ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
17 серпня 2016 р. Справа № 909/451/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Кричовського Р.М.., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", проспект Перемоги, 41, м. Київ, 03057,
до відповідача: Підприємства споживчої кооперації "Універсальна торгова база "Івано-Франківської облспоживспілки", вул. Чорновола,157, м. Івано-Франківськ, 76005,
про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3508/5 від 01.06.2007 року у розмірі 57 636 грн. 33 коп.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність № 573/03 від 01.08.2016 року)
від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність б/н від 01.09.2015 року; паспорт серія СЕ 244722 від 07.08.2003 року)
від відповідача: ОСОБА_3 - представник, (довіреність б/н від 18.07.2016 року; паспорт серія СЕ № 654755 від 05.09.2013 року)
встановив: Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Підприємства споживчої кооперації "Універсальна торгова база" Івано-Франківської облспоживспілки" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3508/5 від 01.06.2007 року у розмірі 57 636 грн. 33 коп., з них: заборгованість по кредиту - 15 000 грн. 00 коп. , заборгованість по процентам 9 486 грн. 98 коп. , заборгованість по комісії 2 700 грн. 00 коп., пеня/неустойка за прострочення сплати процентів 1 045 грн. 90 коп., пеня/неустойка за прострочення сплати комісії 298 грн. 63 коп. , 3% річних - 1970 грн. 07 коп., індексація по кредиту - 16934, 75 коп., неустойка за порушення умов договору 10 200 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №3508/5 від 01.06.2007 року щодо погашення заборгованості.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд в позові відмовити.
В обгрунтування заперечень вказує, про наявність на його розрахунковому рахунку, відкритому в установі позивача, коштів в сумі 44243,86грн., проте банк не скористався своїм договірним правом на списання коштів в рахунок погашення заборгованості по кредиту. Нарахування неустойки передбаченої п.п. 7.3 та 7.4 договору відповідач вважає необгрунтованим, оскільки документи на підтвердження фінансового стану боржника повинні надсилатись на вимогу банку. На користь такого розуміння вказаного пункту договору банком свідчить та обставина, що за весь період дії договору банк не нарахував неустойку хоча відповідачем жодного разу не надсилав такі документи. Неустойка нарахована лише за період з 25.05.2015р по 08.04.2016р.
Одночасно відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені та заву про зменшення розміру неустойки.
Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, вислухавши представників сторін, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
01 червня 2007 року між публічним акціонерним товариством “Брокбізесбанк” в особі Івано-Франківського регіонального відділення АТ “Брокбізнесбанк” (по справі - позивач/по договору - банк) та Спільним підприємством “Івано-Франківська Універсальна ОСОБА_4” Іівано-Франківської Облспоживспілки правонаступником якого є Підприємство споживчої кооперації “Універсальна торгова база” Івано-Франківської облспоживспілки (по справі - відповідач/по договору - позичальник) укладено кредитний договір №3509/5 про надання у тимчасове користування на умовах, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів у сумі 118 000 грн. 00 коп., з кінцевим терміном повернення 30.05.2008 року та зі сплатою 22% річних на придбання товарів господарського призначення.
Згідно п. 2.1 вказаного вище договору, видача кредиту на цілі, визначені п. 1.2. цього договору, здійснюється у безготівковій формі на підставі заяви позичальника та платіжного доручення.
В силу п.2.3 Договору моментом (днем) надання вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки, визначені в заяві позичальника.
Пунктом 2.5 Кредитного договору №3509/5 від 01.06.2007 року визначено, що проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п.1.1.2 цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку 360 днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісяця з 01 по 30/31 число поточного місяця за період з дня перерахування з позичкового рахунку позичальника грошових коштів на його поточний або інший вказаний позичальником рахунок по 30/31 число включно місяця, в якому надано кредит (п.2.6 договору).
17 січня 2007 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №3508/5 від 01.06.2007 року щодо зміни назви постачальника.
28 травня 2008 року сторонами укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №3508/5 від 01.06.2007 року щодо зміни терміну користування кредитом до 29.05.2009 року.
09 жовтня 2008 року сторонами укладено додаткову угоду №3 до кредитного договору №3508/5 від 01.06.2007 року щодо зміни відсоткової ставки користування кредитом до 26% річних.
29 травня 2009 року сторонами укладено додаткову угоду №4 до кредитного договору №3508/5 від 01.06.2007 року щодо зміни суми кредиту до 50 000 грн. 00 коп. кінцевим терміном користування до 28.05.2010 року під 26,0 % річних.
28 травня 2010 року сторонами укладено додаткову угоду №5 до кредитного договору №3508/5 від 01.06.2007 року щодо зміни суми кредиту до 47 000 грн. 00 коп. кінцевим терміном користування до 27.05.2011 року.
27 травня 2011 року сторонами укладено додаткову угоду №6 до кредитного договору №3508/5 від 01.06.2007 року щодо зміни суми кредиту до 39 000 грн. Кінцевим терміном користування до 31.05.2012 року.
01 липня 2011 року сторонами укладено додаткову угоду №7 до кредитного договору №3508/5 від 01.06.2007 року щодо зміни відсоткової ставки користування кредитом до 23% річних.
29 травня 2012 року сторонами укладено додаткову угоду №8 до кредитного договору №3508/5 від 01.06.2007 року щодо зміни кінцевого терміну користування до 31.05.2013 року під 23% річних.
13 вересня 2012 року сторонами укладено додаткову угоду №9 до кредитного договору №3508/5 від 01.06.2007 року щодо зміни порядку нарахування процентів.
Відповідно до статті 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого порушеного права або інтересу.
За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.
Згідно зі статтею 509 зазначеного вище кодексу зобов'язання - це правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне визначення містить ст.193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В спірному випадку між сторонами по справі виникли зобов"язальні відносини згідно кредитного договору №3508/5 від 01.06.2007 року.
В силу ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в сумі 118 000 грн. 00 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості від 01.06.2007 року та не заперечується відповідачем.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено обов"язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Однак, відповідач свої зобов"язання згідно Кредитного договору належним чином не виконав, у зв"язку із чим у останнього виникла заборгованість.
Положенням ст.610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ст. 612 вказаного кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
З огляду на викладене та враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем умов угоди щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків та комісій за користування ними, суд дійшов висновку про обгрунтованість позову та його задоволення в частині заборгованості за кредитом в сумі 15 000 грн. 00 коп., нарахованих відсотків за користування ним в сумі 9 486 грн. 98 коп. та 2 700 грн. 00 коп. - комісій за користування кредитом.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання, по сплаті кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та комісії, позивачем на підставі вказаної норми права були заявлені до стягнення інфляційні втрати за загальний період з 01.06.2013р. по 31.03.2016р. по неповерненому кредиту в сумі 12997,31 грн. по несплаченим відсоткам - 3124,95 грн. та комісії - 875,05грн.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункти 3.1., 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013).
Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано вищевказаних вимог.
Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, та доданий до матеріалів справи, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Згідно з пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги ч.1ст. 47 і ст.47 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, враховуючи положення вищевказаних Постанов Пленуму, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за вказаними періодами, судом було встановлено наступне. Індексація по кредиту становить 9660 грн., по процентам - 2 491 грн. 45 коп. по комісії - 712 грн. 10 коп.
За наведеного позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Судом також здійснено перевірку правельності нарахування 3% річних та встановлено обгрунтовність нарахування. Отже до стягнення належать відсотки нараховані позивачем на підставі ст.625 ЦК України в сумі: за несплаченим кредитом -1569,98 грн., за несплаченими процентами за користування кредитними коштами - 311,29 грн. та несплаченою комісією - 88,80 грн.
Щодо вимог про стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне.
Пунктом 7.1 Кредитного договору №3508/5 від 01.06.2007 року визначено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування та/або сплати комісії банк має право нараховувати позичальнику неустойку за кожен день прострочення в розмірі від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення. При розрахунку неустойки приймаються: рік - 365 днів, місяць рівний календарній кількості днів.
З огляду на вказані приписи договору позивачем здійснено нарахування пені за прострочення сплати відповідачем процентів за період з 04.05.2015 по 03.05.2016 в сумі 1045грн. та комісії в сумі 298грн.63коп. за цей же період.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі 0, 5 % від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п.4.2.6., 4.2.7 цього договору за кожен факт порушення.
За порушення виконання відповідачем пункту 4.2.6 договору, яким визначено обов'язок подання відповідачем різного роду письмової звітності з метою перевірки цільового використання кредиту та фінансового стану позичальника, позивачем нараховано штраф в розмірі 1200 грн за період з 26.072015р. по 08.04.2016р.
Пунктом 7.4 договору банку надано право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі 5 (п"ять) відсотків від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником пунктів 4.2.4., 4.2.5., 4.2.8.-4.2.10 цього договору за кожен факт порушення.
За порушення виконання пункту 4.2.5 договору, яким визначено обов'язок подання відповідачем письмовї інформації про неможливість виконання зобов'язань, позивачем нараховано штраф в сумі 9000грн.за період з 26.05.2016р.по26.04.2016р.
Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 Кодексу).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Статтею 233 ГК України суду надано можливість пом'якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов'язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог ч.2 ст13 ЦК України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).
Таким чином, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань й майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки наділений суд за для усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань.
Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.
Одночасно судом враховано наступне. Позивач не скористався з наданого йому п.3.1.4 договору права на договірне списання заборгованості, хоча прострочка виконання відповідачем зобов'язань виникла до введення в банку тимчасової адміністрації, після чого він вже не міг скористатись таким правом. Внаслідок цього, а також тієї обставини , що у відповідача відсутні рахунки в інших банківських установах, забогованість відповідача по відсоткам та комісії зростала. На заборгованісь нараховувався індекс інфляції та річні, а так само й неустойка.
Щодо застосування штрафів за невиконання пунктів 4.2.5.та 4.2.6 договору, то відповідач вказує, що протягом всього періоду дії кредитного договору не подавав звітності визначеної цими пунктами оскільки банк не вимагав її в нього, як це передбачено договором і не заявляв жодних претензій з цього приводу. І тільки з введенням тимчасової адміністраціїї в банку нарахована неустойка за неподання інформації. Позивачем зазначені обставини не спростовані як і не обгрунтовано, яким чином невиконання вищезазначених умов договору завдало шкоди позивачу.
Пеня та штраф є лише санкціями за невиконання грошового зобовязання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені та штрафу позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
З урахуванням викладеного та клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки,. суд вважає за правельне зменшити її розмір на 90%. Клопотання про застосування строків позовної давності подане відповідачем задоволенню не підлягає, оскільки є необгрунтованим. Пеня заявлена позивачем до стягнення в межах зазначеного строку.
Отже, до стягнення належить пеня за прострочення сплати процентів в сумі 10 грн. 46 коп., пеня за прострочення сплати комісії в сумі 2 грн. 98 коп. та неустойка за порушення умов договору в сумі 102 грн. 00 коп.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, зокрема стягнення заборгованості за кредитним договором № 3508/5 від 01.06.2007 року в сумі 42 136 грн. 04 коп. (сорок дві тисячі сто тридцять шість гривень чотири копійки), з них: заборгованість по кредиту - 15 000 грн. 00 коп., заборгованість по процентам 9 486 грн. 98 коп., заборгованість по комісії 2 700 грн. 00 коп., пеня за прострочення сплати процентів 10 грн. 46 коп. , пеня за прострочення сплати комісії 2 грн. 98 коп., 3% річних за прострочення сплати кредитних коштів - 1569 грн. 98 коп. , 3% річних за прострочення сплати процентів - 311 грн.29 коп., 3% річних за прострочення сплати комісії-88 грн.80 коп., індексація по кредиту - 9 660 грн., індексація по процентам - 2 491 грн. 45 коп., індексація по комісії - 712 грн. 10 коп., неустойка за порушення умов договору 102 грн. 00 коп. В решті позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 546, 549, 551, 610, 612, 625, 629, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 223 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 49, ст ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
частково задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Підприємства споживчої кооперації "Універсальна торгова база" Івано-Франківської облспоживспілки" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3508/5 від 01.06.2007 року у розмірі 57 636 грн. 33 коп., з них: заборгованість по кредиту - 15 000 грн. 00 коп. , заборгованість по процентам 9 486 грн. 98 коп. , заборгованість по комісії 2 700 грн. 00 коп., пеня/неустойка за прострочення сплати процентів 1 045 грн. 90 коп., пеня/неустойка за прострочення сплати комісії 298 грн. 63 коп. , 3% річних - 1970 грн. 07 коп., індексація по кредиту - 16934, 75 коп., неустойка за порушення умов договору 10 200 грн. 00 коп.
Стягнути з Підприємства споживчої кооперації "Універсальна торгова база "Івано-Франківської облспоживспілки" (вул. Чорновола,157, м. Івано-Франківськ, 76005, код 01752759) на користь публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (проспект Перемоги, 41, м. Київ, 03057, код 19357489) - 42 136 грн. 04 коп. (сорок дві тисячі сто тридцять шість гривень чотири копійки) - заборгованості за кредитним договором № 3508/5 від 01.06.2007 року, з них: заборгованість по кредиту - 15 000 грн. 00 коп. (п"ятнадцять тисяч гривень), заборгованість по процентам 9 486 грн. 98 коп.(дев"ять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень дев"яносто вісім копійки), заборгованість по комісії 2 700 грн. 00 коп. (дві тисячі сімсот гривень), пеня за прострочення сплати процентів 10 грн. 46 коп. (десять гривень сорок шість копійки), пеня за прострочення сплати комісії 2 грн. 98 коп. (дві гривні дев"яносто вісім копійки), 3% річних за прострочення сплати кредитних коштів - 1569 грн. 98 коп. (одну тисячу п"ятсот шістдесят дев"ять гривень дев"яносто вісім копійки), 3% річних за прострочення сплати процентів - 311грн.29коп. (триста одинадцять гривень двадцять дев"ять копійки), 3% річних за прострочення сплати комісії-88грн.80коп. (вісімдесят вісім гривень вісімдесят копійки), індексація по кредиту - 9660 грн. (дев"ять тисяч шістсот шістдесят гривень), індексація по процентам - 2 491 грн. 45 коп. (дві тисячі чотириста дев"яносто одна гривня сорок п"ять копійки), індексація по комісії - 712 грн. 10 коп. (сімсот дванадцять гривень десять копійок), неустойка за порушення умов договору 102 грн. 00 коп. (сто дві гривні) та 1378 грн. 00 коп. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) - судового збору.
Наказ суду видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.08.16
Суддя Фанда О. М.