ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
11 серпня 2016 року № 813/2741/16
Cуддя Львівського окружного адміністративного суду Кедик Марія Василівна перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова про визнання протиправними та скасування постанов, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова від 29.06.2016 № 51281158 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова від 21.07.2016 № 51281158 про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови державного виконавця від 29.06.2016 № 51281158 про стягнення виконавчого збору.
При постановленні ухвали суд виходить з наступного.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі згідно з ч. 2 ст. 107 КАС України, на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
При цьому, відповідно до п. 4, п. 6 ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи:
- належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства;
- немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 181 цього Кодексу передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій,- до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, ОСОБА_1, який є боржником у виконавчому провадженні № 51281158, звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними та скасувати постанови державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та постанови державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова від 21.07.2016 № 51281158 про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови державного виконавця від 29.06.2016 № 51281158 про стягнення виконавчого збору, які винесені у зв'язку з невиконанням рішення Сихівського районного суду м. Львова від 08.12.2015 у цивільній справі № 464/6366/15-ц.
Статтями 383, 384 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Така правова позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", де у п. 2 зазначено, що суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених ч. 2 ст. 3 закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
З даного приводу Верховний Суд України в постанові від 13.01.2016 встановив, що "за приписами статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК України). Отже, у випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України, прийнятого 18.03.2004, розгляд таких скарг здійснюється за правилами цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ. У разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України 1963 року, а також у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця особами, які не є учасниками виконавчого провадження така скарга підлягає розгляду відповідно до ст. 181 КАС України".
Відповідно до ч. 2 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до п. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, але, відповідно до ч. 6 цієї ж статті, повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Роз'яснити позивачу його право на звернення з позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене суддя дійшов висновку, що позовну заяву позивача не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства і на підставі п. 1 ч. 1 ст.109 КАС України слід відмовити у відкритті провадження у даній справі.
Керуючись статтями 107, 109 , 160, 165, 181 КАС України, суддя,-
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова про визнання протиправними та скасування постанов.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати позивачу, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Кедик М.В.