04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" серпня 2016 р. Справа№ 910/3237/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Рудченка С.Г.
Чорногуза М.Г.
При секретарі судового засідання: Степанці О.В.
за участю представників сторін:
від позивача - Кутіщева О.А., довіреність №04-9/5 від 04.01.2016 року,
від відповідача - не з'явилися,
розглядає апеляційну скаргу
Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року
у справі №910/3237/16 (суддя А.Б. Пригунова)
за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Золоті ворота", м. Київ
про стягнення 10 000, 00 грн. -
У лютому 2016 року Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Золоті ворота" про стягнення 10 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за угодою №732104 від 25.10.2013 року, у зв'язку з чим грошові кошти, перераховані у якості передоплати перебувають у Відповідача без достатньої правової підстави і підлягають поверненню позивачу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року по справі №910/3237/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Також до апеляційної скарги Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року у справі №910/3237/16.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та подане клопотання, дійшла висновку про те, що клопотання скаржника про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року у справі №910/3237/16, є таким, що підлягає задоволенню, а матеріали апеляційної скарги є достатніми для прийняття її до провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2016 року апеляційну скаргу Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року у справі №910/3237/16 прийнято до провадження у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Сулім В.В., Рудченко С.Г. та призначено її розгляд на 22.06.2016 року.
У зв'язку з перебуванням судді Сулім В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою здійснено заміну судді Сулім В.В. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року у справі №910/3237/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Рудченко С.Г., Корсакова Г.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року апеляційну скаргу Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року у справі № 910/3237/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Корсакова Г.В.
В судовому засіданні 22.06.2016 року, представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року розгляд справи відкладено на 10.08.2016 року.
У зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою здійснено заміну судді Корсакової Г.В. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року у справі №910/3237/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 року апеляційну скаргу Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року у справі № 910/3237/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г.
В судовому засіданні 10.08.2016 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору та підтримав подану ним апеляційну скаргу.
Представник відповідача не з'явився, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, причини неявки суд не повідомив.
Представники позивача не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, а також зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
25.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Золоті ворота" (ділі - Відповідач, Виконавець) та Казенним підприємством спеціального приладобудування "Арсенал" (далі - Позивач, Замовник) укладено угоду №732104 (далі - Договір), умовами якого передбачено, що відповідач зобов'язався не пізніше IV кварталу 2014 року та передати позивачу книгу "Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" у кількості 3 екземплярів, а позивач - оплатити вартість робіт в повному обсязі та у термін, вказаний в угоді. (а.с. 16).
Згідно з п. 3.3. угоди позивач сплачує відповідачу загальну вартість робіт протягом п'яти банківських днів з моменту підписання угоди.
Відповідно до п. 6.1. дана угода набуває чинності з моменту підписання її сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ній.
Дія договору припиняється після повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. (п. 6.2. угоди).
Також, сторонами 25.10.2013 року було укладено додаткову угоду №1 до угоди №732104 від 25.10.2013 року відповідно до якої загальна вартість робіт за договором становить 10 000, 00 грн., кількість - 5 екземплярів. (а.с. 17).
На виконання умов угоди, позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 10 000, 00 грн. у якості передоплати за угодою № 732104 від 25.10.2013 року, що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 03.01.2014 року. (а.с. 20).
Позивач направив відповідачу претензію №04-7/166 від 18.12.2015 року в якій просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Золоті ворота" виконати зобов'язання передбачені угодою №732104 від 25.10.2013 року, або перерахувати суму загальної вартості робіт за угодою. (а.с. 18-19), проте як зазначив позивач вказана претензію було повернута у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач зазначав, що Відповідачем станом на 12.01.2016 року умови договору не виконано, книгу «Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» не видано, замовника про причини порушення умов договору не попереджав, кошти перераховані замовником не повернув.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави (63 ЦК України) можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічні положення містяться у статті 526 ЦК України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як стверджує Позивач, Відповідач неналежним чином не виконав свої зобов'язання за договором, зокрема у встановлений договором строк книгу не видав та не передав Позивачу роботи на загальну суму 10 000, 00 грн., а тому грошові кошти перераховані у якості попередньої оплати на вищезазначену суму, у розумінні статті 1212 ЦК України, Відповідач утримує без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим останній зобов'язаний повернути Позивачу вказану суму.
Так, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України, зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.02.2015 р. у справі № 3-11гс15.
Отже, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає, що аналіз викладеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
На підставі встановлених обставин справи, враховуючи той факт, що між сторонами у справі було укладено угоду №732104 від 25.10.2013 року, яка на момент винесення рішення судом першої інстанції є чинною, відомостей щодо її розірвання або відмови позивача від договору матеріали справи не містять, а спірні кошти відповідачем отримано в якості оплати за, що повинні бути надані за цим договором, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду доходить висновку про те, що зазначені кошти відповідачем набуто за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.
Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
У випадку, коли поведінка набувача коштів або подія утворюють правову підставу для їх набуття (збереження), стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, була відсутня взагалі або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов, чого в даному випадку позивачем доведено не було.
З наведених підстав доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду не спростовують.
Отже, посилання Позивача на ст. 1212 ЦК України є необґрунтованим, оскільки кошти Відповідачем не були отримані без будь-яких правових підстав, а перераховані у якості оплати за надані послуги, відповідно відсутні підстави для стягнення з Відповідача грошових коштів у розмірі 10 000, 00 грн.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає вимоги Позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 ГПК України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.
Рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року у справі №910/3237/16 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" на рішення Господарського суду міста Києва 28.03.2016 року у справі №910/3237/16 задоволенню не підлягає.
Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" на рішення Господарського суду міста Києва 28.03.2016 року у справі №910/3237/16 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2016 року у справі №910/3237/16 залишити без змін.
3. Справу №910/3237/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді С.Г. Рудченко
М.Г. Чорногуз