Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
10 серпня 2016 року Справа № П/811/856/16
Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (позивач) до Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (відповідач) про стягнення податкового боргу, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить суд стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 186 219,59 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказаний борг у відповідача виник у зв'язку з несплатою земельного податку самостійно нарахованого у податкових деклараціях, граничні строки сплати якого минули. Станом на день звернення до суду борг не сплачено.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив справу розглядати без його участі в порядку письмового провадження.
Відповідач позовні вимоги не визнав, подав до суду заперечення згідно змісту якого зазначив, що позивач в позовній заяві посилається виключно на статті Податкового кодексу України. Проте, п.1.3 ст.1 Податкового кодексу України передбачено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.34-36).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Справу розглянуто у порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази у справі суд зазначає таке.
ДП "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" з 17.11.1993 року зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків у Криворізькій північній ОДПІ.
Судом встановлено, що відповідачем подано до Криворізької північної ОДПІ податкові декларації з плати за землю (а.с.15-22). При цьому, згідно розрахунку, станом на 30.06.2016 року за відповідачем рахується заборгованість зі сплати земельного податку, в тому числі:
1. в сумі 88 434,44 грн. по Гейківській сільській раді;
2. в суму 97 785,15 грн. по Кіровській сільській раді Криворізького р-ну Дніпропетровської області (а.с.9, 10-11).
Згідно з п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Як передбачено пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
За визначеннями, наданими пп. 14.1.39, 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є грошовим зобов'язанням платника податків. Воднораз, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.
Таким чином, у ході судового розгляду знайшли підтвердження доводи позову про наявність у відповідача податкового боргу з плати за землю у розмірі 186 219,59 грн..
Відповідно до абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно із пп..59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 ст.59 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Так, у зв'язку непогашенням відповідачем сум узгоджених податкових зобов'язань позивачем на підставі облікових даних з карток особового рахунку відповідача сформовано податкову вимогу №141-04 від 17.03.2015 р. (а.с.12).
Тому, суд вважає, що позивачем дотримано законодавчі норми про направлення платнику податку письмової вимоги щодо погашення суми податкового боргу, яка передує вжиттю заходів, спрямованих на його примусове стягнення (погашення).
Згідно з пунктами 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Представник відповідача, не заперечуючи при цьому наявність у підприємства податкового боргу з плати за землю у розмірі 186 219,59 грн., посилався на п.1.3 ст.1 Податкового кодексу України, згідно з яким цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Матеріалами справи встановлено, що ДП "Дирекція КГЗКОР" перебуває у процедурі банкрутства. Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2008 р. у справі №05-01/184/6-12а/10 було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ДП "Дирекція КГЗКОР" відповідно до частин 4-6ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2009 р. було введено процедуру санації боржника ДП "Дирекція КГЗКОР" до 16.06.2010 року. Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 27.05.2015 року строк процедури санації боржника продовжено на шість місяців. Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 08.07.2016 року строк процедури санації боржника продовжено на шість місяців (а.с.37-43).
Згідно з пунктом 87.10 статті 87 Податкового кодексу України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Пунктом 1-1 Прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.
Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Суд зазначає, що заявлений до стягнення у даній справі податковий борг з плати за землю в сумі 182 219,59 грн. виник 02.03.2015, а отже такий борг є поточним зобов'язанням відповідача, яке виникло після порушення справи про банкрутство. На вказані вимоги не поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини 5 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів. Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).
Ч.8 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарському суду підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Системний аналіз вказаних норм свідчить, що поточні кредитори в разі відкриття ліквідаційної процедури звертаються до господарського суду з заявою про поточні грошові вимоги до боржника, а у випадку, коли боржника не визнано банкрутом, поточний кредитор звертається до суду з позовною заявою, яка розглядається у позовному провадженні. При цьому, з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Що ж стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). При цьому, процедурні питання щодо погашення податкових зобов'язань чи стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (тобто погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу, що утворився до відкриття провадження про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів) регламентуються положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Воднораз, щодо стягнення податкового боргу, який утворився після відкриття провадження про банкрутство та введення мораторію, підлягає застосуванню процедура, визначена приписами Податкового кодексу України.
Підпунктами 20.1.19, 20.1.34 пункту 20 статті 20 Податкового кодексу України органам доходів та зборів, як контролюючим органам, надано право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відтак, спір за позовом, що заявлений позивачем на виконання повноважень, наданих Податковим кодексом України, відноситься до юрисдикції адміністративних судів, установленої п.5 ч.2 ст.17 КАС України. З огляду на доведеність позовних вимог позивача про стягнення податкового боргу з плати за землю у розмірі 186 219,59 грн., заявлений позов підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Стягнути з державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (код ЄДРПОУ - 04853709, адреса: 28000, Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, Проммайданчик) кошти з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих державне підприємство "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (код ЄДРПОУ - 04853709, адреса: 28000, Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, Проммайданчик) в сумі 186 219 (сто вісімдесят шість тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 59 коп. в рахунок погашення податкового боргу із земельного податку:
- у розмірі 88 434 (вісімдесят вісім тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 44 коп. на бюджетний розрахунковий рахунок №33214811700103, код платежу - 18010500, одержувач - УДКС у Криворізькому районі, Гейківська сільська рада, код ОКПО 38032070, банк одержувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 805012;
- у розмірі 97 785 (дев'яносто сім тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 15 коп. на бюджетний розрахунковий рахунок №33210811700107, код платежу - 18010500, одержувач - УДКС у Криворізькому районі, Кіровська сільська рада, код ОКПО 38032070, банк одержувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 805012.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І. Хилько