Справа № 2610/983/2012
Провадження № 2/761/6/2016
26 липня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Анісковець Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Виробничого комбінату Спілки композиторів України, третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Оперний», про витребування приміщення з чужого володіння; зобов'язання звільнити приміщення, -
В листопаді 2010р. позивачі: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 1), ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач 2) звернулись до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 2-6 т.1), і з урахуванням поданих заяв про зменшення позовних вимог (а.с. 32, 249 т. 2) просили суд:
- витребувати приміщення підвального та цокольного поверхів (приміщення групи 47) площею 154,2 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 у м. Києві з чужого незаконного володіння відповідача;
- зобов'язати відповідача звільнити приміщення підвального та цокольного поверхів (приміщення групи 47) площею 154,2 кв.м в будинку АДРЕСА_1
Свої позовні вимоги позивачі 1, 2 обґрунтовували тим, що вони проживають у вищевказаному будинку АДРЕСА_1 в м. Києві та є власниками квартир №18 та №24. Позивачі 1, 2 вважають, що приміщення цокольного та підвального поверхів, які тривалий час займає відповідач, є допоміжними приміщеннями будинку, а тому, відповідно до чинного законодавства, є спільною власністю мешканців будинку та повинні використовуватись лише за умови згоди всіх співвласників. Позивачі 1, 2 зазначають, що оскільки вказані приміщення є допоміжними, то на підставі ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду України», ч. 2 ст. 382 ЦК України вони є спільною власністю мешканців будинку. Крім того, на використання відповідачем вказаних приміщень погодження мешканці не надавали, ці приміщення безпідставно використовуються відповідачем для власних потреб, а не для обслуговування будинку, при цьому порушуються санітарні та протипожежні норми, просили виселити відповідача із приміщень підвального та цокольних поверхів.
Судом до участі у справі було притягнуто в якості третьої особи ЖБК «Оперний».
Справа неодноразово розглядалась судами.
В судовому засіданні представник позивачів 1, 2, представник третьої особи, заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, з урахуванням поданих заяв про зменшення позову, просили суд позов задовольнити. В подальшому сторона позивачів, третя особа в судові засідання не з'являлась.
Представник відповідача проти позову заперечував, зазначаючи, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, заявлені безпідставно та просив суд залишити його без задоволення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, Українське відділення Музичного фонду СРСР було створено в м. Києві 20 вересня 1939р. у відповідності до Постанови Ради народних комісарів СРСР №1511.
Відповідно до Рішення Районної Ради депутатів трудящих Радянського району м. Києва № 1579 від 16 грудня 1965р. Українському відділенню Музичного фонду СРСР було дозволено вступити до третьої особи на правах пайщика підвального та цокольного поверхів по АДРЕСА_1 в м. Києві та внести грошовий пай на будівництво.
Зазначеним рішенням ЖБК «Оперний» дозволено передати Українському відділенню Музичного фонду СРСР приміщення підвального та цокольного поверхів в АДРЕСА_1
25 грудня 1965р. між Українським відділенням Музичного фонду СРСР та ЖБК «Оперний» було укладено договір про пайову участь в будівництві та передачу цокольного і підвального приміщень Українському відділенню Музичного фонду СССР.
Від імені Музичного фонду договір було підписано директором виробничого комбінату, який діяв відповідно до Положення.
29 квітня 1966р. платіжним дорученням №69 Українське відділення Музичного фонду СРСР перерахувало на рахунок Головного управління капітального будівництва Київського міськвиконкому 480 тисяч карбованців пайового внеску.
Відповідно до Акту Державної приймальної комісії від 09 січня 1968р. будинок за адресою АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію. Акт затверджено рішенням №134/1 від 24 січня 1968р. Виконавчого комітету Київської міської ради трудящих. Відповідно до додатку №1 до зазначеного рішення будинок за адресою АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію 09 січня 1968р. і даний будинок має вбудоване приміщення Музичного фонду.
З листа №142 від 30 травня 1994р. ЖБК «Оперний» на ім'я Радянської районної державної адміністрації м. Києва вбачається, що ЖБК «Оперний» на підставі рішення Загальних зборів членів кооперативу та відповідно до договору від 25 грудня 1965р. і Рішення Районної Ради депутатів трудящих Радянського району м. Києва № 1579 від 16 грудня 1965р. нежитлові приміщення площею 225 кв.м були передані Українському відділенню Музичного фонду СРСР.
Лист ЖБК «Оперний» №142 від 30 травня 1994р. міститься в матеріалах реєстраційної справи відповідача, які за клопотанням позивачів 1, 2, були витребувані ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2015р. з Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району Головного управління юстиції міста Києва (а. 62 реєстраційної справи).
З Акту передачі приміщень від 15 травня 1968р. вбачається, що Українським відділенням Музичного фонду СРСР передано на баланс Виробничого комбінату цокольне та підвальне приміщення під розміщення бюро прокату нот (бібліотеки) та цеху переписки нот за адресою АДРЕСА_1.
Листом №8/321 від 14 грудня 1970р. Київське міське житлове управління повідомило Виробничий комбінат Музфонду СРСР, що вбудоване в кооперативний будинок по АДРЕСА_1 в м. Києві приміщення, повинно знаходитьсь на балансі комбінату, а не на балансі кооперативу.
Положення про виробничий комбінат Українського відділення Музичного фонду СРСР було затверджено Правлінням Українського відділення Музичного фонду СРСР 10 жовтня 1960р. Відповідно до Положення Виробничий комбінат (п. 2 розділу 2) зокрема має цех переписки нот та бюро по прокату нот.
Судом встановлено, що у зв'язку з прийнятою Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет, в організаційну-структуру Спілки композиторів СРСР внесено зміни, в зв'язку з чим Музичний Фонд УРСР перейменовано в Музичний фонд України.
Оскільки в той час, Виробничий комбінат був підпорядкований Музичному фонду, то відповідно Виробничий комбінат Українського відділення Музичного фонду СРСР в 1992р. перейменований у Виробничий комбінат Музичного фонду України, а у 1994р. перейменований у Виробничий комбінат Спілки композиторів України, дані обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2012р. по справі №2а-2344/12/2070.
Відповідно до п. 1.1. Статуту Виробничий комбінат є підрозділом Спілки композиторів України та знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
В Довідці №33 від 09 лютого 2012р. Національна спілка композиторів України зазначила, що інвестування коштів в будівництво будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві здійснював Виробничий комбінат і після введення будинку в експлуатацію нежитлові приміщення були передані Виробничому комбінату і цього часу приміщення перебуває на балансі Виробничого комбінату.
01 жовтня 2001р. між ЖБК «Оперний» та Виробничим комбінатом Спілки композиторів України було укладено договір про складання розподільчого балансу по будинку за адресою: АДРЕСА_1. Згідно зазначеного договору відповідачу належить 225 кв.м нежитлових приміщень. Протягом всього часу розгляду справи сторонами по справі не надано суду жодних доказів, які б свідчили про недійсність даного договору.
Судом достовірно встановлено, що після введення будинку по АДРЕСА_1 в експлуатацію в 1968р., нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 були передані на баланс Виробничого комбінату відповідно до Акту від 15 березня 1968р. і з даного часу Виробничий комбінат знаходиться за вказаною адресою та займає нежилі приміщення.
За змістом ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Разом із тим у багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (ч. 3 ст. 4 ЖК України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.
Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЖК України до житлового фонду не входять нежилі приміщення у жилих будинках призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру. Вимоги Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та ст. 382 ЦК України, на які посилається позивачі 1, 2, до таких приміщень не застосовуються.
Таким чином, допоміжні приміщення і нежилі приміщення являють собою різні частини багатоквартирного будинку.
З договору від 25 грудня 1965р. укладеного між Українським відділенням Музичного фонду СРСР та ЖБК «Оперний» про пайову участь у будівництві вбачається, що на підставі рішення загальних зборів членів кооперативу і згоди Радянського райвиконкому (рішення №1579 від 16 грудня 1965р.), ЖБК «Оперний» передає вбудовані та підвальні приміщення в АДРЕСА_1 Українському відділенню Музичного фонду СРСР на пайових умовах для використання їх під розміщення нотної бібліотеки, прокату та переписки нот та конторського приміщення, дані обставини також підтверджені Листом ЖБК «Оперний» № 142 від 30 травня 1994р.
Відповідно до додатку №1 рішення №134/1 Виконавчого комітету Київської міської ради трудящих від 24 січня 1968р. вбачається, що будинок за адресою АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію 09 січня 1968р. і що даний будинок має вбудоване приміщення Музичного фонду під розміщення бібліотеки.
Для витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння, йому потрібно довести (підтвердити), що він є власником майна, яке витребовується, та наявність обставин, передбачених ст. ст. 387, 388 ЦК України, які дають право витребувати йому своє майно. Зокрема, підставою витребування свого майна є доведення, що воно вибуло з володіння власника не з його волі.
Законодавством в ст.ст. 387, 388 ЦК України визначено перелік підстав для витребування майна.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачами 1, 2 не доведено того факту, що вони є власниками спірних приміщень і, що ці приміщення вибули з їх володіння поза їх волю.
Позивачі 1, 2 посилаються на те, що відповідач займає спірні приміщення в порушення вимог договору від 25 грудня 1965р., а саме п.3 та п.5 згідно яких, зміни у використанні спірних приміщень можуть здійснюватися з відома і згоди ЖБК «Оперний» і «Музфонд» не має права продавати або передавати іншій організації ні в цілому, ні частини, передані йому за цим договором приміщення без згоди ЖБК «Оперний», оскільки, ЖБК «Оперний», а також самі позивачі 1, 2 згоди Музичному фонду на передачу приміщень Виробничому комбінату не надавали, то відповідно останній неправомірно займає спірні приміщення.
Суд критично оцінює таке твердження позивачів 1, 2, оскільки вказаним договором не передбачено надання згоди кожним мешканцем будинку, а ЖБК «Оперний» протягом тривалого проміжку часу (з 1968р.) знав про те, що спірні приміщення займає саме Виробничий комбінат і жодних заперечень з даного проводу не заявляв, що підтверджується наступними доказами.
В .п. 1 Договору від 01 жовтня 2001р. укладеного між ЖБК «Оперний» та Виробничим комбінатом Спілки композиторів України про складання розподільчого балансу по будинку за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 12 т. 2) зазначено, що враховуючи високу вартість будівництва житлової площі в будинку по АДРЕСА_1 районна Рада депутатів трудящихся Радянського району м. Києва своїм рішенням за №1579 від 16.12.1965 р. дозволила Виробничому комбінату вступити до кооперативу «Оперний» і внести грошовий пай на будівництво приміщень цокольного та підвального поверхів. Згідно з зазначеним рішенням між сторонами був укладений договір від 25 грудня 1965р., на підставі якого площа нежилих приміщень підвального та цокольного поверхів, що передаються у повному обсязі Виробничому комбінату Спілки композиторів України у власність складає 225 кв.м.
Рішення про припинення даного договору сторонами не приймалось, в судовому порядку даний договір не визнавався недійсним.
В п. 1.1 укладеного між відповідачем та третьою особою, 28 вересня 2001р. договору №3 про надання комунальних послуг та на відшкодування експлуатаційних витрат, пов'язаних з утриманням будинків і прибудинкових територій (а.с. 13, 14 т. 2) зазначено, що відповідач займає приміщення площею 225 кв.м в будинку АДРЕСА_1.
Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 21 вересня 2011р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2011р. по справі №35/233 за позовом ЖБК «Оперний» до Виробничого комбінату Спілки композиторів України про стягнення заборгованості за комунальні послуги; рішення Господарського суду м. Києва від 13 квітня 2012р., постанови Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2012р. та постанови Вищого господарського суду України від 04 жовтня 2012р. по справі №5011-22/2319-2012 за позовом Виробничого комбінату Спілки композиторів України до ЖБК «Оперний» про визнання договору втратившим чинність; рішення Господарського суду м. Києва від 04 лютого 2010р., постанови Київського апеляційного господарського суду від 13 липня 2010р. та Постанови Вищого господарського суду України від 09 грудня 2010р. по справі № 15/566-18/177 за позовом Виробничого комбінату спілки композиторів України до ЖБК «Оперний» про стягнення коштів, третя особа не оспорювала законність знаходження відповідача за адресою АДРЕСА_1, а навпаки стверджувала, що відповідач займає нежитлове приміщення площею 225 кв.м. по АДРЕСА_1 в м. Києві.
В судовому засіданні, відповідачем надано суду акт приймання-передачі від 14 липня 2016р. згідно якого Виробничий комбінат Спілки композиторів України передав, а Музичний фонд України отримав нежитлове приміщення площею 154,2 кв.м. по АДРЕСА_1.
Оцінюючи належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з урахуванням положень ст. ст. 10, 11 ЦПК України, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову, у зв'язку з тим, що на час розгляду справи суді, стороною позивачів 1, 2 не надано суду належних і допустимих доказів, в обгрунтвування того, що відповідач користується спірним приміщенням, з урахуванням вищенаведеного акту прийому передачі від 14 липня 2016р.
Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 57 - 64, 88, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 369, 387, 388 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Виробничого комбінату Спілки композиторів України, третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Оперний», про витребування приміщення з чужого володіння; зобов'язання звільнити приміщення - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: