15 липня 2016 року 811/12/16
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю позивача та представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2015 № 0003881700 та № 0003891700 (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що висновок податкового органу щодо завищення витрат та податкового кредиту є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності. Вказала, що нею у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів сформовано валові витрати на суму 15159,96 грн. та податковий кредит на суму 54515,00 грн., які безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю.
Відтак, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.
Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивачем неправомірно було враховано у складі витрат, які безпосередньо пов'язані з отриманням ФОП ОСОБА_1 доходу, витрат у сумі 15159,96 грн. та неправомірно було сформовано податковий кредит у сумі 54515,00 грн., оскільки в ході перевірки не було доведено факт використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності позивача.
За наведених обставин відповідач вважає, що діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, а тому прийняті за результатами перевірки оскаржувані рішення є правомірними.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника до судового засідання не забезпечив.
Натомість, в матеріалах справи є клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника.
Таким чином, суд вважає за можливим розглянути справу за відсутністю відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 11.07.2013 та як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в Знам'янській ОДПІ з 12.07.2013 за №110713113091.
Основними видами діяльності позивача за КВЕД є вантажний автомобільний транспорт, неспеціалізована оптова торгівля та оптова торгівля хімічними продуктами.
В період з 23.03.2015 по 03.04.2015 посадовою особою Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на підставі наказів від 26.02.2015 №58, від 20.01.2015 №81 та відповідно до ст. 75, ст. 77, п.81.1 ст. 81, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» проведена документальна планова перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 12.07.2013 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 12.07.2013 по 31.12.2014, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 12.07.2013 по 31.12.2014.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 10.04.2015 №26/2/17/НОМЕР_3 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:
- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в податкових деклараціях з податку на додану вартість та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 54515,00 грн.;
- п. 177.4 ст. 177, п.п.138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме завищено задекларовані витрати в результаті чого визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності в сумі 2273,98 грн.
На підставі висновків акту перевірки Знам'янською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області прийняті наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 30.04.2015 №0003881700, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 2273,98 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 568,49 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 30.04.2015 №0003891700, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 54515,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 13628,75 грн.
Однак, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленням-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відносно податкового повідомлення-рішення від 30.04.2015 №0003881700, яке прийнято відповідачем у зв'язку з висновком про заниження податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту Акта перевірки, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкової декларації, встановлено завищення витрат безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу в сумі 15159,96 грн.
Так, зокрема, ФОП ОСОБА_1 до інших витрат (графа 6) та до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції (графа 4) додатку 5 до податкової декларації про майновий стан і доходи, відносилися витрати не пов'язані з веденням господарської діяльності вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції. Віднесені витрати до графи 4 податкової декларації про майновий стан і доходи, (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції), не реалізовувались та не використані у виробництві власної продукції (власна продукція не вироблялася), що призвело до порушення п. 177.4 ст. 177, п.п.138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України та безпідставно завищено витрати на загальну суму 15159,96 грн.
Наведене порушення призвело до заниження позивачем загального оподатковуваного доходу та, як наслідок, до заниження зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 2273,98 грн.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюються статтею 177 Податкового кодексу України.
Так, згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
За приписами п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в п.п. 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Таким чином, згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").
Згідно з п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що фізична особа-підприємець має право включити до складу витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, які безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності.
Як вбачається з таблиці № 1 до Акту перевірки щодо завищення позивачем витрат, до складу витрат позивач відніс витрати на меблеві заготівки, туалетний папір, мило, картридж тех. очистки, пральний порошок Гала, губки, замок кодовий, циліндр комп. кл., мішки для сміття, пральний порошок Рекс, заглушки ПЄ-ст на загальну суму 15159,96 грн. по податковим накладним від 23.10.2013 №1938, від 22.11.2013 №20523/029, від 24.11.2013 №20523/029, від 28.05.2014 №9967/29 грн.
В той же час, позивач в ході судового розгляду справи не надав суду доказів того, що такі витрати були пов'язані саме з веденням своєї господарської діяльності та безпосередньо пов'язані з отриманням доходів.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від від 30.04.2015 №0003881700, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 2273,98 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 568,49 грн.
Щодо висновків Знам'янської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 54515,00 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту Акта перевірки, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.09.2013 по 31.12.2014 встановлено його завищення в сумі 54515,00 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 4191,00 грн. та за 2014 рік на суму 50324,00 грн.
Так, зокрема, ФОП ОСОБА_1М до податкового кредиту та податкової декларацій з податку на додану вартість віднесено суми придбаних товарів та сум податку на додану вартість, які не використані в оподатковуваних операціях та у межах господарської діяльності платника податків (Додаток до акта перевірки (Таблиця №2 (додатки №1-4)), що призвело до порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України та завищено податковий кредит в податкових деклараціях з податку на додану вартість в сумі 54515,00 грн.
При цьому, податковим органом в ході проведення перевірки не було встановлення факту використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд виходить з наступного.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що фізична особа-підприємець має право включити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у разі використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в своїй господарській діяльності.
В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Суд звертає увагу, що факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку повинно підтверджується первинними документами платника податків.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.
У ході розгляду справи позивачем частково спростовано висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 41545,96 грн., шляхом надання суду податкових накладних та доказів використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1
Так, зокрема, судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту було включено суми податку на додану вартість по податковій накладній від 27.02.2014 №1093 у сумі 15993,33 грн. та по податковій накладній від 28.02.2014 №1127 у сумі 23990,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що згідно вказаних податкових накладних позивач придбав у Іноземного підприємства «АІС Автодром столиця» автомобіль Ssang Yong Kyron.
При цьому, в ході розгляду справи судом було встановлено, що даний автомобіль Ssang Yong Kyron був використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 03.03.2014 №18 та від 04.03.2014 №28.
Також, судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту було включено суми податку на додану вартість по податковій накладній від 27.12.2013 №620046 у сумі 399,33 грн. та по податковій накладній від 16.07.2014 №13026 у сумі 1163,30 грн.
З даних податкових накладних вбачається, що позивач придбав у ТОВ «Комфі Трейд» планшетний комп'ютер Asus Google Nexus 7 16 Gb (1А051А) та у ТОВ «Дієса» ноутбук ACER E1-570G (NX.MESEU/020).
Під час розгляду справи судом встановлено, що планшет та ноутбук використовується позивачем у власній господарській діяльності, оскільки на них встановлена програма « 1С Підприємтво» для бухгалтерського та податкового обліку.
Отже, з огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 41545,96 грн. на підставі податкових накладних від 27.02.2014 №1093, від 28.02.2014 №1127, від 27.12.2013 №620046 та від 16.07.2014 №13026.
Згідно пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Як слідує з податкового повідомлення-рішення від 30.04.2015 №0003891700 та доданого до нього розрахунку штрафних санкцій, до позивача застосований штраф у розмірі 25 % суми нарахованого податкового зобов'язання.
Враховуючи те, що судом було встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 41545,96 грн., застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 10386,49 грн. є безпідставним.
Отже, з наведеного слідує, що податкове повідомлення-рішення від 30.04.2015 №0003891700 є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахування грошового зобов'язання за основним платежем на суму 41545,96 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 10386,49 грн.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки сторони не звертались до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат, вони стягненню на їх користь не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 97, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Податкове повідомлення-рішення винесене Знам'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області № 0003891700 від 30 квітня 2015 року визнати протиправним та скасувати в частині нарахування грошового зобов'язання за основним платежем на суму 41545,96 грн. (сорок одна тисяча п'ятсот сорок п'ять гривень 96 коп.) та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 10386,49 грн. (десять тисяч триста вісімдесят шість гривень 49 коп.).
3. У решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 липня 2016 р.