"08" серпня 2016 р.Справа № 915/259/16
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Савицького Я.Ф.
Суддів: Гладишевої Т.Я.,
ОСОБА_1
секретар судового засідання Максіміхіна Ю.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 08.08.2016р.:
від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;
ОСОБА_3, за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_4, за довіреністю;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 06 квітня 2016 року
по справі №915/259/16
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “САНА-ГРУП”
до відповідача: Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”
про стягнення 974925,18 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 08.08.2016р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.04.2016р. по справі №915/259/16 (суддя Фролов В.Д.) задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “САНА-ГРУП” до Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення 974925,18 грн., з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість в сумі 974925,18 грн. заборгованості, з яких: 944403,50 основного боргу, 30521,68 грн. пені за прострочення терміну оплати товару та 14623 грн. судового збору з посиланням на те, що відповідачем неналежним чином виконані умови договору №312-2 від 03.12.2015р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, що у повному обсязі підтверджується матеріалами справи.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Дочірнє підприємство “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 06.04.2016р. по справі №915/259/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “САНА-ГРУП” в задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що рішення господарського суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки при його ухваленні суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, крім того, рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
06.06.2016р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “САНА-ГРУП” до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач не погоджується з її доводами, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
14.06.2016р. від Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” до Одеського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення по справі.
15.06.2016р. від Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” до Одеського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення по справі.
14.07.2016р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “САНА-ГРУП” до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на додаткові пояснення апелянта, яким позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
02.08.2016р. від Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” до Одеського апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відзив.
08.08.2016р. від позивача до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду
надійшов відзив на заперечення на відзив.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу - задовольнити.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2015р. між Дочірнім підприємством “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “САНА-ГРУП” (постачальник, позивач) укладено договір №312-2, за п. 1.1 якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві дизельне паливо узгодженими партіями, а покупець зобов'язується його оплатити та прийняти в кількості відповідно поданим заявкам, які погоджені з постачальником. Кількість та асортимент товару для постачання за цим договором визначається відповідно до заявок покупця.
За пунктом 3.4 договору датою поставки товару вважається дата отримання цього товару покупцем та одночасного надання постачальником покупцю документів, вказаних в п.5.2 цього договору.
Відповідно до пп. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору ціна за одиницю товару на дату укладення договору становить 16,50 грн./л. та може змінюватись у відповідності до п.4.2.. Ціна за одиницю товару встановлюється в національній валюті України та є динамічною. Вартість товару визначається позивачем за погодженням з відповідачем за п'ять робочих днів до постачання цього товару. Покупець здійснює оплату товару відповідно до виставленого рахунку з відтермінуванням платежів протягом 30 календарних днів після отримання товару. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок-фактури від постачальника. Датою передання товару вважається дата вручення товару покупцю, що підтверджується видатковою накладною із зазначенням ціни та загальної вартості партії товару.
За положенням п. 5.1 договору при невиконання або неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України.
Постачальник зобов'язаний надати покупцеві такі документи на товар, що постачається: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну, оформлену відповідно до діючого Податкового Кодексу України; залізничну накладну (за потреби).
Згідно з п. 5.3 договору за прострочення терміну оплати, вказаного в п.4.3 на поставку для кожної партії товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення, діючої у період прострочення платежу.
Розділом 7 договору передбачено, що усі спори, що виникають за з цього договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.
Даний договір набирає чинності та вступає в силу з дати його укладання і підписання сторонами та діє до 03.12.2016., а у випадку необхідності договір може бути пролонговано за згодою сторін (п.8.4 договору).
Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним, відповідно до наданих заявок, поставлено відповідачу паливно-мастильні матеріали, що вбачається з видаткових накладних №09 від 14.01.2016р. на суму 514163,00 грн., №13 від 18.01.2016р. на суму 340740,00 грн. та №10 від 22.01.2016р. на суму 95500,50 грн.; товарно-транспортних накладних №1401-1 від 14.01.2016р., №1801-1 від 18.01.2016р. і №2201-1 від 22.01.2016р. та відповідних довіреностей на отримання цінностей.
Проте, як зазначає позивач, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, сплативши 08.02.2016р. лише 6000,00 грн. за поставлений товар.
25.02.2016р. за вих. №2502-1 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за договором №312-2 від 03.12.2015р. у розмірі 950403,50 грн.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами було складено акти звіряння взаємних розрахунків: за січень 2016р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 950403,50 грн., за березень 2016р. - 944403,50 грн. Вказані акти підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 312-2 від 03.12.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю “САНА-ГРУП” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом і просить (з урахування заяви про уточнення позовних вимог від 06.04.2016р.) стягнути з Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” заборгованість у розмірі 974925,18 грн., з яких 944403,50 грн. основного боргу та 30521,68 грн. пені.
Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання укладеного договору, позивач, відповідно до наданих заявок, поставив відповідачу паливно-мастильні матеріали, що вбачається з видаткових накладних №09 від 14.01.2016р. на суму 514163,00 грн., №13 від 18.01.2016р. на суму 340740,00 грн. та №10 від 22.01.2016р. на суму 95500,50 грн.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За положеннями ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 № 281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496) (далі - Інструкція), вимоги якої є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців), що займаються хоча б одним із таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України, відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється Товарно-транспортними накладними (ТТН) у чотирьох примірниках, при цьому, бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.
Проте, як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив наявність заборгованості лише на підставі видаткових накладних, що не можуть слугувати належними доказами факту поставки відповідачу паливно-мастильних матеріалів. Крім того, місцевим господарським судом не досліджено питання щодо наявності чи відсутності заявок на поставку товару відповідно до умов договору.
Як свідчать матеріали справи, у своєму відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив долучити до матеріалів справи відповідні заявки відповідача, копії ТТН та довіреностей на отримання товару, зазначаючи, що вказані документи було досліджено судом першої інстанції у судовому засіданні.
Проте, ні з оскаржуваного рішення, ні з протоколу судового засідання від 06.04.2016р. не вбачається дослідження будь-яких наданих позивачем документів.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини справи.
Щодо наданих позивачем, в підтвердження виконання договору, ТТН №1401-1 від 14.01.2016р., №1801-1 від 18.01.2016р. а №2201-1 від 22.01.2016р., колегія суддів зазначає наступне.
По-перше, Розділом II додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 283 "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку", документи на перевезення вантажів, крім перевізних документів на перевезення вантажу залізничним транспортом, віднесені до документів суворого обліку, що виготовляються за ліцензією Мінфіну.
Згідно з пунктом 1.2. Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ України № 98/118/740, зареєстрованого Міністерством юстиції України 14.01.1994 за № 805/15496, виготовлення бланків суворого обліку здійснюється тільки на державних спеціалізованих підприємствах, які охороняються органами внутрішніх справ.
Відповідно до ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" господарська діяльність з виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності підлягає ліцензуванню. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 року № 1698 „Про затвердження переліку органів ліцензування", визначено, що органом ліцензування зазначеного виду господарської діяльності є Міністерство фінансів України.
За вимогами чинного законодавства, товарно-транспортні накладні (ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Отже, всім суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють вантажоотримання або вантажовідправлення нафти і нафтопродуктів, при оформленні операцій з переміщення вказаних продуктів, слід обов'язково застосовувати товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми № 1-ТТН (нафтопродукт) за встановленою формою.
Проте, з наданих позивачем накладних вбачається, що вони не відповідають встановленій формі та роздруковані на звичайних аркушах паперу.
По-друге, дослідивши зміст наданих ТТН, судова колегія зазначає наступне.
З наданих позивачем до апеляційному суду ТТН вбачається:
1) ТТН № 1401-1 від 14.01.2016р. - автоперевізником зазначено ТОВ «Владимакс», автомобіль НОМЕР_1, водій ОСОБА_5, проте, підпис водія в ТТН відсутній, кількість пального -31062 л., в порушення п. 7.5.8 Інструкції ТТН виписана не оператором, який здійснював (і мав право здійснювати відпуск нафтопродуктів), а директором ТОВ «САНА-ГРУП» - ОСОБА_6
Пунктом 7.5.7 Інструкції встановлено, що ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів під час постачання вантажовідправником оформляється на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства, в ТТН не зазначені подорожній лист, а також час виїзду автоцистерни з підприємства.
Також, позивач надав заявку від 14.01.2016р. на поставку дизельного пального 31062л., в якій зазначив про поставку цього пального з пунктом розвантаження - Миколаївський ДЕУ Херсонське шосе 111, відповідальна особа - ОСОБА_7. Проте, як вбачається з наданих позивачем документів за зазначеною адресою це дизельне пальне не поставлялось, визначена в заявці особа його не приймала.
2) ТТН № 1801-1 від 18.01.2016р. - в верхній частині автоперевізником зазначено ТОВ «Владимакс», автомобіль НОМЕР_2, водій ОСОБА_8, проте, в нижній частині ТТН в графі «прийняв (водій)» - зазначено водія ОСОБА_5, при цьому, підпис водія в ТТН відсутній. Всупереч п. 7.5.8 Інструкції ТТН виписана не оператором, а директором ТОВ «САНА-ГРУП» - ОСОБА_6, номер резервуара не зазначений. Всупереч 7.5.7 Інструкції в ТТН не зазначені подорожній лист, а також час виїзду автоцистерни з підприємства. Заявка на поставку цієї партії взагалі відсутня.
3)ТТН № 2201-1 від 22.01.2016р. - зазначено автоперевізником ТОВ «Владимакс», автомобіль НОМЕР_1, водій ОСОБА_5, підпис водія в ТТН відсутній. Всупереч п. 7.5.8 Інструкції ТТН виписана не оператором, а директором ТОВ«САНА-ГРУП» - ОСОБА_6, номер резервуара також не зазначений. Всупереч 7.5.7 Інструкції в ТТН подорожній лист автопідприємства, який є підставою відпуску нафтопродуктів, не зазначений. Не зазначені також час виїзду автоцистерни з підприємства. Надана позивачем заявка від 22.01.2016р. не містить підпису директора ДП «Миколаївський облавтодор», зазначена в заявці особавідповідальна прийняття товару - ОСОБА_9 - начальник Южноукраїнської ДЕД, відповідно до наданих позивачем документів товару не отримував.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів зазначає, що надані позивачем копії ТТН не відповідають вимогам чинного законодавства, які визначають форму та зазначення необхідних реквізитів та відомостей при складанні вказаних документів.
Крім того, як вбачається з вищезазначених ТТН, поставка здійснювались позивачем через автоперевізника ТОВ «Владимакс».
Матеріали справи свідчать, що позивачем до відзиву на апеляційну скаргу надано копію ліцензії серії АВ №455861 від 30.07.2011р., виданої ТОВ «Владимакс» на внутрішні перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.
Як стверджує відповідач, в Єдиному ліцензійному реєстрі, який функціонує відповідно до Порядку формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2000р. №1658, розміщеної на офіційному веб-сайті ДП «Інформаційно - ресурсний центр» Укрдержреєстру, відсутня інформація про ліцензію серії АВ №455861 та відомості про наявність інших ліцензій у ТОВ «Владимакс».
В підтвердження вказаної позиції, відповідачем надано до суду відповідь Укртрансбезпеки №5359/20/15-16 від 03.08.2016р. на адвокатський запит про надання інформації стосовно наявності чинної ліцензії у ТОВ «Владимакс» на внутрішні перевезення небезпечних вантажів.
З наданого листа вбачається, що ТОВ «Владимакс» було видано ліцензію серії АВ №455861, відповідно до якої дозволений вид діяльності - надання послуг з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами; внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами. Строк дії ліцензії з 17.02.2009р. по 16.02.2014р. Крім того, у вказаному листі зазначено, що після набрання чинності Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» в новій редакції з 28.06.2015р., ТОВ «Владимакс» не зверталось до Укртрансбезпеки із заявою про видачу ліцензії з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом, у зв'язку з чим відсутня можливість надання інформації щодо наявності у ТОВ «Владимакс» матеріально-технічної бази та транспортних засобів.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія приходить до висновку, що у ТОВ «Владимакс» відсутня ліцензія на перевезення небезпечних вантажів, що також викликає сумнів у достовірності відомостей, зазначених у наданих позивачем ТТН і, як наслідок, у здійсненні самої поставки.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту поставки дизельного пального, отже, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Апеляційний господарський суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що в податковій звітності Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” та ТОВ “САНА-ГРУП” відсутні розбіжності, що підтверджує факт здійснення операцій з поставки товару, так як податкові накладні не опосередковують здійснення господарських операцій в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» та не можуть слугувати підтвердження факту поставку дизельного палива.
Інші доводи сторін не спростовують вказаних вище обставин.
Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” слід задовольнити, а рішення господарського суду Миколаївської області від 06.04.2016р. по справі №915/259/16 - скасувати.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 06.04.2016р. по справі №915/259/16 скасувати.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 12.08.2016р.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Гладишева Т.Я.
Суддя Головей