04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" серпня 2016 р. Справа№ 910/1067/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
при секретарі Шмиговській А.М.
за участю представників:
від позивача - Пересада Р.В. (довіреність б/н від 20.07.2016 р.)
від відповідача - не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 р.
у справі №910/1067/16 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про стягнення коштів
Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення з відповідача 33052,50 грн. заборгованості за надані послуги згідно договору №ДНП-2014-03/04 від 06.03.2014 р., 3664,91 грн. пені, 1571,88 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.04.2016 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 33052,50 грн. основного боргу, 3628,24 грн. пені, 1566,14 грн. 3% річних та 1376,48 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника відповідача.
Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 23.05.2016 р., 13.06.2016 р., 29.06.2016 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
06.03.2014 р. між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (сторона-1) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (сторона-2) укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2014-03/04.
Відповідно до п.1.1 договору, сторона-1 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 45 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н., просп. Глушкова (ст.м. «Теремки»), в межах III територіальної зони паркування м. Києва (надалі - об'єкт), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.
Під «об'єктом» в цьому договорі визначено 45 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н., просп. Глушкова (ст.м. «Теремки»), що розташовані в межах III територіальної зони паркування м. Києва (п.1.2 договору).
Об'єкт вважається переданим в експлуатацію сторони-2 з моменту підписання договору сторонами (п.1.3 договору).
Відповідно до п.1.4 договору, об'єкт вважатиметься повернутим стороні-1 з експлуатації з моменту припинення дії договору.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності 10.03.2014 р. і діє до 31.12.2014 р. (п. 6.1 договору).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що плата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору становить 6,50 грн. за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу, в тому числі:
- вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 1,92 грн.;
- ПДВ - 0,38 грн.;
- збір за місця для паркування транспортних засобів - 4,20 грн.
Загальна сума щомісячних платежів сторони-2 стороні-l по договору визначена в Графіку платежів (додаток №2 до даного договору) (п. 3.2 договору).
Відповідно до п.3.3 договору, розрахунок за цим договором здійснюється шляхом оплати стороною-2 у розмірі 100% щомісячного платежу не пізніше 15 числа поточного місяця відповідно до Графіку платежів (додаток №2 до даного договору).
Додатком 2 до договору сторонами погоджено Графік платежів, а саме:
за березень 2014 року у сумі 6435,00 грн. строк оплати до 31.03.2014 р.;
за квітень 2014 року у сумі 8775,00 грн. строк оплати до 15.04.2014 р.,
за травень 2014 року у сумі 9067,50 грн. - до 15.05.2014 р.,
за червень 2014 року у сумі 8775,00 грн. - до 15.06.2014 р.,
за липень 2014 року у сумі 9067,50 грн. - до 15.07.2014 р.,
за серпень 2014 року у сумі 9067,50 грн. - до 15.08.2014 р.,
за вересень 2014 року у сумі 8775,00 грн. - до 15.09.2014 р.,
за жовтень 2014 року у сумі 9067,50 грн. - до 15.10.2014 р.,
за листопад 2014 року у сумі 8775,00 грн. - до 15.11.2014 р.,
за грудень 2014 року у сумі 9067,50 грн. - до 15.12.2014 р.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторона-1 зобов'язана не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, підготувати в двох примірниках акт здачі наданих послуг. Сторона-2 зобов'язана не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, отримати акт здачі наданих послуг, протягом двох робочих днів підписати його та повернути стороні-1 один примірник акту (п. 3.4 договору).
Відповідно до п. 3.5 договору, якщо в установлений строк сторона-1 не одержить підписаний акт здачі наданих послуг або мотивовану відмову від його підписання, послуги вважаються прийнятими без зауважень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до умов договору надавались відповідачеві послуги з надання в експлуатацію фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів за березень - червень 2014 року (включно), що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) наявних у матеріалах справи, на загальну суму 33052,50 грн.
Відповідач у встановлений договором строк мотивованих відмов від підписання актів приймання-передачі наданих послуг позивачу не надавав, та кошти за надані йому послуги на день звернення з позовом до суду не сплатив.
27.06.2014 р. на адресу позивача від відповідача надійшов лист в якому останній просив у зв'язку з неможливістю в повному обсязі виконувати свої зобов'язання перед КП «Київтранспарксервіс», розірвати договір № ДНП-2014-03/04 для запобігання накопичення заборгованості.
Додатковою угодою №1 від 01.07.2014 р. до договору від 18.03.2014 р. № ДНП-2014-03/04, сторони відповідно до п.6.2 договору розірвали договір.
Відповідно до п.6.2 договору, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковою угодою до цього договору, яка набирає чинності з моменту належного оформлення і підписання сторонам, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді.
В матеріалах справи наявний підписаний та скріплений печатками сторін акт звіряння розрахунків станом на 01.07.2014 р., відповідно до якого заборгованість відповідача на користь позивача станом на 01.07.2014 р. становить 33052,50 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стяттями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в розмірі 33052,50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню в заявленному розмірі.
У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3664,91 грн.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.4.2 договору, за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п.3.1 цього договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.
Оскільки, Графіком платежів сторони визначили, що за березень 2014 року на суму 6435,00 грн. строк оплати до 31.03.2014 р., тому першим днем прострочення є 01.04.2014 р.
Пунктом 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 р. передбачено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення суми пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 3628,24 грн. Вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 36,67 грн. не підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1571,88 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 1566,14 грн. Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 5,74 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача, наведених в апеляційній скарзі, про те, що чиним законодавством передбачено, що лише сплата позивачем збору за місця для паркування на паркувальному майданчику може бути свідченням того, що позивачем виконуються функції як оператора з паркування відповідно до умов договору №ДНП-2014-03/04 від 06.03.2014 р. Скажник зазначив, що в процесі розгляду даної справи в суді першої інстанції ним було заявлено клопотання про витребування у позивача доказів такої сплати, однак судом вказане клопотання задоволено не було.
Слід зазначити, що в процесі розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції судом було витребувано докази на підтвердження сплати позивачем збору за місця для паркування на паркувальному майданчику за адресою: просп. Глушкова (ст. метро «Теремки»).
29.06.2016 р. позивачем через відділ документального забезпечення суду було подано витребувані документи (а.с. 118-126), якими підтверджується сплата позивачем збору за місця для паркування на паркувальному майданчику.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 р. у справі №910/1067/16 залишити без змін.
Справу №910/1067/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець