Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"19" липня 2016 р. Справа № 911/4565/15
за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду від 21.12.2015 року у справі № 911/4565/15
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Шмега-Транс”
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 34107,57 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
В засіданні приймали участь:
від відповідача (заявника): ОСОБА_2 (договір б/н від 12.02.2016 року);
від позивача: не з'явився.
обставини справи:
На розгляді в Господарському суді Київської області перебуває заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду від 21.12.2015 року у справі № 911/4565/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Шмега-Транс” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 34 107,57 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 21.12.2015 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Шмега-Транс” задоволено частково, присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шмега-Транс” 15200,00 грн. основного боргу, 374,79 грн. 3% річних, 8980,00 грн. інфляційних та 1020,47 грн. витрат по сплаті судового збору.
07.04.2016 року на примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Київської області видано відповідний наказ.
24.06.2016 року через канцелярію суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 22.06.2016 року про розстрочку виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2015 року у справі № 911/4565/15, відповідно до якої заявник просить суд розстрочити виконання боржником - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 рішення в частині оплати боргу в розмірі 25575,26 грн. строком на 4 роки і 3 місяці по 500,00 грн. щомісячно.
Відповідно до частини першої статті 121 Господарського кодексу при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Ухвалою суду від 29.06.2016 року розгляд заяви б/н від 22.06.2016 року про розстрочку виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2015 року у справі № 911/4565/15 року призначено на 07.07.2016 року.
07.07.2016 року від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду заяви.
В судове засідання, яке відбулось 07.07.2016 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали від 29.06.2016 року не виконав, у звязку з чим, розгляд заяви відкладався до 19.07.2016 року.
12.07.2016 року через канцелярію суду від позивача (стягувача) надійшло заперечення б/н від 06.07.2016 року на заяву про розстрочку виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2015 року у справі № 911/4565/15.
Розглянувши в судовому засіданні 19.07.2016 року матеріали заяви б/н від 22.06.2016 року Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2015 року у справі № 911/4565/15, врахувавши заперечення стягувача, подані 12.07.2016 року, заслухавши пояснення заявника та дослідивши надані докази судом встановлено наступне.
Заявник звернення до господарського суду із заявою про розстрочку виконання рішення б/н від 22.06.2016 року мотивує тим, що перебуває у скрутному фінансовому становищі, в підтвердження чого надає Податкову декларацію станом на червень 2016 року та дві Довідки Білоцерківської ОДПІ, в яких зазначено, про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в період з січня 2015 року по травень 2016 року (включно) звітувалась про відсутність доходів від провадження підприємницької діяльності, що на думку заявника, утруднює виконання рішення суду. Крім того, зазначає, що у разі звернення рішення суду до примусового виконання, державним виконавцем може бути накладений арешт на майно та грошові кошти боржника, що унеможливить будь-яку господарську діяльність заявника.
В ході розгляду заяви, стягувач (позивач) подав заперечення, у яких стверджує, що обставини якими заявник обґрунтовує вимоги про розстрочку виконання рішення, не є винятковими в розумінні cт. 121 ГПК України, і не підтверджені відповідними доказами. Зазначає, що заборгованість заявника виникла ще 02.12.2014 року, що станом на сьогоднішній день становить більше ніж півтора року непогашеної заборгованості, тому такий значний період заборгованості вже сам по собі порушує матеріальні права ТОВ «Шмега-Транс». Також вказує та просить врахувати те, що у відповідача (боржника) наявні кошти на сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у вказаній справі, на оплату вартості послуг юристів та адвокатів, проте ці кошти могли бути спрямовані на погашення боргу, однак боржник і далі ухиляючись від виконання господарського зобов'язання, звернувся до суду із заявою про розстрочку рішення суду більш ніж на 4 роки по 500,00 грн. щомісячно, що й надалі, при задоволенні вказаної заяви про розстрочення боргу, створюватиме негативні наслідки для позивача як для стягувача, у зв'язку з чим, останній просить суд відмовити заявнику у задоволенні поданої заяви про розстрочку виконання рішення.
Згідно з п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ст. 41 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак, суд погоджується із запереченнями стягувача щодо того, що посилання боржника у своїй заяві на важкий фінансовий стан, відсутність коштів та можливі негативні наслідки для його господарської діяльності в майбутньому, не є винятковими в розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності яких можливе надання розстрочки виконання рішення, оскільки підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик, тому зазначене не звільняє боржника від обов'язку по оплаті боргу.
Аналогічної правової позиції дотримується ВГСУ в Постанові від 23.02.11 року № 7/70 де зазначено, що посилання скаржника на незадовільний фінансовий стан підприємства не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою до відстрочення (розстрочення) виконання рішення.
Ніяких інших підстав для розстрочення виконання судового рішення, які були б виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення заявником не наведено.
Крім того, надані заявником в якості доказів Податкова декларація станом на червень 2016 року та Довідки Білоцерківської ОДПІ, не є достатніми доказами того, що виконати рішення суду неможливо.
Також, боржником не надано доказів про реальні заходи, які протягом певного часу дозволять йому виконувати погашення заборгованості за вищезазначеним судовим рішенням.
Як передбачено п. 7.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року за відсутності підстав для вчинення зазначених процесуальних дій господарський суд виносить ухвалу про відмову відповідно у відстрочці або розстрочці виконання рішення, у зміні способу і порядку його виконання.
Отже, враховуючи те, що заявник не надав суду переконливих доказів фактичної наявності виключних обставин, що ускладнюють виконання боржником рішення суду та враховуючи матеріальні інтереси сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд вважає заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 б/н від 22.06.2016 року про розстрочку виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2015 року у справі № 911/4565/15 необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
При розгляді заяви відповідача про розстрочку рішення судом враховано правові позиції, що викладені в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9.
Враховуючи викладеного, керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 б/н від 22.06.2016 року про розстрочку виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2015 року у справі № 911/4565/15 залишити без задоволення.
Суддя Т.П. Карпечкін