ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" серпня 2016 р. Справа № 809/831/16
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
cудді Могили А.Б.
за участі:
секретаря судового засідання Ілів Н.І.,
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Яремчанського міського відділу Державної виконавчої служби про визнання дій щодо відмови у відкритті виконавчого провадження незаконними,-
ОСОБА_2 звернулася в суд із адміністративним позовом до Яремчанського міського відділу Державної виконавчої служби про визнання дій щодо відмови у відкритті виконавчого провадження незаконними.
Позовні вимоги мотивовані тим, що державним виконавцем, в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (у прийнятті до провадження виконавчого документу) з примусового виконання ухвали Яремчанського міського суду від 02.03.2016 в справі №0917/1-74/2011, оскільки, на думку позивача, вказане рішення не містить передбачених законом обставин, які виключають можливість здійснення виконавчого провадження. Відтак, такі дії державного виконавця відповідача підлягають до визнання протиправними.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених в адміністративному позові. Суду пояснив, що ухвалою Яремчанського міського суду від 02.03.2016 скасовано арешт земельної ділянки 0,6767 га накладений постановою слідчого СВ СУ УМВС України в Івано-Франківській області від 13.04.2011року. Однак, державним виконавцем безпідставно відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання вищевказаної ухвали суду від 02.03.2016 року, оскільки у виконавчому документі не вказано ідентифікаційний номер боржника та відсутні документи про виконання ухвали суду про забезпечення позову. Вважає, що вищезгадані обставини не відповідають дійсності, оскільки арешт земельної ділянки був накладений згідно постанови слідчого, а не ухвали про забезпечення позову і арешт є скасованим. Крім того, ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, шо державний виконавець, з метою захисту інтересів стягувача зобов'язаний одержувати від відповідних органів, необхідну, для проведення виконавчих дій, інформацію, у тому числі і ідентифікаційний номер боржника.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Причини неявки суду невідомі.
Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд зазначає наступне.
Ухвалою Яремчанського міського суду від 02.03.2016 по справі за № 0917/1-74/2011 скасовано арешт земельної ділянки 0,6767 га, накладений 13.04.2011 постановою слідчого СВ СУ УМВС України в Івано-Франківській області Бурака С.І. про визнання речовим доказом та заборону вчинення певних дій щодо речового доказу.
Як вбається із пояснень представника позивача, ОСОБА_2 10.06.2016 звернулася із заявою до Яремчанського міського відділу Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення Яремчанського міського суду від 02.03.2016.
Старшим державним виконавцем Яремчанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 24.06.2016 винесено постанову (ВП № 51492479) про відмову у відкритті виконавчого провадження (у прийнятті до провадження виконавчого документу) з примусового виконання ухвали Яремчанського міського суду від 02.03.2016 в справі №0917/1-74/2011.
Підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження слугувало те, що виконавчий документ не відповідає вимогам п.3 ч.4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" , а саме відсутні копії документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову. Крім цього, виконавчий документ не відповідає вимогам п.3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження - не вказано ідентифікаційний номер боржника, що унеможливлює проведення виконавчих дій щодо звільнення майна з під арешту.
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 даного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" .
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч.1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження").
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з ст. 18 Закону "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону (п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження").
Як зазначено відповідачем у своєму рішенні від 24.06.2016, виконавчий документ не відповідає вимогам п.3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження - не вказано ідентифікаційний номер боржника.
Нормами п.3 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.
Крім того, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення
Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, так як враховуючи приписи п.3 ч.3 ст.11 та Закону України "Про виконавче провадження" у останнього виник обов'язок витребувати у відповідного органу інформацію про ідентифікаційний номер боржника.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 25.06.2014 року за № 6-62цс14.
Відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Враховуючи вищезазначене, державний виконавець наділений повноваженнями одержувати інформацію стосовно ідентифікаційного номеру боржника, хоча на думку суду, відсутність зазначеної інформації, у даному випадку, жодним чином не унеможливлює виконання виконавчого документу.
Крім цього, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача щодо невідповідності виконавчого документа п.3.ч.4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", так як, арешт на земельну ділянку 0,6767 га, накладений згідно постанови слідчого СВ СУ УМВС України в Івано-Франківській області від 13.04.2011, а не згідно ухвали суду про забезпечення позову, як стверджує державний виконавець і даний арешт скасовано ухвалою Яремчанського міського суду від 02.03.2016 по справі за № 0917/1-74/2011.
Відтак, в розумінні п.3.ч.4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", на які посилається відповідач, саме ухвала Яремчанського міського суду від 02.03.2016 по справі за № 0917/1-74/2011 є доказом скасування арешту. Дане рішення суду направлене відповідачу позивачем разом із заявою від 10.06.2016 про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали Яремчанського міського суду від 02.03.2016 по справі за № 0917/1-74/2011.
Як наслідок, обставини викладенні відповідачем в постанові від 24.06.2016 (ВП № 51492479) про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Яремчанського міського суду від 02.03.2016 в справі №0917/1-74/2011 не знайшли свого підтвердження, а тому такі дії державного виконавця підлягають до визнання протиправними.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Рішення Яремчанського міського суду від 02.03.2016 по справі за № 0917/1-74/2011 набрало законної сили 26.04.2016 року, є чинним та не скасованим.
Таким чином, позов ОСОБА_2 до Яремчанського міського відділу Державної виконавчої служби про визнання дій щодо відмови у відкритті виконавчого провадження незаконними, підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи дане положення, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Яремчанського міського відділу Державної виконавчої служби на користь ОСОБА_2 551, 20 грн. сплаченого судового збору.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати дії старшого державного виконавця Яремчанського міського відділу Державної виконавчої служби Гуменюка В.В. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження (у прийнятті до провадження виконавчого документу) з примусового виконання ухвали Яремчанського міського суду від 02.03.2016 в справі №0917/1-74/2011 протиправними.
Стягнути з Яремчанського міського відділу Державної виконавчої служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 551 (п"ятсот п"ятдесят одну) грн. 20 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.
Постанова складена в повному обсязі 12.08.2016.