Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-12
"27" липня 2016 р. Справа № 911/2022/16
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
при секретарі Литовці А.С.
розглянувши справу № 911/2022/16
за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал”, м. Київ
до Державного підприємства „Науково-дослідний, виробничий
агрокомбінат „Пуща-Водиця”, с. Софіївська Борщагівка,
Києво-Святошинський район
про стягнення 2 562 993,77 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 497 від 01.07.2016;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 8 від 11.01.2016
Публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал” звернулось до господарського суду Київської області із позовом вих. № 1492/12 від 16.06.2016 (вх. № суду 2090/16 від 22.06.2016) до Державного підприємства „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця” про стягнення 1 539 234,94 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 162 336,09 грн. пені, 721 483,72 грн. інфляційних втрат, 62 977,27 грн. 3% річних та 76 961,75 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за надані послуги з водопостачання та водовідведення за Договором № 04274/1-5-07 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 05.05.2004, укладеного між сторонами.
Ухвалою суду від 23.06.2016 порушено провадження у справі № 911/2022/16 та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін на 13.07.2016 об 11 год. 30 хв.
Через канцелярію суду позивач надав клопотання вих. № 1690/12 від 12.07.2016 (вх. № 14438/16 від 12.07.2016) про долучення до матеріалів справи доказів та заяву вих. № 1693/12 від 12.07.2016 (вх. № суду 14507/16 від 13.07.2016) про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 1 625 847,60 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 162 338,74 грн. пені, 792 818,19 грн. інфляційних втрат, 70 637,15 грн. 3% річних та 81 292,38 грн. штрафу.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заява позивача про збільшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду.
У судовому засіданні 13.07.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України судом було оголошено перерву до 27.07.2016 о 12 год. 40 хв.
Через канцелярію суду позивач надав додаткові письмові пояснення по справі вих. № 1762/12 від 27.07.2016.
Через канцелярію суду відповідач надав відзив від 26.07.2016 (вх. № 15507/16 від 27.07.2016) на позовну заяву, в якому визнає позовні вимоги лише частково в сумі основного боргу за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 1 625 847,60 грн., який виник у зв'язку із скрутним фінансово-економічним становищем на підприємстві відповідача та відсутністю коштів.
Вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу відповідач не визнає з наступних підстав, а саме, що позивачем фактично було здійснено подвійне нарахування інфляційних втрат; умовами Договору передбачений штраф за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, а відповідач ніколи не відмовлявся від виконання свого грошового зобов'язання, тому позивачем не доведений факт безпідставної відмови оплатити направлений рахунок; чинним законодавством не передбачена подвійна відповідальність за одне й те саме господарське правопорушення, тому застосування одночасно штрафу і пені не відповідає вимогам чинного законодавства; також відповідач вважає, що не можна одночасно застосовувати 3% річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, та пені, оскільки фактично відбувається застосування подвійної відповідальності за одне й те саме порушення.
Представник позивача в судових засіданнях підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, з врахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача в судових засіданнях визнавав позовні вимоги частково в сумі основної заборгованості за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення, та заперечував щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
05.05.2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» («постачальник», надалі - позивач) та Державним підприємством „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця” («абонент», надалі - відповідач) було укладено Договір № 04274/1-5-07 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, згідно умов п. 1.1 якого цей Договір укладається у відповідності із Законом України „Про питну воду та питне водопостачання”. За цим договором позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а відповідач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.
Згідно п. 2.2.1 Договору позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього Договору позивач доводить відповідачу нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до цього Договору стосовно строків їх введення та розмірів.
Відповідно до п. 2.2.2 Договору у платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжного документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від відповідача першочергово зараховується позивачем в погашення боргу.
Пунктом 2.2.4 Договору передбачено, що в разі неотримання від позивача поточного щомісячного платіжного документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Пунктом 2.2.5 Договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжного документу до банківської установи відповідача, письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами: для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова відповідача оплатити платіжний документ позивача вважатиметься безпідставною.
Пунктом 7.1 Договору визначено строк його дії, згідно якого цей Договір діє протягом всього часу надання послуг до моменту його розірвання. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
На виконання умов Договору позивачем протягом періоду з 01.05.2013 по 30.04.2016 було надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 1 789 079,68 грн., що підтверджується реєстром дебетових повідомлень, що надсилались на адресу відповідача, актами про зняття показань з приладу обліку, розшифровками рахунків, наявними у матеріалах справи. Відповідачем було частково здійснено оплату за отримані послуги з водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість за вказаний період в сумі 1 625 847,60 грн.
Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 № 2918-ІІІ законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України "Про охорону навколишнього природного середовища",«Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.
Згідно ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.
Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627) затверджені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. Пунктом 1.1 передбачено, що Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
Відповідно до пункту 2.1 Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та «Про житлово-комунальні послуги», яким, згідно п. 2.2 Правил № 190, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
Пунктом 1.4 Правил встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37 (зареєстрованих у Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.
Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.7 Правил).
Відповідно до п. 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37 останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.
Пунктом 1.4 Правил № 37 передбачено, що: абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).
Відповідно до пункту 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.
Однією із позовних вимог позивача є вимога про стягнення з відповідача на свою користь 1 625 847,60 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за Договором за період з 01.05.2013 по 30.04.2016.
Відповідач у своєму відзиві, підтриманому представником відповідача у судовому засіданні, визнає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 1 625 847,60 грн. за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення. Доказів оплати зазначеної суми відповідачем до суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 625 847,60 грн. основної заборгованості за отримані послуги з водопостачання та водовідведення підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню, передбачену Договором № 04274/1-5-07 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 05.05.2004, за періоди прострочення виконання обов'язку по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 162 338,74 грн. за період з 26.04.2015 по 30.04.2016 у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом зроблений вірний розрахунок пені за період, вказаний позивачем, і до стягнення підлягає пеня в сумі 136 582,53 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних від суми заборгованості за періоди прострочення виконання обов'язку по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення всього на загальну суму 792 818,19 грн. та 70 637,15 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом зроблений вірний розрахунок інфляційних втрат за період, вказаний позивачем, і до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 772 540,16 грн.
Розрахунок 3% річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є вірним та обґрунтованим, а тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних від суми заборгованості за Договором у зазначені періоди у розмірі 70 637,15 грн.
У своєму відзиві відповідач зазначає, що неможна одночасно застосовувати положення ст. 625 ЦК України в частині нарахування 3% річних та пеню, оскільки відбувається застосування подвійної відповідальності за одне й те саме порушення.
Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно п. 4.1 зазначеної постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначеним спростовуються висновки відповідача щодо неможливості застосування одночасно пені та 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Також позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 81 292,38 грн. на підставі п. 4.5 Договору.
Відповідно до п. 4.5 Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.
Позивачем належними та допустимими доказами не доведено безпідставність відмови відповідача від оплати рахунків, тому вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 81 292,38 грн. задоволенню не підлягає.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позов підлягає частковому задоволенню: стягнення з відповідача на користь позивача 1 625 847,60 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 136 582,53 грн. пені, 772 540,16 грн. інфляційних втрат та 70 637,15 грн. 3 % річних.
Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця” (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна (Леніна), 63, ідентифікаційний код 00849296) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) 1 625 847 (один мільйон шістсот двадцять п'ять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 60 коп. основної заборгованості, 136 582 (сто тридцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 53 коп. пені, 772 540 (сімсот сімдесят дві тисячі п'ятсот сорок) грн. 16 коп. інфляційних втрат, 70 637 (сімдесят тисяч шістсот тридцять сім) грн. 15 коп. 3 % річних та 39 084 (тридцять дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 11 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
3. В іншій частині в позові відмовити.
Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Повне рішення складено - 10.08.2016
Суддя О.О. Христенко