про повернення позовної заяви
17.08.16р. Справа № 904/6853/16
Суддя Колісник І.І. , розглянувши матеріали
за позовом Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про зобов'язання виконати умови договору
Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" у якому просить зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз" виконати роботи з реконструкції комерційного вузла обліку споживання природного газу ДП "Криворізька теплоцентраль", РК № 5, р-н КЗГО до початку опалювального сезону 2016-2017 років у місті ОСОБА_1.
Позовна заява підлягає поверненню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Пунктом 61 "Правил надання послуг поштового зв'язку" передбачено, що належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, є примірник опису вкладення, із підписом працівника поштового зв'язку, що перевірив відповідність вкладення опису, та відбитком календарного штемпеля поштового відділення.
Позивачем до позовної заяви додано лише фіскальний чек від 10.08.2016 року, який є підтвердженням надання позивачеві лише поштових послуг про відправку відповідачеві рекомендованого листа зі штрихкодовим ідентифікатором № 5001401282607, а не направлення на адресу останнього позовної заяви з додатками.
Згідно з викладеним таким доказом є опис вкладення до рекомендованого листа.
Відповідно до акту господарського суду Дніпропетровської області № 277/16 від 16.08.2016 року в додатках до позовної заяви відсутні докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачеві. В наявності є лише фіскальний чек від 10.08.2016 року.
Отже, позивачем не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Крім того, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За змістом статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат та за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1550 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня - 8,29 гривні, з 1 травня - 8,69 гривні, з 1 грудня - 9,29 гривні.
Позовна заява містить вимогу немайнового характеру.
За таких обставин судовий збір за подання позову має бути сплачений у сумі 1378,00 грн.
Позивачем не надано доказів сплати судового збору. Натомість до позовної заяви позивачем додана заява від 09.08.2016 року про відстрочку сплати судового збору до ухвалення судового рішення, яке обґрунтоване відсутністю грошових коштів та арештом коштів у межах виконавчих проваджень стосовно позивача.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
При цьому слід враховувати приписи пункту 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" за змістом якого єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Отже, вирішення судом питання про відстрочення сплати судового збору можливе за наявності доказів з боку позивача на підтвердження його неналежного майнового стану, що перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.
На підтвердження неналежного майнового стану позивач надав звіт про фінансовий результат за І квартал 2016 року та за І півріччя 2016 року. Наданий ним фінансовий звіт за І півріччя 2016 року є неактуальним на час розгляду судом заяви про відстрочку сплати судового збору, а тому не відображає фактичного фінансового становища позивача.
Позивачем надана також копія постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13.04.2016 року про арешт коштів боржника. Однак позивач не надав інформації щодо усіх його рахунків у банківських установах та стану цих рахунків на час звернення з позовом до суду.
Викладене свідчить про те, що належних та допустимих доказів на підтвердження фінансового стану позивачем не надано.
За таких обставин подана заява позивача з долученим до нього обґрунтуванням не може вважатися підставою для відстрочки сплати ним судового збору. За статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Позивач є суб'єктом господарювання, який здійснює господарську (підприємницьку) діяльність на власний ризик з метою одержання прибутку.
Пунктом 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У питанні стосовно сплати судового збору суд враховує також наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у постанові від 04.12.2012 року у справі № 5/5005/7237/2012, оцінка судом виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Суд зазначив, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю правовою природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
Положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п.п. 4, 6 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 17.08.2016 року та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня, наступного за днем її прийняття.
Додатки: позовна заява з додатками на 133-х арк., конверт, акт господарського суду №277/16 від 16.08.2016 року.
Суддя ОСОБА_2