"11" серпня 2016 р.Справа № 915/406/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ярош А.І.,
Суддів: Лисенко В.А., Діброви Г.І.,
секретар судового засідання: Кіртока Л.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю № 4303, дата видачі : 27.07.16;;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 5, дата видачі : 04.01.16;
ОСОБА_3, довіреність № 7, дата видачі : 04.01.16;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»
на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.06.2016р.
по справі № 915/406/16
за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс-Ніколаєв»
про стягнення заборгованості в сумі 359 925,50 грн,
Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс-Ніколаєв» про стягнення з останнього на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” заборгованості в сумі 359 925,50 грн. вартості послуг із забезпечення доступу портового оператора до причалу №9, який належить на праві господарського відання позивачу.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2016 у справі № 915/406/16 (суддя Смородінова О.Г.) у задоволенні позову відмовлено, з підстав того, що позивачем не доведено замовлення, споживання відповідачем та, відповідно надання позивачем послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу № 9; при цьому, позивач безпідставно посилається в обґрунтування нарахування заборгованості за перевантаження кукурудзи на ставки за тарифами для макухи та коксу, чавуну, висівок - тобто відмінні від кукурудзи види вантажу.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у відповідача є право безперешкодного користування причалом і право проходів та проїздів до причалу - з метою забезпечення виконання навантажувально-розвантажувальних робіт та складування вантажів для здійснення виробничого процесу з перевалки вантажів через причал №9, на умовах договору №9-А про встановлення права земельного сервітуту від 08.06.2010 року.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2016 у справі №915/406/16 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відсутності норм, які встановлюють обов'язок портового оператора замовляти послугу доступу до причалу, якщо у портового оператора не виникає потреби в отриманні такої послуги.
Апелянт посилається на додаток до Постанови 405, ч.1 ст.21 ЗУ «Про морські порти України». На думку апелянта, у постанові 405 встановлена можливість стягнення з особи, яка користується причалами на підставі договору сервітуту, додаткової плати за користування причалами.
Також скаржник вважає невірним висновок суду про те, що відповідач не замовляв відповідну послугу з надання доступу до причалу. ДП «АМПУ» зазначає, що коносаменти, вантажні маніфести та інші документи є підтвердженням споживання відповідачем спеціалізованої послуги та є належними та допустимими доказами по справі. Зобов'язання відповідача щодо оплати за вказані послуги виникли на підставі настання певних подій, встановлених актами цивільного законодавства та не потребують наявності будь-яких інших документів.
Щодо зазначення у позові тарифів для навантаження макухи та коксу, чавуну висівок, апелянт зазначив, що такі тарифи вказано помилково, та наводить тарифи для перевантаження зернових вантажів (у тому числі насіння) у розмірі 0,45 дол.США за тонну.
Скаржник не погоджується з висновками суду про обов'язковість укладення договору про надання послуг з надання доступу до причалу, вважає, що зобов'язання відповідача виникли безпосередньо з акту цивільного законодавства.
Відповідно до ст.85 ГПК України, в судовому засіданні 11.08.2016 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з реєстру прав власності № 11671223, у господарському віданні Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “ Адміністрація морських портів України” знаходиться причал №9, який розташований за адресою: 54052, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23.
ТОВ “Нікморсервіс-Ніколаєв” є стивідорною компанією, портовим оператором, який працює на території Миколаївського морського торговельного порту, використовуючи причал № 9 та причальну інфраструктуру, складські площі та інші об'єкти нерухомості, які розташовані на території Порту.
Діяльність Компанії як портового оператора підтверджується інформацією з Реєстру морських портів України, який ведеться відповідно до Порядку ведення Реєстру морських портів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 496 від 11.07.2013 року.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.1 Закону України “Про морські порти України” №4709 -VI від 17.05.2012 року (надалі - Закон № 4709), портовий оператор (стивідорна компанія) - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов'язані з цим види господарської діяльності;
10.07.2013 року між Державним підприємством „Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Нікморсервіс-Ніколаєв” (користувач) було укладено договір № А6-А “про встановлення сервітуту”, предметом якого виступило встановлення сервітуту щодо користування причалом та причальною інфраструктурою, які розташовані за адресою: 54020. м. Миколаїв, вул. Заводська, 23.
Згідно з преамбулою договору сервітуту, цей договір укладено у зв'язку з необхідністю виконання користувачем комплексу робіт і послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт) через причал №09 та з використанням причальної інфраструктури (залізничні колії та підкранові колії), а також забезпечення володільцем можливості користування користувачем вказаними причалами та причальною інфраструктурою.
Згідно п. 2.1 цього договору, сервітут встановлюється для можливості здійснення користувачем навантажувально-розвантажувальних робіт через причал з використанням причальної інфраструктури.
У відповідності до п. 3.1 договору, видом права сервітуту є право користування майном (причалом та причальною інфраструктурою) згідно з Планом-схемою причалів № 9 та причальної інфраструктури (додаток № 1, який є невід'ємною частиною цього договору), наступною довжиною:
причал № 9 (інв. № 1031036) - 209,0 м.п., технологічна ширина 14,50 м.п.;
залізничні колії № 33 (інв. № 1031079) - 202,5 м.п.;
залізничні колії № 36 (інв. № 1031080) - 202,5 м.п.;
підкранові колії (інв. № 1031065) - 202,5 м.п. у дві нитки.
Пунктом 3.2 договору визначено, що сервітут полягає у можливості вільного та безперешкодного користування користувачем причалом та причальною інфраструктурою, визначених вище у п. 3.1 даного договору.
Умовами п. 4.1 договору сторони обумовили, що зміст права сервітуту полягає у наданні права користування причалом та причальною інфраструктурою згідно з п. 3.1 договору.
Умовами п. 7.1.3 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний організовувати виконання навантажувально-розвантажувальних робіт відповідно до діючого законодавства України, дотримуватись правил, діючих на території позивача.
Сервітут є строковим та оплатним. (п.4.2 договору сервітуту).
Цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє протягом 6 місяців з моменту набуття чинності з можливою пролонгацією (п. 14.1 договору сервітуту).
Додатковими угодами № 1 від 08.08.2013 року та №2 від 21.08.2015 року до договору сервітуту були внесені зміни в частині розміру та порядку внесення плати за сервітут, режиму експлуатації та відповідальності, пунктом 5.1 якої учасники встановили, що вартість плати за користування сервітутом за місяць складає: - причал № 9 - 199 571,49 грн. без ПДВ; залізничні колії № 33, 36 (інв. № 1031079, № 1031080) - 2633,14 грн. без ПДВ; - підкранові колії (інв. № 1031065) - 1856,15 грн. без ПДВ. ПДВ стягується відповідно до чинного законодавства України. У разі якщо фактичне користування причалом та причальною інфраструктурою не відбувається, плата за цей період володільцем з користувача не справляється.
На момент розгляду даного спору договір № А6-А “Про встановлення сервітуту” від 10.07.2013 року є чинним.
Звертаючись до суду з відповідним позовом по даній справі, позивач вимагав стягнення з відповідача на користь позивача грошового боргу за надану в січні 2016 року спеціалізовану послугу із забезпечення доступу портового оператора до причалу № 9 у розмірі 359 925,50 грн., виходячи зі ставок, встановлених Тарифами.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується жодним учасником судового процесу, що в січні 2016 року відповідач перевантажив на судна 26 800 т вантажу кукурудзи через причал №9.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем належними та допустимими доказами надання останнім послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, замовлення такої послуги та потреби в її споживанні.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком господарського суду першої інстанції, з огляду на таке.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У пункті 2 частини першої статті 395 Цивільного кодексу України визначено, що речовими правами на чуже майно є право користування (сервітут).
За змістом статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Частиною першою статті 402 Цивільного кодексу України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Відповідно до статті 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
Як встановлено судом першої інстанції, договір сервітуту від 10.07.2013 р. є діючим на даний час, дія сервітуту не припинялася, строк, на який було встановлено сервітут не сплив; обставини, які були підставою для встановлення сервітуту не припинені.
Судова колегія зазначає, що згідно договору, укладеного між сторонами, сервітут полягає в праві відповідача користуватися причалом №09, підкрановою колією, залізничними коліями №33, 36 з метою виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, тобто він надає відповідачу не тільки можливість користування причалом, а й також причальною інфраструктурою для задоволення своїх господарських потреб.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що законодавцем не надано визначення поняття «спеціалізована послуга із забезпечення доступу портового оператора до причалу», тобто не врегульовано, що саме включає в себе вказана послуга.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України “Про морські порти України” у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.
Частиною другою статті 21 вказаного Закону передбачено, що перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.
Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №405 (перелік таких послуг наведений в додатку до зазначеної постанови).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2015 №483 внесено зміни в додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №405, а саме: доповнено його абзацом такого змісту: “Забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському відданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства”.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 №541, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 грудня 2015 р. за №1608/28053, затверджено Тарифи на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.12.2015 №1331-р погоджено встановлені Міністерством інфраструктури в установленому порядку Тарифи на спеціалізовані послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському відданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.
Згідно з вказаними Тарифами ставка для перевантаження зернових вантажів для групи 1 морських портів, до якої входить морський порт Миколаїв, складає 0,45 долара за тонну.
За наявності таких змін у чинному законодавстві позивач вважає, що у січні 2016 року він надав відповідачеві послуг із забезпечення доступу до причалу №09 на загальну суму 359 925,50 грн.
Між тим зазначеними нормативно-правовими актами не передбачено, що правові механізми користування причалом та причальною інфраструктурою мають припинити свою дію або повинні змінити умови правовідносин сторін, не містять вони також вказівки щодо обов'язкового порядку надання цієї послуги та справляння плати за неї всіма портовими операторами.
Відповідно до частин першої, третьої статті 18 Закону “Про морські порти України” господарська діяльність у морському порту провадиться відповідно до законодавства, обов'язкових постанов по порту та зводу звичаїв морського порту; власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в про цесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З матеріалів справи вбачається, що 10.02.2016 року ДП АМПУ звернулось до відповідача з пропозицією укладення договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу, проте такий договір укладений не був через недосягнення сторони згоди з усіх умов, на даний час триває законодавчо встановлена процедура розгляду пропозиції та врегулювання розбіжностей.
Посилання апелянта на факт замовлення відповідачем спеціалізованої послуги на підставі вчинених відповідачем на листах ТОВ "Аскет Шипінг" резолюцій на підтвердження можливості прийняття судна, а отже - підтвердження готовності здійснювати навантажувально-розвантажувальні роботи на причал №9 - судова колегія відхиляє, вважає безпідставними, оскільки дії портового оператора щодо надання підтвердження позивачу готовності прийняття судна для обробки вантажів обумовлені положеннями пунктів 5.6, 5.7 Зводу Звичаїв Морського порту Миколаїв.
Відповідно до вказаних пунктів, прийом суден у морський порт Миколаїв під обробку та інші операції проводиться на підставі укладених договорів (угод) та здійснюється тільки після попереднього узгодження з портовим оператором та Адміністрацією порту, підтверджені судна включаються головною диспетчерською Адміністрації порту в графік підходу суден під обробку виходячи із заявленої дати приходу суден і запланованого часу обробки суден.
Вказане свідчить про те, що позивач отримував вказані документи в порядку повідомлення про можливість здійснення відповідачем робіт по обробці вантажу.
Такий порядок здійснення відповідачем підтвердження можливості приймання судна діяв і в попередні періоди проведення ним вантажних робіт на причалі №09, тобто до того часу, коли законодавець розширив перелік спеціалізованих послуг, які надаються у морському порту, про що свідчать листи ТОВ "Аскет Шипінг".
Судова колегія зазначає, що обсяг набутих відповідачем прав за договором від 10.07.2013 включає в себе можливість здійснення вантажних операцій через причал та причальну інфраструктуру, не потребує вчинення будь-яких додаткових дій, тому в нього відсутня потреба в замовленні і споживанні спецпослуги по забезпеченню доступу до причалу. При цьому, позивачем не надано належних в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження вчинення ним будь-яких дій, які б свідчали про надання відповідачу послуги та її замовлення останнім.
Не доведено належним чином скаржником і того, що вказана послуга, як податки й збори, носить обов'язковий характер, оскільки положення Закону України "Про морські порти України", постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №405, наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 №541 лише встановлюють факт державного регулювання ціноутворення спеціалізованої послуги забезпечення доступу портового оператора до причалу, тобто ціна на таку послугу не може бути вільною, а не визначають умови, обставини, підстави її надання та не зобов'язують отримувати таку послугу.
Враховуючи вищевикладене, Одеський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності позивачем належними та допустимими доказами надання останнім послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, замовлення такої послуги та потреби в її споживанні, а також з огляду на те, що право користування причалом та причальною інфраструктурою і здійснення навантажувально - розвантажувальних робіт відповідач набув не у зв'язку із наданням Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” спеціалізованої послуги з надання доступу до причалу, а на підставі укладеного між сторонами договору сервітуту від 10.07.2013.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.06.2016р. по справі № 915/406/16 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений та підписаний 15.08.2016 р.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді Г.І. Діброва
ОСОБА_4