номер провадження справи 11/51/16
01.08.2016 Справа № 908/1500/16
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі:
головуючий - суддя Гончаренко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» (вул.Новокузнецька, буд. 6, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69118; код ЄДРПОУ 23794020),
до відповідача: Приватний підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 69118, код ІПН НОМЕР_1),
відомості про представників сторін та учасників судового процесу:
від позивача: Іойлев С.А. - дов. №001 від 20.02.2014;
від відповідача: ОСОБА_1 - паспорт серія НОМЕР_2 від 23.11.2013;
ОСОБА_3 - дов. НАТ389575 від 07.06.2016;
про: стягнення 147630,00грн.,-
До господарського суду надійшла позовна заява ТОВ «Торгсервіс» про стягнення з ПП ОСОБА_1 147630,00грн., як вказано в позові, суми основного боргу по внесенню плати за користування торговою площею.
31.05.2016 порушено провадження по справі і справа призначена до розгляду. З ціллю надання витребуваних документів в засіданні оголошувались перерви.
Позивач наполягає на позовних вимогах, посилаючись на те, що між сторонами по справі укладений договір №1/07 про надання права строкового платного користування частиною території ринку, відповідно до якого відповідачу передано у тимчасове платне користування торговельне місце загальною площею 76,0кв.м.
Відповідач свої зобов'язання по внесенню плати за користування торговою площею не виконав, внаслідок чого за період з травня 2013р. по травень 2016р. включно за ним існує непогашена заборгованість в сумі 147630,00грн.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись, зокрема, на наступне:
Позивач на неодноразові прохання не надав фактичну калькуляцію вартості експлуатаційних витрат на утримання одного торгового місця. При цьому в рахунку на оплату №128 від 31.01.2014 встановлений розмір плати в розмірі 3,04грн. за один кв.м.
В порушення умов договору позивач в односторонньому порядку без достатніх на то підстав змінив вартість плати за користування частиною території ринку, встановивши її на рівні 52,5грн. за один кв.м.
Договором з позивачем встановлено, що плата здійснюється не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання рахунку. Між тим, позивач рахунки по цьому договору не надавав, доказів їх вручення суду не надано.
В позовній заяві позивачем зроблений хибний висновок про передачу відповідачу в користування торгівельного місця, а не частини території ринку. Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження №12-торг «Про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізації сільськогосподарської продукції на них», затвердженої наказом Державного комітету статистики України №209 від 26.07.2005р., торгове місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків, у контейнерах, кіосках, палатках тощо. До торгових місць на ринках не належать магазини та об'єкти ресторанного господарства. Вказаний договір встановлює правовідносини сторін щодо надання в користування частини території ринку, а не відносини щодо користування торговельним місцем.
Таким чином, посилання позивача в обґрунтування ціни позову на Правила торгівлі на ринках та Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, затвердженого наказом Міністерства економіки України №638/109 від 30.06.2009р. є необґрунтованим. Крім того, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №360 від 01.03.2016 вказаний Порядок втратив чинність.
Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представника відповідача, встановив наступні обставини:
Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
01.02.2007 між ТОВ «Торгсервіс» (Сторона 1) і ПП ОСОБА_4 (Сторона 2) укладений договір №1/07 про надання права строкового платного користування частиною території.
Згідно п.1.1 договору, Сторона 1 надає Стороні 2 право строкового платного користування частиною території ринку ж/м Південний, по вул..Новокузнецькій, з установкою Стороною 2 павільону для продажу непродовольчих товарів.
А відповідно до п.1.2 договору, об'єкт являється міні-павільоном, встановленим з планом забудови ринку, загальною площею 76кв.м.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що за користування частиною території ринку, вказаній в п.1.1. цього договору, Сторона 2 щомісяця сплачує Стороні 1 (сума не вказана) грн.. в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок, або шляхом внесення грошових коштів в касу Сторони 1, не пізніше 5-го числа місяця, наступним за розрахунковим. Базою для розрахунку плати за користування частиною території ринку являється «Фактична калькуляція вартості експлуатаційних витрат на утримання одного торгового місця».
А в п.3.2. договору вказано, що оплата здійснюється не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунків, які виставляє Сторона 1.
Умови вказаного договору повністю відповідають вимогам Правил торгівлі на ринках м.Запоріжжя (пункти 12, 15-18 тощо), затверджених рішенням Запорізької міської ради від 22.06.2011 №48 на виконання повноважень, передбачених Законом «Про місцеве самоврядування в Україні».
Хоча в договорі не вказана конкретна сума щомісячного платежу, суд вважає, що сторони досягли умови щодо розміру цієї оплати, а саме - розрахунок плати за користування частиною території ринку здійснюється на підставі «Фактичної калькуляції вартості експлуатаційних витрат на утримання одного торгового місця», яка протягом дії договору може змінюватись у зв'язку зі зміною складових цієї калькуляції.
Відповідно до наказу Міністерства економіки України від 30.06.2009 №638/109 «Про затвердження Порядку розрахунку цін на послуги і оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.07.2009 за №600/16616) зі змінами та доповненнями, директором ТОВ «Торгсервіс» 01.02.2011 затверджена фактична калькуляція вартості експлуатаційних витрат на утримання одного торгового місця.
Згодом розмір тарифу було затверджено розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 27.01.2011 №15 «Про встановлення граничних розмірів плати за послуги, які надаються ТОВ «Торгсервіс».
Розрахований відповідно до вказаних актів розмір плати за передбачений договором об'єкт за один місяць складав 3990грн.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Аналогічне положення закріплено в ст.526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.
Відповідач оплату за вказаний період не здійснював, внаслідок чого за ним за період з травня 2013 року по травень 2016 року, як вказує позивач, утворилася заборгованість в розмірі 147630,00грн., яку він і просить стягнути.
Між тим, як вказано раніше, відповідно до пунктів 3.1. і 3.2. договору, зобов'язання відповідача здійснити оплату наступає не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку.
Тобто, порушення відповідачем зобов'язання по оплаті, і порушення права позивача на отримання цієї оплати наступає лише після отримання відповідачем рахунку і спливу після цього 5-ти банківських днів, але не пізніше 5-го числа наступного місяця.
Позивач не надав суду доказів направлення відповідачу рахунків протягом вказаного періоду, а надав докази надіслання відповідачу всіх рахунків за вказаний період одноразово разом з копією позову - 30.05.2016.
Таким чином, порушення відповідачем зобов'язання з оплати могло відбутись не раніше 06.06.2016.
Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення боргу 31.05.2016, тобто до закінчення встановленого договором строку оплати, а звідси - до початку строку порушення його права.
Підстави для задоволення позову відсутні.
Судовий збір віднести на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
В позові відмовити.
В судовому засіданні 01.08.2016 оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 03.08.2016.
Суддя Гончаренко С.А.