Справа № 212/4724/16-ц
2-о/212/139/16
15 серпня 2016 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Чайкіна І.Б., народних засідателів: Абрамова О.В. , Коломоєць О.Г., з участю секретаря Гавеля Ю.О., з участю прокурора Плющакової Л. М., особи, у відношенні якої внесено заяву ОСОБА_1, представником особи - адвокатом Буліч Н.В.; опікуна ОСОБА_2, лікаря - психіатра Лучко О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за заявою Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради про госпіталізацію в примусовому порядку ОСОБА_1,-
До суду надійшла заява КЗ «Криворізький психоневрологічний диспансер» ДОР з приводу примусової госпіталізації ОСОБА_1 до психіатричного закладу. В обґрунтування вимог представник заявника вказав, що 10.08.2016 року ОСОБА_1 був госпіталізований бригадою СШМД до приймального відділення КЗ «КПНД»ДОР» з діагнозом : шизофренія, параноїдна форма. Неперервний тип перебігу. Виражений змішаний тип дефекту. Галлюцинаторно-параноїдний синдром. ОСОБА_1 перебуває під наглядом психіатра з 23.07.1998 року з діагнозом «Шизофренія, параноїдна форма». Інвалід другої групи по психічному захворюванню безстроково. Відповідно до висновку ЛКК від 11.08.2016 року комісія лікарів психіатрів рекомендувала стаціонарне лікування в примусовому порядку, посилаючись на наявність агресивних тенденцій до оточуючих.
У судовому засіданні лікар-психіатр Лучко О.М., підтримав заяву, пославшись на викладені в ній обставини та просив її задовольнити.
ОСОБА_1 заперечував проти госпіталізації для проходження лікування. Його опікун ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечувала проти госпіталізації для проходження лікування.
Адвокат Буліч Н.В. підтримала заяву про госпіталізацію.
Заслухавши сторони, думку прокурора, який просить задовольнити заяву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебуває під наглядом психіатра з 23.07.1998 року з діагнозом «Шизофренія, параноїдна форма». Інвалід другої групи по психічному захворюванню безстроково.
Відповідно до рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 30.01.2006 року (справа № 2-4938/2004), ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнаний недієздатним.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29.05.2006 року (справа № 20-109/2006), ОСОБА_1 призначений опікун - ОСОБА_2.
10.08.2016 року ОСОБА_1 був госпіталізований в КУ "КПНД" ДОР" з діагнозом: " шизофренія, параноїдна форма. Неперервний тип перебігу. Виражений змішаний тип дефекту. Галлюцинаторно-параноїдний синдром , бригадою СШМД.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2016 року ОСОБА_1 був оглянутий лікарсько-консультативною комісією, яка дійшла висновку, що ОСОБА_1 страждає тяжким психічним захворюванням у вигляді шизофренії, параноїчної форми з галлюцинаторно-параноїдним синдромом, та його лікування можливе лише в стаціонарних умовах (ЛКК № 1147 від 11.08.2016 року).
Згідно відомостей з заяви опікуна - ОСОБА_2 на протязі останніх днів психічний стан ОСОБА_1 змінився, проявляє агресію по відношенню до опікуна-матері, сестри, сусідів.
В клінічній картині шизофренії, параноїчної форми з галюцинаторно-параноїдним синдромо спостерігається клініка у вигляді загострення з агресивною поведінкою на адресу матері, сестри, сусідів.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Стаття 13 зазначеного Закону вказує, що особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізується до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що госпіталізація особи у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за рішенням лікаря-психіатра.
Однак, вказане положення рішенням Конституційного Суду N 2-рп/2016 від 01.06.2016 року, яке є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними). Та визначено такий порядок виконання цього рішення: до моменту законодавчого врегулювання питання забезпечення судового контролю за госпіталізацією до психіатричного закладу недієздатної особи на прохання або за згодою її опікуна за рішенням лікаря-психіатра така госпіталізація можлива лише за рішенням суду.
Із практики Європейського суду з прав людини вбачається, що «стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, разом із статтями 2, 3 та 4, посідає провідне місце серед основоположних прав, що гарантують фізичну безпеку особи, і тому її важливість є надзвичайною. Її основною метою є запобігання свавільного чи невиправданого позбавлення свободи» (пункт 30 рішення у справі «МакКей проти Сполученого Королівства» від 3 жовтня 2006 року).
У пункті 1 статті 5 Конвенції закріплено підстави для правомірного позбавлення особи свободи відповідно до процедури,встановленої законом, до яких належить і законне затримання психічнохворої особи, а в пункті 4 цієї статті передбачено перевірку законності такого затримання у судовому порядку.
Європейський суд з прав людини визначив вимоги, яких необхідно дотримуватися під час законного затримання психічнохворих осіб відповідно до підпункту (е) пункту 1 статті 5 Конвенції, а саме: «за винятком випадків крайньої необхідності, людина не має позбавлятися свободи до тих пір, поки не буде переконливо доведено, що вона дійсно є «психічнохворою». Сама сутність того, в чому слід переконати компетентні державні органи - наявність психічного розладу, - вимагає об'єктивної медичної експертизи; психічний розлад має бути такого характеру або ступеня, які виправдовували б обов'язкове позбавлення свободи; обґрунтованість позбавлення свободи залежить від стійкості такого розладу» (пункт 39 рішення у справі «Вінтерверп проти Нідерландів» від 24 жовтня 1979 року).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 31, 60, 209, 213-215, 279-282 ЦПК України ,
Заяву Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради про госпіталізацію в примусовому порядку ОСОБА_1 - задовольнити .
Госпіталізувати в примусову порядку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до психіатричного стаціонару Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг» Дніпропетровської обласної ради».
Рішення підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Головуючий суддя: Чайкін І.Б.
Народні засідателі Абрамов О.В.
Коломоєць О.Г.