10 серпня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/1180/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Харенка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Полтавської області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Полтавській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
26 липня 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Полтавської області (надалі - відповідач), третя особа: Головне управління державної казначейської служби України в Полтавській області (надалі - третя особа) в якому просив зобов'язати прокуратуру Полтавської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що з 01 липня 2015 року відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII розмір посадового окладу працівника прокуратури повинен обчислюватися у розмірі 10 мінімальних заробітних плат із застосуванням відповідного коефіцієнту, в залежності від займаної посади (1,2 як прокурора регіональної прокуратури та 1,3 як заступника керівника місцевої прокуратури), на який позивач, як працівник органів прокуратури до моменту звільнення 14 грудня 2015 року мав право.
В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вказував, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено, що норми і положення ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Пояснював, що позивачу прокуратурою Полтавської області заробітна плата нараховувалася, виходячи з посадового окладу, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури", зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №763. Вказував на те, що прокуратура області не наділена правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у відповідному розмірі.
Третя особа в судове засідання свого уповноваженого представника не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, при цьому про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що з 2008 року ОСОБА_1 працював на різних посадах в органах прокуратури Дніпропетровської області. Наказом від 12 грудня 2013 року № 674к переведений на посаду заступника прокурора Київського району м. Полтави. Наказом від 13 липня 2015 року № 342к з 13 липня 2015 року переведений на посаду прокурора відділу організації представництва на захист інтересів громадянина або держави управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури області. Наказом від 06 жовтня 2015 року № 517к призначений виконувачем обов'язків заступника Лубенського міжрайонного прокурора, звільнивши з посади прокурора відділу організації представництва на захист інтересів громадянина або держави управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури області.
Наказом від 14.12.2015 № 816к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та з органів прокуратури Полтавської області у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, абз. 5 ч. 1 ст. 41, п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".
З розрахункових листів вбачається, що позивачу за період з 15 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року прокуратурою Полтавської області заробітна плата нараховувалась виходячи з посадового окладу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури", зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №763.
Проте, на думку позивача, заробітна плата, за вищевказаний період, повинна була нараховуватись прокуратурою Полтавської області, виходячи з посадових окладів, передбачених статтею 81 Закону України "Про прокуратуру".
Вважаючи свої права порушеними та з метою їх відновлення ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Частиною другою статті 8 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
Стаття 13 Закону України "Про оплату праці" визначає, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Відповідно до частини першої статті 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За приписами частини третьої статті 81 цього Закону посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Згідно частини четвертої, п'ятої статті 81 Закону України "Про прокуратуру" посадовий оклад прокурора регіональної прокуратури установлюється пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом - 1,2, а посадовий оклад заступника керівника місцевої прокуратури з коефіцієнтом - 1,3 посадового окладу прокурора місцевої прокуратури.
Тобто законом встановлений конкретний розмір посадового окладу прокурора місцевої прокуратури.
Проте, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" визначено, що норми і положення ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури" затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, які не відповідають вимогам ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".
Водночас, відповідно до пункту 13 розділу ХІІІ Закону України "Про прокуратуру", Кабінету Міністрів України доручено: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
Однак, Кабінетом Міністрів України не були виконані вимоги зазначеної норми.
Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою визначено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисі прокуратури, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено: постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури".
Отже, у період з набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" (15 липня 2015 року в частині розміру заробітної плати) до набрання чинності змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 (15 грудня 2015 року), розмір посадового окладу працівника прокуратури повинен був обчислюватись відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням відповідних коефіцієнтів.
При цьому, відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом України "Про прокуратуру" (як спеціальним нормативним актом), у зв'язку з не внесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури", не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки закони України мають вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України, а також, у зв'язку з тим, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.
Подібна бездіяльність з боку Уряду України у справі "Суханов та Ільченко проти України" була кваліфікована Європейським судом з прав людини як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, позивач має право на перерахунок посадового окладу за період з 15 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості заробітної плати (з урахуванням розмірів посадового окладу, встановленого статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" за липень - грудень 2015 року позивачу не була нарахована.
Прокуратура Полтавської області, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності не нарахування заробітної плати позивачу за період з 15 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року у відповідності до вимог статті 81 Закону України "Про прокуратуру", а отже перерахунок та виплата заробітної плати за вказаний період повинні бути проведені з врахуванням вже здійснених виплат за цей період.
Враховуючи, що Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року набрав чинності 15 липня 2015 року, суд прийшов до висновку про необхідність зобов'язати прокуратуру Полтавської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі саме за період з 15 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", який набрав чинності з 01 січня 2012 року, встановлює граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ.
Відповідно до вимог статті 1 вказаного Закону, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
При визначенні обґрунтованого розміру гонорару до уваги беруться такі фактори, як обсяг часу та роботи, які вимагаються для належного виконання доручення, необхідність виїзду у відрядження, важливість доручення для клієнта, роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт, особливі вимоги клієнта щодо строків виконання доручення, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката, витрати адвоката, пов'язані з виконанням процесуальних дій у справі (копіювання документів, ознайомлення з матеріалами справи, збір доказів тощо).
Жодний з цих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно обставин кожного конкретного випадку.
Застосовуючи до спірних правовідносин за аналогією закону (статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України) Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", який визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження факту понесення позивачем витрат в матеріалах справи наявні копії договору про надання правової допомоги від 11 липня 2016 року №83, розрахунку вартості послуг відповідно до договору від 11 липня 2016 року, акт приймання передачі наданих послуг від 25 липня 2016 року, рахунок-фактура № СФ-0000083 від 25 липня 2016 року, оригінал ордеру серії СМ № 83 про надання адвокатом правової допомоги від 25 липня 2016 року, копія квитанції № 34 від 10 серпня 2016 року на суму 5000,00 грн (а.с. 16-19, 159).
Так, позивач просить стягнути з Прокуратури Полтавської області сплачені ним судові витрати, витрачені на правову допомогу адвоката: вивчення та аналіз матеріалів та доказової бази, складанням позовної заяви.
Оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження надання правової допомоги, суд вважає необхідним зазначити, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами не доведено правомірність визначення вартості надання правової допомоги, яка при цьому є значно завищеною з огляду на зміст позовної заяви та складність справи.
Крім того, за пунктом 2.4 договору про надання правової допомоги від 11 липня 2016 року №83 клієнт повинен сплатити суму вартості послуг в 5000,00 грн протягом 3 днів з моменту підписання договору. Однак, фактично оплата позивачем цієї суми проведена 10 серпня 2016 року, про що свідчить копія квитанції від 10 серпня 2016 року № 34, наявна в матеріалах справи.
Таким чином, клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 90, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати прокуратуру Полтавської області (код ЄДРПОУ 02910060) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі за період з 15 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова в повному обсязі складено 12 серпня 2016 року.
Суддя С.О. Удовіченко