09 серпня 2016 року 810/2262/16
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю позивача, представника позивача та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління національної поліції в Київській області,
про визнання протиправним та скасування наказу та поновлення на роботі,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач, ГУ НП в Київській області) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати Атестаційний лист від 28.02.2016 Атестаційної комісії ГУ НП в Київській області в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції України;
- визнати протиправним та скасувати Наказ ГУ НП в Київській області № 238 о/с від 30.05.2016 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору моніторингу Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області з 30.05.2016;
- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору моніторингу Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області;
- стягнути з ГУ НП в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31.05.2016 по день винесення рішення у справі.
На обґрунтування свої вимог (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) позивач вказує, що вона проходила службу в МВС України з 2009 року. Після набрання чинності 07.11.2015 Закону України «Про національну поліцію», її, як прибулу з Міністерства внутрішніх справ, призначено до Національної поліції України з присвоєнням спеціального звання «старший лейтенант поліції» в порядку переатестування Наказом начальника ГУ НП у Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с. Наприкінці 2015 року в Національній поліції були проведенні заходи щодо атестування поліцейських згідно "Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських", затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465 (далі - Інструкція).
Пояснила, що за результатами тестування вона набрала 43 бали, мала позитивну характеристику відповідно до атестаційного листа, повністю і відверто відповідала на всі запитання членів комісії, атестаційна комісія прийняла рішення про звільнення зі служби через службову невідповідність.
Наказ про звільнення позивач вважає протиправним та просить його скасувати.
У судових засіданнях позивач та представник позивача підтвердили обставини викладені у позовній заяві, уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.
Відповідач - ГУ НП України в Київській області проти позову заперечував. На обґрунтування своєї правової позиції вказує, що наказом ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с відповідно до п.п. 9, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» було призначено прибулого з МВС України ОСОБА_1 інспектором сектору моніторингу Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області, присвоївши їй в порядку переатестування спеціальне звання «старший лейтенант поліції».
Вважає, що присвоєння позивачу спеціального звання, яке вона мала в органах внутрішніх справ, здійснювалось в порядку переатестування як то передбачено п. 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», а не призначено її на посаду у даному порядку.
Пояснив, що Атестаційною комісією № 5 у складі 3 осіб було проведено з позивачем співбесіду, результати якої було оформлено протоколом ОП №28-12/05-16 від 28.12.2015. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення наявних документів, атестаційною комісією було прийняте рішення більшістю голосів (за - 3, проти - 0), що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, що в свою чергу відповідає пп. 4 п. 15 розділу IV Інструкції.
Також пояснив, що на підставі вказаних норм права керівником ГУ НП в Київській області в межах повноважень був виданий наказ ГУ НП України в Київській області від 30.05.2016 № 238о/с про звільнення позивача зі служби в поліції за пп. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". Вважає, що оскаржуваний наказ прийнятий в межах повноважень та з дотриманням норм Закону України «Про Національну поліцію».
У судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. Також представником відповідача було заявлено письмове клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням ОСОБА_1 встановленого нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строку звернення до суду із позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з квітня 2009 року проходила службу в органах внутрішніх справ, з червня 2010 року на посаді старшого лейтенанта міліції Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області.
16.09.2015 Кабінет Міністрів України у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про Національну поліцію», постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції України.
Наказом ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 №1 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання старшого лейтенанта поліції в порядку переатестування на посаду інспектора сектору моніторингу Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області.
ГУ НП в Київській області 23.11.2015 було прийнято наказ №16 про проведення атестування поліцейських ГУ НП в Київській області та створення атестаційних комісій, затверджено їх склад.
Цим же наказом управлінню кадрового забезпечення ГУ НП в Київській області доручено скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню, скласти атестаційні листи на поліцейських.
Рішенням Атестаційної комісії №5 ГУ НП в Київській області, оформленим протоколом від 24.12.2015 №28-12/05-1, ОСОБА_1 було включено до переліку осіб, які мали проходити співбесіду 28.12.2015.
Атестаційною комісією № 5 у складі 3 осіб було проведено з позивачем співбесіду, результати якої було оформлено протоколом ОП №28-12/05-16 від 28.12.2015. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення наявних документів, атестаційною комісією було прийняте рішення більшістю голосів (за - 3, проти - 0), що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, що в свою чергу відповідає пп. 4 п. 15 розділу IV Інструкції.
Вказаний висновок Атестаційної комісії №5 ГУ НП в Київській області позивач оскаржувала до апеляційної атестаційної комісії північного регіону, однак скаргу позивача залишено без задоволення.
30.05.2016 керівником ГУ НП в Київській області виданий наказ ГУ НП України в Київській області № 238о/с про звільнення позивача зі служби в поліції за пп. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Позивач з висновком атестаційної комісії не погоджується, вважає його незаконним та протиправним.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон 580-VIII) національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 3 Закону 580-VIII передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування Атестаційного листа від 28.02.2016 Атестаційної комісії ГУ НП в Київській області в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону 580-VIII призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Згідно зі ст. 47 цього Закону призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.
Пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону 580-VIII передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Згідно з пунктом 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону 580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Судом встановлено, що наказом ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 №1 о/с "По особовому складу" відповідно до пунктів 9, 12 розділу XI Закону 580-VIII було призначено тих, що прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно із штатним розписом.
На підставі особистої заяви ОСОБА_1 від 07.11.2015 наказом ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 №1 о/с без проведення конкурсу було призначено на посаду інспектора сектору моніторингу Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області та присвоєно спеціальне звання - старший лейтенант поліції.
При цьому, суд зазначає, що обставина не проведення для особи конкурсу на зайняття посади в поліції не породжує для відповідача право проводити відповідний конкурс в подальшому, тобто для вже призначеного на посаду працівника.
Статтею 58 Закону 580-VIII передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.
З огляду на викладене, твердження ГУ НП в Київській області про те, що позивач призначена на посаду інспектора сектору моніторингу Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області виключно до тимчасового штату є необґрунтованими, оскільки наказ ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с не містить жодних застережень про тимчасовість призначення ОСОБА_1 на посаду в поліції.
В період з 29.12.2015 по 28.02.2016 ОСОБА_1 проходила атестацію в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, що затверджена Наказом МВС України від 17.11.2015 № 1465.
Згідно з вимогами Інструкції безпосереднім керівником позивача було складено атестаційний лист, в якому було відображено професійну, спеціальну підготовку, конкретні показники служби, особисті якості і т. і. Розглянувши зміст атестаційного листа, внесено висновок: "займаній посаді відповідає".
Судом встановлено, що засіданню атестаційної комісії передувало проведення тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) та на загальні здібності та навички, за результатами якої ОСОБА_1 набрала 41 бал (з 120 можливих).
Атестаційною комісією № 5 у складі 3 осіб було проведено з позивачем співбесіду, результати якої було оформлено протоколом ОП №28-12/05-16 від 28.12.2015. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення наявних документів, атестаційною комісією було прийняте рішення більшістю голосів (за - 3, проти - 0), що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, що в свою чергу відповідає пп. 4 п. 15 розділу IV Інструкції. В чому полягала невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді зазначено не було.
Положення Закону 580-VIII не передбачають процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як умови прийняття до служби в поліції, чи продовження подальшої служби в Національній поліції.
Мету та підстави атестування поліцейських визначено у ст. 57 Закону 580-VIII.
Частина 1 статті 57 Закону 580-VIII визначає, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Частиною 2 цієї ж статті Закону передбачено вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція, зокрема її пункт 3 розділу І.
При цьому, кожна із зазначених підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як-то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.
Крім того, правові та організаційні засади процедури оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня (атестації) врегульовано Законом України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 р. №4312-VI.
Таким чином, атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону України «Про професійний розвиток працівників» та Закону України «Про Національну поліцію».
Наказ ГУ НП в Київській області від 23.11.2015 №16 «Про проведення атестування та створення атестаційний комісій» не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачених частиною 2 статті 57 Закону 580-VIII.
Виходячи з наведених норм законодавства та мети проведення атестації, суд дійшов висновку, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
При цьому такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.
Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11.03.2014 у справі №21-13а14.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу IV Інструкції організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.
Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону 580-VIII.
Відповідно до статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Частиною четвертою статті 70 КАС України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Разом з тим, відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування, не доведено, що ОСОБА_1 підлягала атестації та, відповідно, включенню до списку поліцейських, які підлягають атестації, оскільки не наведено підстав для проведення атестації ОСОБА_1, що передбачені частиною другою статті 57 Закону 580-VIII, та не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що позивач мав бути призначений на посаду без проведення конкурсу, або щодо неї виявлено ознаки службової невідповідності, наприклад за станом здоров'я чи у зв'язку із невиконанням службових обов'язків.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення про призначення атестації позивача, безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення позивача на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження є незаконним.
Аналізуючи наявність підстав для прийняття Атестаційною комісією №5 ГУ Національної поліції в Київській області в частині невідповідності займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність позивача, суд зазначає наступне.
Пункт 5 частини першої статті 77 Закону 580-VIII передбачає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.
У свою чергу, визначення терміну "службова невідповідність" Закон 580-VIII не надає; тим не менше, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.
Оскільки метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, в контексті норм Закону та Інструкції звільнення через службову невідповідність може бути застосоване як вид дисциплінарного стягнення, про що зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 11.03.2014 у справі №21-13а14.
Згідно з положеннями статті 19 Закону 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
На момент прийняття оскаржуваних рішень та наказу Дисциплінарного статуту Національної поліції України ще не затверджено, тому, керуючись аналогією закону, суд вважає за можливе застосувати до відносин звільнення норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.
Так, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Отже, на думку суду, поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону 580-VIII лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.
Разом з тим, ГУ Національної поліції в Київській області не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення; суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів, які б вказували на невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, наприклад акт відповідного службового розслідування, документи, що характеризують позивача з негативної сторони або вказують на низький професійний рівень.
За таких обставин рішення Атестаційної комісії №5 ГУ НП в Київській області, оформлене протоколом б/н від 28.12.2015 про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність - є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, прийняте без врахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки ОСОБА_1, не підтверджується належними доказами, а тому має бути скасоване як протиправне.
Як наслідок, оскільки вказане рішення Атестаційної комісії слугувало єдиною підставою для видання наказу ГУ НП в Київській області №238 о/с від 30.05.2016 про звільнення позивача зі служби в поліції, такий наказ також є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП у Київській області №238 о/с від 30.05.2016 та поновлення її на посаді підлягають задоволенню.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 21.05.2014 та від 01.07.2014 (реєстраційні номери рішень в ЄДРСР - 39088425 та 39891898).
Згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді інспектора сектору моніторингу Сквирського відділу поліції ГУ НП у Київській області з дати її звільнення, тобто з 30 травня 2016 року.
Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, вимоги позивача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, тому підлягають задоволенню.
Як вбачається з довідки ГУ НП у Київській області від 13.06.2016 № 4705/109/1006/29-2016, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 149,89 грн.
За таких обставин, сума середнього заробітку за даний період із моменту звільнення до моменту прийняття у справі судового рішення по суті становить 10549,01 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача з ГУ НП у Київській області.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору моніторингу Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області допустити до негайного виконання.
Заява відповідача про пропуск ОСОБА_1 строку на звернення до суду та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду судом відхиляються з огляду на таке.
Відповідно до частини 3 статті 99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Представник відповідача стверджує, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з даним позовом, оскільки позивач була ознайомлена з наказом про звільнення 30.05.2016, а до суду звернулась лише 06.07.2016.
Однак, посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом про звільнення 30.05.2016 спростовуються тим, що 31.05.2016 керівництвом Сквирського відділу поліції ОСОБА_1 були розписані 2 службові телеграми, згідно з якими вона зобов'язана була прибути до ГУ НП в Київській області. Про отримання вказаних телеграм свідчить підпис останньої як діючого працівника поліції від 31.05.2016.
У свою чергу, позивач заперечує той факт, що вона була ознайомлена з наказом у день звільнення, оскільки, з її слів, 06.06.2016 вона була викликана до кадрового відділу Сквирського відділу поліції, де її ознайомили з наказом № 238 о/с від 30.05.2016 про її звільнення на підставі пп.5 п.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію», та під час ознайомлення з витягом з наказу вона була введена в оману працівником кадрового підрозділу та саме під диктовку останнього написала розписку про отримання витягу з наказу та трудової книжки в день звільнення.
Суд не приймає вищевказану розписку ОСОБА_1 як доказ того, що позивач отримала витяг з наказу та трудову книжку саме в день звільнення, оскільки відсутня дата написання даної розписки.
Статтею 100 КАС України передбачено можливість визнання судом причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Крім того, очевидно, з прецедентного права Європейського Суду з прав людини про те, що "право на суд", з яких право на доступ є одним з аспектів, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З матеріалів справи вбачається, що з 31.05.2016 по 10.06.2016 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному.
06.07.2016 представником позивача було подано до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву з аналогічними вимогами, яку 11.07.2016 суд повернув на підставі пункту 4 частини 3 статті 108 КАС України (справа №810/2180/16). Після отримання копії ухвали про повернення позову, позивач 18.07.2016 звернулась до суду повторно з даним позовом.
Відтак, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права та вважає, що строк звернення позивача до суду з даним позовом слід розцінювати таким, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені ГУ НП в Київській області під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 72, 99, 100, 158-163, 167, 227, 256 КАС України суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати Атестаційний лист від 28 лютого 2016 року Атестаційної комісії Головного управніння Національної поліції в Київській області в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції України.
3. Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 238 о/с від 30 травня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції України.
4. Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору моніторингу Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 30 травня 2016 року.
5. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору моніторингу Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
6. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 травня 2016 року у розмірі 10549,01 грн (десять тисяч п'ятсот сорок дев'ять гривень 01 коп.).
7. Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 4600.00 грн (чотири тисячі шістсот гривень 00 коп.)
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 серпня 2016 р.