Справа № 161/5911/16-ц
Провадження № 2/161/2534/16
10 серпня 2016 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ковтуненка В.В.,
при секретарі Царюк Н.М.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника заявника ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову,
ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаною заявою. В обґрунтування заяви посилається на те, що в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області під головуванням судді Ковтуненка В.В. знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ПАТ «ОТП Банк» про визнання правочинів - банківських кредитів недійсними. Позовними вимогами викладеними ОСОБА_4 в заяві про збільшення позовних вимог від 22.06.2016р. по даній справі була вимога:
- визнати недійсними договір поруки № SR-601/58/2007 укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 7 вересня 2007р. зі змінами, яким було забезпечено зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № ML-601/28/2007.
На підставі ст. ст. 151-155 ЦПК України, для виконання рішення суду у разі задоволення позову, просить забезпечити даний позов шляхом накладення заборони на арешт та/або відчуження (вчинення будь яких дії з нерухомістю та іншим майном, що належать йому, направлених на їх подальше відчуження, оскільки це викликано тим, що існує реальна загроза відчуження належного йому майна третім особам).
Дана обставина підтверджується вчиненням банком дій спрямованих на якнайшвидше відчуження належного заявнику майна в рахунок заборгованості за кредитними договорами № ML-601/28/2007 від 07.09.2007 року, який є письмовим відображенням оспорюваних в даній справі правочину - банківського кредиту від 07.09.2007 р. та правочину - банківського кредиту від 15.08.2008 року. На підтвердження цього додає копію постанови державного виконавця.
Просить суд постановити ухвалу, якою накласти заборону ВДВС Луцького районного управління юстиції на вчинення будь яких дії з нерухомістю та іншим майном, приналежним ОСОБА_4, направлених на подальше відчуження цього майна по виконанню виконавчого провадження за номером ВП № 46529841.
Представник заявника в судовому засіданні підтримав заяву з підстав у ній викладених. Просив заяву задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вважав, що заява підлягає до задоволення, просив заяву задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви, суду пояснив, що відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову. Просив відмовити в задоволенні клопотання.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді заяви, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:
1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;
2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Судом при розгляді заяви встановлено, що заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення заборони ВДВС Луцького районного управління юстиції на вчинення будь-яких дії з нерухомістю та іншим майном, приналежним ОСОБА_4, направлених на подальше відчуження цього майна по виконанню виконавчого провадження за номером ВП № 46529841.
При цьому положеннями ст. 152 ЦПК України взагалі не передбачено такого виду забезпечення позову, як накладення заборони вчиняти дії.
Також встановлено, що в порушення вимог п. 2 ст. 151 ЦПК України, в заяві взагалі не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, а саме накладенням заборони відділу ДВС вчиняти будь-які дії з нерухомістю та іншим майном приналежним ОСОБА_4
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Також судом встановлено, і це вбачається із змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову, що заявник зазначає причиною, у зв'язку з якою необхідно забезпечити позов якнайшвидше відчуження відповідачем належного заявнику майна в рахунок заборгованості за кредитними договорами № ML-601/28/2007 від 07.09.2007 року. Та в якості доказів додає до заяви про забезпечення позову постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, винесену на підставі виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 09 лютого 2015 року, тобто понад рік тому. Що, в свою чергу, не дає підстав вважати, що відповідач має на меті вчиняти якнайшвидші дії щодо відчуження майна, належного заявнику. А тому взагалі незрозуміло, у зв'язку з якими причинами необхідно забезпечити позов. Оскільки предметом позову є визнання недійсними кредитних договорів та іпотечних договорів, а також виключення з ЄДРЗВ нерухомого майна, та, зокрема, договору поруки № SR-601/58/2007 укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 7 вересня 2007 року, згідно поданої заяви про збільшення позовних вимог. Однак, заява ОСОБА_4 про збільшення позовних вимог судом не розглядалась, та не була прийнята судом, відповідна ухвала судом не виносилась.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що заявником при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову не виконано вимоги статті 151 ЦПК України. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про повернення заяви.
Керуючись ст.ст. 151, 153 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову - повернути заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. Уразі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: В.В. Ковтуненко
Ухвала в повному об'ємі складена
15 серпня 2016 року.