Справа № 761/22915/16-ц
Провадження № 2/761/6234/2016
29 липня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді: Волошина В.О.
при секретарі: Анісковець Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про стягнення грошових коштів, -
В червні 2016р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ПАТ «Фідобанк», в якому просив суд: стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 13209,0 євро.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 17 лютого, 25, 28 березня 2016р. між сторонами були укладені: договір банківського депозиту № 389706-978/2016, вид депозиту «Капітал» (далі по тексту - договір 1), відповідно до умов якого позивачем розміщено в банку строковий вклад в Євро строком до 17 травня 2016р., сума вкладу склала 3060,0 євро; договір банківського депозиту № 399125-978/2016, вид депозиту «Капітал» (далі по тексту - договір 2), відповідно до умов якого позивачем розміщено в банку строковий вклад в євро строком до 25 червня 2016р., сума вкладу склала 10089,0 євро; договір банківського депозиту № 399509-978/2016, вид депозиту «Капітал» (далі по тексту - договір 3), відповідно до умов якого позивачем розміщено в банку строковий вклад в євро строком до 28 червня 2016р., сума вкладу склала 569,0 євро. Внесення грошових коштів за договорами 1-3 здійснювалось позивачем шляхом безготівкового перерахування з його рахунку № НОМЕР_1, відкритого у банку на підставі договірного списання.
Оскільки банк відмовився здійснити переказ грошових коштів позивача за його платіжним дорученням він вимушений був звернутись до суд уз вказаним позовом.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові просив суд позов задовольнити.
Відповідач, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, свого представника до суду не направив, поважності причин неявки суду не повідомив, письмові заперечення на позов не подавались.
Оскільки представник позивача не заперечував проти розгляду справи по суті у відсутність представника відповідача, суд ухвалив розглядати справу у відсутність сторони відповідача.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, і не оспорювалося сторонами, що 17 лютого, 25, 28 березня 2016р. між сторонами були укладені договори 1-3, за якими позивачем було розміщено в банку строкові вклади в розмірах: 3060,0 євро, 10089,0 євро, 569,0 євро відповідно. Внесення грошових коштів за договорами 1-3 здійснювалось позивачем шляхом безготівкового перерахування з його рахунку № НОМЕР_1, відкритого у банку на підставі договірного списання.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною (ч. 1 ст. 1060 ЦК України).
Судом було встановлено, що на підставі рішення НБУ від 20 травня 2016р. № 8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016р. № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Відповідно до рішення Правління НБУ від 18 липня 2016р. № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 липня 2016р. №1265, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації відповідача з 20 липня 2016р. до 19 липня 2018р. включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Фідобанк», визначені, зокрема, ст. ст. 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошував, що відповідачем йому не було повернуто грошові кошти, шляхом виконання його платіжного доручення за договорами 1 - 3.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.
Отже, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі по тексту - Закон), який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1) ч. 5 ст. 36 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та кредиторів банку.
При цьому, п. 1) ч. 6 ст. 36 Закону визначено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
За змістом ч. 1, 2 ст. 46 цього Закону, уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.
З дня призначення уповноваженої особи Фонду:
1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;
2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;
4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;
6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;
7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
Відтак, у зв'язку із застосуванням спеціальних процедур врегулювання правовідносин та прав позивача із банком, щодо подальшої діяльності якого прийнято рішення про виведення його з ринку, застосуванню підлягає Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Інші правові норми, зокрема положення ЦК України про зобов'язання, можуть бути застосовані, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2015р. у справі № 6-2001цс15, і з урахуванням того, що на час ухвалення рішення по справі у відповідача розпочата процедура ліквідації, що унеможливлює задоволення позовних вимог про стягнення коштів, враховуючи вимоги ст. ст. 36, 46, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Керуючись 8, 10, 57-61, 88, 169, 179, 209, 212-215, 218, 223, 294, 360-7 ЦПК України; ст. ст. 525, 526, 1058, 1060 ЦК України; ст. ст. 36, 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. ст. 2, 57 Закону України «Про банки і банківську діяльність», суд, -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про стягнення грошових коштів - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скаргипротягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: