Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" серпня 2016 р.Справа № 922/1860/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.
розглянувши справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кременчук
до Приватного підприємства "Транспортно-експедиційна компанія "Успіх", смт. Васищеве
про стягнення 14126,00 гривень
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
09.06.2016 р. позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Транспортно-експедиційна компанія "Успіх" 17126,00 гривень, у тому числі, 17000,00 гривень основної заборгованості та 126,00 гривень 3% річних за договором №Д-11012016-3 від 11.01.2016 р. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1033,50 грн. витрат на правову допомогу та 1378,00 грн. судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2016 р. було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.07.2016 р.
11.07.2016 р. позивач надав до суду супровідним листом (вх.№22532) витребувані документи, та заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 16000,00 грн. боргу, 126,00 грн. 3% річних, крім того 1033,50 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір.
12.07.2016 р. позивач надав до суду розрахунок 3% річних (вх.№22869).
Судом було досліджено та долучено до матеріалів справи надані документи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.07.2016 р. було відкладено розгляд справи на 26.07.2016 р.
26.07.2016 р. позивач надіслав до суду електронною поштою заяву (вх.№1505) про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 14000,00 грн. боргу, 126,00 грн. 3% річних, крім того 1033,50 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.07.2016 р. було відкладено розгляд справи на 09.08.2016 р., прийнято до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.
09.08.2016 р. позивач надіслав до суду супровідним листом (вх.№26622) витребувані документи та заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №Д-11012016-3 від 11.01.2016 р. у розмірі 14000,00 грн. боргу, 121,00 грн. 3% річних, крім того, 1033,50 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір. Також, позивач просив суд розглядати справу без участі його представника.
У призначене судове засідання 09.08.2016 р. представники сторін не з'явились. Відповідач відзив та витребувані судом документи не надав, про причину неявки у судове засідання суд не повідомив. Про час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, підписано уповноваженою особою, відповідає вимогам ст.22 ГПК України та підлягає прийняттю до розгляду.
За таких обставин, суд розглядає справу з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року №75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійсненні всі необхідні щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
11.01.2016 р. сторони уклали договір про організацію перевезень автомобільним транспортом №Д-11012016-3 (далі - Договір).
Пунктом 1.2. Договору встановлено, що перевізник (позивач) на підставі письмових заявок від Експедитора (відповідача) виконує транспортне перевезення власним транспортними засобами, у відповідності з умовами цього договору та заявок.
Згідно з п.1.2. Договору, маршрут, пункти призначення, характеристики вантажів, строки поставки, вартість послуг, - визначаються на підставі заявок, які є невід'ємною частиною цього договору. Сторони узгодили 11.01.2016 р. заявкою №З-11012016-2 перевезення вантажу (металопрокату в кількості 22 тонн (86 м.куб.) за маршрутом Вільнюс-Дніпропетровськ, сума штрафу за автомобіль складає 22000,00 грн.
Пунктом 3.2.Договооу встановлено, що «оплата проводиться на поточний рахунок Перевізника на протязі 7 банківських днів, з моменту отримання від Перевізника оригіналів документів».
22.01.2016 р. вантаж було належним чином доставлено в пункт призначення (згідно з CMR А №083287). Оригінали документів, необхідні для проведення оплати (рахунок, акт виконаних робіт, CMR) були нами направлені 28.01.2016 р. через установу поштового зв'язку («Нова Пошта»), згідно з накладною №20450008594210. Усі документи за накладною №20450008594210 були доставлені 29.01.2016 р.
Згідно з умовами, визначеними в Заявці (п.17), оплата має бути проведена на протязі 5 банківських днів з дня отримання документів (CMR з відміткою про отримання вантажу, рахунку та акту виконаних робіт), таким чином сторони погодили, що розрахунки по конкретній заявці проводяться в інший строк, ніж це встановлено п.3.2 Договору. Оригінали документів, необхідних для оплати надійшли відповідачеві 29.01.2016 р., отже останній день оплати - 05.02.2016 р.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.
Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині основної заборгованості в розмірі 14000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 121,00 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим, підлягають задоволенню.
Розподіл господарських витрат унормовано статтею 49 ГПК України, якою, зокрема, встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.
В абз. 2 п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Як свідчать матеріали справи, 14.04.2016 р. між позивачем та адвокатом Дашко М.В. був укладений договір надання правової допомоги. Відповідно до умов цього договору адвокат зобов'язується від імені і за рахунок позивача здійснити наступні дії: 1.1 Надати консультаційні та юридичні послуги (в строк до 21.04.2016 р. включно) щодо захисту інтересів останнього для розгляду в господарському суді позовної заяви ОСОБА_1 до ПП ТЕК "Успіх" з приводу стягнення коштів по договору №Д-11012016-3 від 11.01.2016 р., які включають надання правової інформації, консультацій і роз'яснень щодо спірних правовідносин 0,5 год., складання позовної заяви 2,5 год., що разом складають 1033,50 грн.
Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що ціна договору складає 1033,50 грн.
21.04.2016 р. між позивачем та Дашко М.В. підписано акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокат надав, а позивач прийняв надані послуги, передбачені 1.1. договору, загальною вартістю 1033,50 грн.
Позивач сплатив адвокату Лозі В.М. 1033,50 грн. за договором від 14.04.2016р., що підтверджується квитанцію №22 на суму 1033,50 грн.
Таким чином, надані позивачу адвокатом Дашко М.В. юридичні послуги є судовими витратами.
З огляду на викладене, господарський суд вважає, що розмір витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката Дашко М.В., є правомірними у сумі 1033,50 грн., які покладаються на відповідача в якості судових витрат.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.
На підставі вищевикладеного, ст.ст.525, 526, 530, 610-612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства "Транспортно-експедиційна компанія "Успіх" (код 37846726, 62495, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 ПАТ КБ "Приватбанк" м.Харкова, МФО 351533) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_3 в АТ Укринбанк м.Кременчуг, МФО 323505) 14000,00 гривень боргу, 121,00 гривень 3% річних, 1033,50 гривень витрат на правову допомогу, 1378,00 гривень судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 15.08.2016 р.
Суддя К.В. Аріт