м. Миколаїв
09 серпня 2016 року Справа № 814/1477/16
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54022
доУправління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, Миколаїв, 54056
провизнання протиправним та скасування припису,
ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі по тексту також - відповідач, Інспекція), в якому просила визнати протиправним та скасувати припис від 11.07.2016 р. № 230 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. В обґрунтування вимог позивач зазначила, що в 2008 р. нею самовільно збудовано сараї, душ і нежитлову прибудову до належного їй на праві власності будинку по АДРЕСА_1. Споруди узаконено рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.09.2008 р. Позивач ще в жовтні 2010 р. звернулася до Миколаївської міської ради з питання оформлення права власності на земельну ділянку, однак правовстановлюючий документ на земельну ділянку не отримала з незалежних від неї причин. Оскільки наведені в приписі споруди після узаконення їх будівництва не можуть вважатися самочинним будівництвом, а неоформлення права власності на земельну ділянку сталося не з вини позивача, вважає припис Інспекції щодо знесення самочинно збудованих об'єктів протиправним.
Відповідач позов не визнав, вказавши на обґрунтованість оскаржуваного припису, який був виданий Інспекцією в зв'язку з невиконанням вимог попереднього припису.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Приписами ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
16.05.2015 р. Інспекцією проведено позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства по вул. Квітневій,52, під час якої встановлено факт виконання позивачем будівельних робіт з реконструкції будівлі сараю без документів, які дають право виконувати такі роботи, та без проектної документації. Крім того, встановлено, що житловий будинок реконструйований за рахунок прибудови, а будівлі душу та сараю експлуатуються без прийняття в експлуатацію.
Викладене стало підставою для винесення припису від 16.06.2015 р. № 163 про е зупинення виконання будівельних робіт до оформлення документів. У термін до 16.02.2016 р. позивача зобов'язано усунути порушення вимог законодавства шляхом оформлення документів, які дають право виконувати роботи з реконструкції, а також документів, які дають право експлуатувати реконструйований житловий будинок за рахунок прибудови, душу і сараю.
09.03.2016 р. під час проведення позапланової перевірки по вул. Квітневій, 52 щодо виконання припису від 16.06.2015 р. № 163 відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 не виконала п. 2 і 3 припису. Інспекцією видано припис від 09.03.2016 р. № 51, яким у термін до 09.06.2016 р. вимагалось усунути порушення вимог законодавства шляхом оформлення відповідних документів дозвільного характеру на реконструкцію житлового будинку, господарської будівлі та будівництво господарських будівель. А в термін до 09.07.2016 р. позивача зобов'язано у разі невиконання п. 1 припису усунути порушення вимог законодавства шляхом приведення об'єкту у стан, що передував самочинному будівництву.
14.06.2016 р. відповідач надіслав позивачу повідомлення про перевірку виконання припису, а 11.07.2016 р. здійснив позапланову перевірку. На момент перевірки припис від 09.03.2016 р. № 51 залишився невиконаним.
Відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення та видано припис від 11.07.2016 р. № 230, яким від позивача вимагається у термін до 11.09.2016 р. усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил шляхом добровільного знесення самочинно збудованих об'єктів: сараю (літ. Р-1) розміром 9,70х3,05 м, нежитлової прибудови (літ. А3-1) площею 22,2 м2, душа (літ. Т-1) розміром 1,25х1,25 м та сараю (літ. С-1) розміром 1,24х1,63 м) за адресою: АДРЕСА_1.
Суд погоджується з позицією позивача щодо протиправності припису від 11.07.2016 р. № 230, з огляду на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.09.2008 р. по справі № 2-5067/2008р. за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлову прибудову (літ. А3-1) площею 22,2 м2, сарай (літ. Р-1) розміром 9,70х3,05 м, сарай (літ. С-1) розміром 1,24х1,63 м), душ (літ. Т-1) розміром 1,25х1,25 м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Тобто зазначені прибудови були узаконенні рішенням суду і не можуть вважатися самочинним будівництвом, а отже не можуть бути знесені як самочинно збудовані споруди.
У жовтні 2010 р. позивач звернулася до Миколаївської міської ради з питання оформлення права власності на земельну ділянку, однак державний акт на момент перевірки не отримала.
Частинами 1, 3 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На підставі ч. 4 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
За визначенням Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Судом встановлено, що право власності на самочинно збудовані об'єкти визнано за позивачем рішенням суду, а відсутність правовстановлюючого документу на земельну ділянку сталося не з вини позивача, оскільки вона звернулася до міської ради з питання оформлення права власності на земельну ділянку.
Таким чином, суд вважає оскаржуваний припис таким, що прийнятий протиправно, без урахування всіх обставин справи.
Вищенаведене є підставою для задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11,70,71,86,159-163, 167 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 230 від 11.07.2016 року.
Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області суму сплаченого судового збору в розмірі 551 гривні 21 копійки.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя І.В. Желєзний