Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
11 серпня 2016 р. № 820/1631/16
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Самойлової В.В.
за участю секретаря судового засідання - Стрєлка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернулась до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 16.02.2016 р. №0000441701, прийняте відносно неї.
Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.
Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача за довіреністю Іхненко Я.В. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу було визначене відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ОСОБА_1 щодо достовірності, повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської (незалежної професійної) діяльності за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої 29.12.15 р. був складений акт за № 1848/20-30-17-01/224450104, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме: пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164, пп.168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (в редакції, що діяла на момент нарахування такого доходу) у результаті чого позивачем у 2014 р. було занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 132199,49 грн., нарахований на дохід що було отримано у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.
За наслідками вказаного акту перевірки 16.02.2016 року відповідачем стосовно позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000441701, згідно до яких йому були донараховано відповідне грошове зобов'язання в розмірі 165249,36 грн.
Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.
Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.
Так, актом вказаної перевірки встановлено, що згідно відомостей, отриманих з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ГУ ДФС України про суми виплачених доходів, фізична особа платник податку ОСОБА_1 у IV кварталі 2014 року (угода про списання кредитної заборгованості від 24.10.2014 року № 3) отримала дохід у розмірі 778993,48 грн. від ПАТ «КБ «Надра», код ЄДРПОУ 10025456, за ознакою «126» (дохід, отриманий платником податку як додаткове благо) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов"язаним з процедурою банкрутства відповідно до пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
Вказаний дохід відображено ПАТ «КБ Надра», код ЄДРПОУ 20025456 у відомостях за формою 1-ДФ.
Ознака доходу «126» це дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків передбачених п. 165 ПКУ), якщо кредитор повідомляє боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до звіту 1-ДФ за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує ПДФО з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Також, перевіркою встановлено, що ПАТ «КБ «Надра», згідно договорів кредиту від 08.08.2008 року № 4/4/32/2008/840-К/167 та від 07.04.2008 № 6/4/32/2008/840-К/105, які укладено з платником податку ОСОБА_1, було здійснено анулювання заборгованості у розмірі 778993,48 грн., про що платник податків ОСОБА_1 була повідомлена особисто, з чим позивач не погодилась, що і стало підставою для її звернення до адміністративного суду із зазначеним позовом.
При вирішенні даного спору суд враховує наступні обставини та нормативні положення.
Згідно підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 4834-Л/І від 24.05.2012 р., № 5519-Х/І від 06.12.2012 р., та в редакції чинній станом на травень 2014 року), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Пункт 179.1 статті 179 ПК України встановлює обов'язок платника податку подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.49.18.4 статті 49 ПК України, податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Однак, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 року було викладено у новій редакції підпункт "д" підпункту 164.2.17 статті 164.
З урахуванням нової редакції п.п. «д» підпункту 164.2.17 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з1 процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом".
Отже, оскільки позивачу було анульованого боргове зобов'язання, то таке анульоване боргове зобов'язання не включається в дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, а тому у позивача станом на 01.01.2015 року був відсутній обов'язок відобразити його в декларації та сплатити податок на доходи фізичних осіб, що також узгоджується з положеннями ст. 58 Конституції України.
Окрім того, суд зазначає, що як на час перевірки так і на час прийняття оскаржуваного рішення відповідач не мав загалом підстав вважати, що мав місце факт прощеного (анульованого) боргу банком позивачеві в розумінні вимог п.п. «д» підпункту 164.2.17 статті 164 ПК України, оскільки кредитором не було надано доказів направлення боржникові рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та вимоги включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.
При таких обставинах, суд не може погодитися, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим.
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1653,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 16.02.2016 р. №0000441701, прийняте щодо ОСОБА_1.
Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1653,00 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 12.08.2016 року.
Суддя Самойлова В.В.