Справа № 761/35326/15-ц
Провадження № 2/761/2562/2016
(заочне)
28 липня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина О.А.
при секретарі: Анісковець Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
У листопаді 2015р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-3) до відповідача ОСОБА_2, в якому просила суд, з урахуванням поданої заяви по збільшення позову (а.с. 58-60): стягнути з відповідача на свою користь пеню у зв'язку з несплатою аліментів в розмірі 2430,0 грн.
Свої позовні вимоги позивачка обгрунтовувала тим, що з відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 31 січня 2004р. по 12 липня 2012р.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2014р. було стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання непрацездатної дружини в розмірі 500,0 грн. щомісячно, починаючи з 08 січня 2014р. Зазначене рішення суду підлягало негайному виконанню в частині стягнення аліментів за один місяць в розмірі 500,0 грн. та було звернено до виконання у ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва. Однак на день подачі позову рішення в частині, що підлягало негайному виконанню відповідачем не виконано. Вона є інвалідом, має тяжку хворобу серця, її пенсії на придбання ліків не вистачає. Вважає, що за рішенням суду відповідач повинен сплатити неустойку на її користь у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення в розмірі 2430,0 грн., які просила стягнути з відповідача.
У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги та заяву про збільшення позовних вимог підтримали просили їх задовольнити.
В подальшому позивачка в судове засідання не з'явилась, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи в її відсутності. Позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач, про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, поважність причин неявки суду не повідомив, заперечень та клопотання про відкладення розгляду справи не надіслав, представника до суду не направив.
Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 169, 224 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 31 січня 2004р. по 12 липня 2012р.
Згідно положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2014р. у справі № 761/921/14ц (провадження № 2/761/2113/2014) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання непрацездатної дружини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення права на утримання було встановлено, що позивачка є інвалідом ІІІ групи загального захворювання, і як непрацездатна особа відповідно до ст. ст. 75,76 СК України має право по утриманню (а.с.8). На підставі зазначеного рішення суду підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 кошти на її утримання в розмірі 500,0 грн. щомісячно, починаючи з 08 січня 2014р. Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць в розмірі 500,0 грн. підлягало негайному виконанню (а.с.11).
Як вбачається з копії виконавчого листа, судом 01 жовтня 2014р. був виданий виконавчий лист щодо негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць в розмірі 500,0 грн. (а.с. 5), який був переданий до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві та було відкрито виконавче провадження.
З довідки-розрахунку виданого ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 02 березня 2016р. вбачається, що згідно виконавчого листа від 01 жовтня 2014р. № 761/921/14-ц заборгованість по аліментах, що підлягає негайному виконанню в сумі 500,0 грн. станом на 01 березня 2016р. не погашена (а.с.62).
Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006р., передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Разом з тим, відповідач в судове засідання не з'явився, доказів в порядку ст.ст. 57 - 60 ЦПК України, про те, що заборгованість по аліментам, що підлягає негайному виконанню в сумі 500,00 грн. утворилась з незалежних від нього причин, суду не надав, доводів позивачки не спростував.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом України в постановах по справах: № 6-94цс15 від 1 липня, № 6-2022цс15 від 25 листопада та № 6-2696цс15 від 16 грудня 2015р., № 6-300цс16 від 16 березня 2016р., які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.
Згідно розрахунку, наданого позивачкою за період з жовтня 2014 року по березень 2016р. відповідачем не сплачено 500,00 грн. аліментів, кількість днів прострочення складає 486 днів, а отже розмір неустойки (пені), який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 2430 грн. =(5 грн.х486 днів).
З урахування вище наведеного, суд вважає позовні вимоги позивачки обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.
Керуючись ст.ст.10, 11, 57-61, 88, 169, 208, 212, 213, 215, 218, 224, 232, 294, 360-7 ЦПК України; ст. 549 ЦК України; ст. 196 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) в зв'язку з несплатою аліментів, в розмірі 2430 /дві тисячі чотириста тридцять/ грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 551 /п'ятсот п'ятдесят одна/ грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скаргипротягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: