Справа № 761/18506/16-ц
Провадження № 2-н/761/186/2016
23 травня 2016 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Волошин В.О., розглянувши заяву Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про видачу судового наказу, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги, -
В травні 2016р. заявник КП «ЦОС Шевченківського району» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги.
Під час вивчення матеріалів заяви було встановлено, що остання подана з порушенням вимог ст. 98 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».
Згідно ч. 5 ст. 98 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду юридичною особою заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно наданих роз'яснень у п.п. 26), 27) Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано уповноваженою посадовою особою банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
До матеріалів справи додано два оригінали платіжних доручень про сплату судового збору за подання до Шевченківського районного суду м. Києва заяви про видачу судового наказу на суму 609,0 грн. та 121,8 грн., однак, жодне із зазначених платіжних доручень не містить відомостей про те, за яку саме заяву сплачується судовий збір, як і не містить відмітки про зарахування даних коштів до спеціального фонду Державного бюджету України, а тому дані докази сплати судового збору не можуть вважатись належними та допустимими доказами сплати судового збору за заявою КП «ЦОС Шевченківського району» про видачу судового наказу, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги.
Відтак, стороні заявника необхідно надати суду належний та допустимий доказ сплати судового збору за подачу даної заяви відповідно до зазначених вище положень процесуального закону.
Згідно з ч. 5 ст. 98 ЦПК України до неналежно оформленої заяви застосовуються положення ст. 121 ЦПК України.
Відповідно до ст. 121 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119, 120 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, оскільки зазначені недоліки перешкоджають суду відкрити провадження у справі.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 119, 121 ЦПК України, суд, -
Заяву Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про видачу судового наказу, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги - залишити без руху, надавши стороні заявника строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання заявником ухвали, попередивши, що в разі не усунення вказаних недоліків заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню стороні заявника.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: