ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
09 серпня 2016 року №813/1951/16
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Сакалоша В.М.,
за участю секретаря судового засідання Бравчука Д.Є.,
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, Реєстраціної служби Львівського міського управління за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду 13 червня 2016 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач) до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (надалі по тексту - відповідач 1), Реєстраційної служби Львівського міського управління (надалі по тексту - відповідач 2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" (надалі по тексту - ТзОВ «ФК «Вектор плюс», третя особа) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 22.06.2016 року у даній адміністративній справі відкрито провадження та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою суду від 21.07.2016 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.03.2016 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28711680 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва, Кобелєвою Аллою Михайлівною та внесено запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Так, право власності на предмет іпотеки: квартири №2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в порядку задоволення вимог іпотекодержателя, було зареєстровано за ТзОВ «ФК «Вектор плюс». Вважає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 28711680 від 14 березня 2016 року таким, що порушує законні права та інтереси та просить визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28711680 від 14.03.2016 року щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру загальна площа 82,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 873745546101, та зобов'язати Реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 873745546101 щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру загальна площа 82,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс».
Відповідач 1 проти позову заперечила, надала до суду письмові заперечення. У таких запереченнях вказує, що позивачем в супереч вимогах ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не наведено доказів вчинення відповідачем 1 нотаріальної дії з відчуження/застави нерухомого майна. В той же час, відповідно до ст. 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус здійснює функції державного реєстратора прав на не рухоме майно у порядку та у випадках, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Окрім, цього зазначає, що позивач помилково дійшов висновку, що спірне майно вибуло з його власності на підставі правочину в результаті нотаріальної дії з нерухомим майном, в зв'язку із чим неправомірно застосував до спірних правовідносин норми Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Що стосується посилання позивача на те, що спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» то дане твердження є необґрунтованим, враховуючи встановлені Цивільним кодексом України норми, що визначають договір як обов'язкову до виконання його сторонами домовленість, спрямовану на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків - не може вважатись примусовим, без згоди власника відчуження предмета іпотеки в порядку встановленому договором на підставі прав та повноважень наданих однією стороною договору іншій. Додатково зазначає, що в супереч вимогах процесуального права до позовної заяви не долучено жодного доказу відсутності іншого житла у позивача та не надано доказів оспорення договору іпотеки повністю або ж у частині застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. Окрім, цього, на переконання відповідача 1 укладаючи іпотечний договір, позивач надав згоду на перехід права власності (відчуження) до іпотекодержателя в майбутньому у разі настання чітко визначених обставин. У зв'язку із наведеним, просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач 2 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача жодних заперечень на позовну заяву чи пояснень до матеріалів справи не долучали.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити.
Відповідачі явку уповноважених представників у судове засідання із невідомих суду причин не забезпечили. При цьому, жодних заяв про відкладення чи проведення розгляду справи у відсутності відповідача чи його представника на адресу суду від відповідачів не надходило.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, однак надіслала на електронну адресу суду клопотання за вих.№2414ел про відкладення розгляду справи.
Додатково, суд констатує, що це не перше клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи. З огляду на це суд вважає, що третя особа/представник третьої особи зловживає своїми процесуальними права та обов'язками наданими Кодексом адміністративного судочинства України та вчиняє дії з приводу затягуванню розгляду справи.
У відповідності до ст.ст.71, 128 КАС України, суд ухвалив розглянути справу у відсутності відповідачів, представників відповідачів та третьої особи.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Законом України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 та Порядом прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року №3502/5.
Судом встановлено, що 22.04.2003 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі розпорядження №463 ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на квартиру, зареєстроване Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки в кадастровій книзі по м. Львову від 15.05.2003 року, реєстраційний номер: 1070431, про що 15.05.2003 року видано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №554701 на бланку серії ВАА №666474.
30.11.2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №0201/1107/88-530.
Також, 30.11.2007 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А. зареєстрований в реєстрі за №Д-1955.
Згідно договору іпотеки, іпотекодавець (ОСОБА_2.) передає в іпотеку іпотекодержателю (АКБ "ТАС-Комерцбанк") належне йому на праві власності майно, а саме: квартиру №2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
28.11.2012 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" було укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №6970, а також Договір факторингу №15.
14.03.2016 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28711680 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва, Кобелєвою Аллою Михайлівною та внесено запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Так, право власності на предмет іпотеки: квартири №2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в порядку задоволення вимог іпотекодержателя, було зареєстровано за ТзОВ "ФК "Вектор плюс".
Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою виникнення права власності є Іпотечний договір від 30.11.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А., зареєстрований в реєстрі за №Д-1955.
Таким чином, позивач вважає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 28711680 від 14 березня 2016 року таким, що порушує його законні права та інтереси, і звернувся з метою їх відновлення до суду.
Загальні засади діяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визнання та захист державою таких прав, визначає Закон України від 01.07.2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 та Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року №3502/5.
Відповідно до статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Згідно зі ст.4 Закону України від 05.06.2003 року №898-15 "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Положення ч.2 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", встановлює, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Положення ч.2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", встановлює, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації.
Відповідно до положень п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема серед іншого, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Так, згідно зі ст. 1, ч.ч. 1, 3 ст. 33, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 Закону України "Про іпотеку".
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Враховуючи вище викладені норми, відповідно до п. 12 договору іпотеки, за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя:
-за рішенням суду;
-у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;
-згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене у п. 12.3.1 та п. 12.3.2 пп. 12.3 п. 12 договору іпотеки.
Зокрема, відповідно до п. 12.3.1, п. 12.3.2 пп. 12.3 п. 12 договору іпотеки, задоволення вимог здійснюється шляхом:
-передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку". У випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої у пп. 12.3 п. 12 договору іпотеки, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки;
-продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 ЗУ "Про іпотеку", за ціною, встановленою відповідно до висновку незалежного експерта.
Суд наголошує, що відповідно до приписів Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
-таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
-загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Тобто, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
З матеріалів справи вбачається, що в спірній квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 82,7 кв.м.), зареєстровані та проживають ОСОБА_7, ОСОБА_8 та малолітній ОСОБА_9 - ОСОБА_10, що підтверджується будинковою книгою для прописки громадян, що проживають по АДРЕСА_1.
Окрім цього, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що зазначена квартира використовується сім'єю позивача, як місце постійного проживання, будь-якого іншого нерухомого житлового майна у власності позивача не знаходиться.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що вказана квартира, підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та загальна площа якої не перевищує 140 м. кв., а тому відповідач 1 не мав права вчиняти будь-які реєстраційні дії по відношенню до вказаної квартири.
Таким чином, до моменту припинення чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» було позбавлено можливості відчужити квартиру, що є предметом іпотеки, а також вчиняти будь-які дії щодо її примусової реалізації. Від так, дії ТзОВ «Факторингової компанії «Вектор плюс» щодо оформлення за собою права власності на предмет іпотеки, а також дії приватного нотаріуса Кобелєвої А.М. щодо проведення реєстраційних дій по реєстрації права власності на нерухоме майно, суперечать положенням чинного законодавства та є незаконними.
Відповідно до ч.6 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Згідно п.1.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, нотаріус посвідчує правочин, який передбачає будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості та об'єкти незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування, за наявності документа про сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, обчисленого з ціни, зазначеної у правочині, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна, та документа про оціночну вартість.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Окрім того, реєструючи право власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження, необхідним є визнання вартості майна з метою встановлення розміру погашеного зобов'язання позичальника. Оскільки така оцінка не була погоджена з іпотекодавцем та результат такої оцінки не було повідомлено іпотекодавця, вказане свідчить про порушення порядку вчинення реєстраційних дій, що призвело до завдання позивачу матеріальних збитків.
Також, із матеріалів справи вбачається, що в квартирі зареєстрований та проживає малолітній ОСОБА_9 - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно ст.12 Закону України від 02.06.2005 року №2623-IV «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» - держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.
Згідно частини четвертої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
При цьому, будь-яких доказів, як б свідчили про дотримання порядку, встановленого нормами Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» ні нотаріусом, ні представниками ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" суду не надано.
Згідно будинкової книги для прописки громадян, що проживають по АДРЕСА_1 на момент прийняття приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною рішення від 14.03.2016 року індексний номер: 28711680 про державну реєстрацію права приватної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс», в зазначеній квартирі був прописаний та проживав малолітній ОСОБА_9 - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення вищезазначеного правочину не надавався.
Суд наголошує, що обов'язок нотаріуса перевірити факт відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей на користування відчужуваним нерухомим майном, встановлений на законодавчому рівні.
Відповідно до підпунктів 1.8, 1,9 пункту 1 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595, з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає подачі йому довідки про склад сім'ї житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання.
У разі виявлення з поданих відчужувачем документів, що право власності або право користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні або неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину у формі витягу з рішення відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Відповідно до ч. 6 ст. 44 Закону України від 02.09.1993 року №3425-XIІ, нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 цього Закону, а також перевіряє обсяг його повноважень.
Однак, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна не перевірила факт відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей на користування відчужуваним нерухомим майном, що є порушенням приписів Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Згідно з п.4 ч. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Таким чином, прийняте рішення індексний номер: 28711680 від 14 березня 2016 року прийняте з порушенням чинного законодавства України, оскільки в Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни не було правових підстав для реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме на квартиру за адресом: АДРЕСА_1 (загальна площа 82,7 кв.м.).
Суд зазначає, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльностіКонституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України регламентує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28711680 від 14.03.2016 року щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру загальна площа 82,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 873745546101.
3.Зобов'язати Реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції вилучити запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 873745546101 щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру загальна площа 82,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс».
4.Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (АДРЕСА_4 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (43000, АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) частину судового збору в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 21 коп.
5.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції (79040, м. Київ, вул. Городоцька, 299, ЄДРПОУ 33252871) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) частину судового збору в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 21 коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Сакалош В.М.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 серпня 2016 року.