Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 серпня 2016 р. Справа №805/1394/16-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови: 17-00
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Маковецькій О.О., за участю:
представника позивача - Склярової І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в інтересах Добропільського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Добропільської об'єднаної держаної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання нечинною та скасування вимоги, -
Позивач, Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в інтересах Добропільського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Добропільської об'єднаної держаної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області, в якій просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо надання позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-784-25 від 4 грудня 2015 року зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 514 070,69 грн; визнати нечинною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ю-784-25 від 4 грудня 2015 року.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Вказаний документ містить вимогу щодо сплати товариством недоїмки, штрафу та пені з ЄСВ. Враховуючи приписи п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI, підприємство є звільненим від виконання своїх обов'язків (як платника єдиного внеску) у період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, так як зареєстроване у м. Красноармійськ, а фактично знаходиться у м. Донецьк, які, у свою чергу, належать до території проведення антитерористичної операції (АТО).
Позивач зазначає, що першочерговим завданням підприємства є оплата праці працівників, а вже після - здійснення усіх інших необхідних платежів. У той же час, виплата заробітної плати працівникам підприємства позивача провадилась із затримкою.
Таким чином, зобов'язання по виплаті зарплати виконуються позачергово, а період прострочення виконання обов'язку щодо сплати єдиного внеску не може починатись раніше виконання зобов'язань із виплати заробітної плати.
Крім цього, у період проведення АТО діяльність підприємства зазнала значних збитків, через бойові дії неодноразово пошкоджено об'єкти підприємства, насамперед - канал Сіверський Донець-Донбас, суттєво зменшились обсяги надходження коштів від споживачів.
Настання форс-мажорних обставин для підприємства засвідчено сертифікатами Торгово-промислової палати України.
На підставі наведеного позивач просить суд визнати спірну вимогу нечинною та скасувати її, а дії відповідача по її прийняттю визнати протиправними (а.с. 3-8).
Представник позивача до суду з'явилася, наполягала на задоволені позову з підстав, викладених у ньому та додаткових поясненнях у справі.
Представник відповідача до суду не з'явився, 8 серпня 2016 року судом отримано від відповідача клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
В ході розгляду справи відповідачем до суду надавались письмові заперечення, в яких зазначено наступне.
Відповідно до загальних вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року позивач має виконувати обов'язки, покладені на нього цим Законом.
Посилання підприємства на Сертифікат Торгово-промислової палати про настання для позивача обставин непереборної сили як на підставу невиконання зазначених обов'язків є неправомірним з огляду на те, що у даному Сертифікаті засвідчено настання обставин непереборної сили при справлянні та сплаті спорів і обов'язкових платежів відповідно до п.п. 100.4, 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України, у яких закріплено, що підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу є наданням ним достатніх доказів існування таких обставин, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. Такий перелік наведено у Постанові Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин». У той же час, порядок та умови надання платникам розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 574, умови якого не виконано позивачем.
Крім цього, зміни внесені до Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VII потягли за собою втрату чинності змін, внесених Законом України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII до Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI.
Зазначено також, що дії відповідача з прийняття спірної вимоги вчинені в межах повноважень, отже, є правомірними (а.с. 60-63).
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Позивач, Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу", є юридичною особою; 3 вересня 1997 року зареєстроване за ідентифікаційним кодом 00191678, номер запису 1 266 145 0000 026990, місцезнаходження: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лібкнехта, 117а (а.с. 24-26).
Добропільське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства є відокремленим підрозділом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" без права юридичної особи (а.с. 32 том 1), місцезнаходження 85000, Донецька область, місто Добропілля, вулиця Луганського, будинок 2-А, реєстраційний код виробничого управління у ЄДРПУО 35581061, що вбачається з відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщеному на офіційному сайті Міністерства юстиції України; перебуває на обліку відповідача (а.с. 29).
4 грудня 2015 року відповідачем сформовано вимогу № Ю-784-25 від 4 грудня 2015 про сплату позивачем заборгованості з єдиного соціального внеску (недоїмки) в сумі 1 514 070,69 грн, яка виникла станом на 30 листопада 2015 року (а.с. 9).
Позивач, скориставшись досудовим порядком врегулювання спору, звернувся до зі скаргою ГУ ДФС в Донецькій області, а не отримавши рішення про її задоволення - у межах 10-денного строку до ДФС України, яка, у свою чергу, також скаргу не задовольнила, про що в матеріалах справи наявна копія рішення від 27 квітня 2016 року № 9663/6/99-99-11-02-02-25, отримана позивачем 11 травня 2016 року (а.с. 33-34).
Не погодившись зі спірною вимогою позивач 13 травня 2016 року у строк, передбачений ч. 4 ст. 99 КАС України, звернувся до суду із даним позовом (а.с. 35).
При вирішенні справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI (тут і надалі - Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI в редакції, чинної станом на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Обов'язком платника єдиного внеску у розумінні положень Закону № 2464-VI є своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 1 (крім абз. 7), 2, 3, 6, 7 і 8 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю; 5) надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до органу доходів і зборів; 6) пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі; 7) перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи; 8) повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред'явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи; 9) отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам; 10) повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей; 11) у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в органі доходів і зборів як платник єдиного внеску; 12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
У відповідності до ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до ст. 25 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.
Згідно з п. 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція), у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), зокрема, у випадку, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 28-32, 60-63) сума недоїмки з єдиного внеску у сумі 1 514 070,69 грн, визначена у спірній вимозі, виникла у зв'язку із несплатою позивачем станом на 30 листопада 2015 року в строк, визначений ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, єдиного соціального внеску з вересня 2014 року.
Разом із цим згідно п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, норм статей 25 ("Заходи впливу та стягнення") і 26 ("відповідальність за порушення цього Закону) цього Закону.
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Добропілля.
Крім цього, до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась АТО, включено м. Донецьк, де знаходилась юридична особа позивача та здійснював свої повноваження відповідач, та м. Маріуполь, де здійснює свої повноваження відповідач станом на теперішній час та знаходиться станом на сьогоднішній день позивач.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року було зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Відповідно, станом на час прийняття спірної вимоги (3 грудня 2015 року) факт знаходження населених пунктів, зазначених у вказаному у Розпорядженні № 1053-р Переліку (в тому числі, м. Добропілля, м. Донецьк, м. Маріуполь) у певні періоди часу на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим.
Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, є м. Добропілля, м. Донецьк, м. Маріуполь.
Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
При цьому, єдиною (та, відповідно, достатньою) підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 5 листопада 2014 року відповідачем отримано заяву відокремленого підрозділу позивача від 5 листопада 2014 року про звільнення позивача від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (зокрема, від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції (а.с. 10-11).
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем при формуванні спірної вимоги та направленні її позивачу всупереч приписам абз. 4 п. 9-4 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VI проігнорована заява позивача про звільнення його від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.
Крім цього, як встановлено під час розгляду справи, КП "Компанія "Вода Донбасу" (м. Донецьк, вул. Артема, 85) отримано Сертифікат (висновок) № 1735 за вих. № 5270/05-4 від 25 листопада 2014 року Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили (а.с. 14-15), відповідно до якого Торгово-промислова палата України на підставі п.п. 100.4, 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України засвідчує настання обставин непереборної сили з 10 червня 2014 року КП "Компанія "Вода Донбасу" при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) ТПП України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо. Вказане викладено також у висновку Донецької Торгово-промислової палати України від 3 липня 2014 року № 2005/12.12-03, виданому КП "Компанія "Вода Донбасу" (а.с. 18-23). Аналогічний Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України" № 1215 від 29 жовтня 2014 року про настання обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів отримано Управлінням "Донбасводоремонт" КП "Компанія "Вода Донбасу" із засвідченням обставин непереборної сили також з 10 червня 2014 року (а.с. 16-17).
Щодо посилань відповідача за зміни до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, які були внесені до нього Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та якими з цього закону були виключений пп. 8 п. 4 ст. 11 (вказаним пунктом 2 вересня 2014 року у Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI був внесений п. 9-3, яким певну категорію платників ЄСВ було звільнено від виконання своїх обов'язків на період проведення АТО), суд зазначає, що:
- по-перше, станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ, пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI (яким вказані особи звільняються від виконання зазначених обов'язків) на підставі Закону України «Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію «9-4», а не «9-3»;
- по-друге, відповідно до преамбули Закону України № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, а станом на дату розгляду даної справи приписи щодо звільнення платників ЄСВ від виконання своїх обов'язків на період проведення АТО не виключені з вказаного закону та, відповідно, є чинними.
Крім цього, відповідач, посилаючись на вказані зміни до законодавства, фактично посилається на приписи, які набули чинності 1 січня 2016 року, у той час як заборгованість з ЄСВ, відображена у спірній вимозі, з'явилась станом на 30 листопада 2016 року, а сама вимога прийнята інспекцією 4 грудня 2015 року, тобто, до набрання чинності Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIІІ.
Також суд зазначає, що спірна вимога сформована 4 грудня 2015 року відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абз. 2 ч. 1 цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями ч. 4 цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. При цьому вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відсутність обов'язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме станом на 4 грудня 2014 року.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що спірна вимога є протиправною.
У той же час, відповідно до пп. 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України 20 травня 2013 року № 7 в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.
За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити позивачу у визнанні спірної вимог нечинною та скасувати її.
Разом із тим, щодо визнання неправомірними дій відповідача по прийняттю спірної вимоги суд зазначає, що вважає необхідним та достатнім способом захисту прав позивача - скасування спірної вимоги та вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірними відповідних дій.
Згідно ч. 1, 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи Добропільським виробничим управлінням ВКГ КП "Компанія "Вода Донбасу" (код ЄДРПОУ 35581061) при подачі даного позову в якості судового збору було сплачено 22 711,06 грн (а.с. 40).
Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь Добропільського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" судовий збір в розмірі 22 711,06 грн, сплачені за подання до суду позовних вимог майнового характеру.
Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 98, 158-163, 186, 254 КАС України, суд -
Адміністративний позов Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в інтересах Добропільського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Добропільської об'єднаної держаної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій, визнання нечинною та скасування вимоги - задовольнити.
Скасувати вимогу Добропільської об'єднаної держаної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області від 4 грудня 2015 року № Ю-784-25 про зобов'язання Добропільського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" сплатити заборгованості з єдиного соціального внеску в сумі 1 514 070,69 грн, яка виникла станом на 30 листопада 2015 року.
Стягнути з бюджетних асигнувань Добропільської об'єднаної держаної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39884187) судові витрати у сумі 22 711 (двадцять дів тисячі сімсот одинадцять) гривень 6 копійок на користь Добропільського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (код ЄДРПОУ 35581061).
Постанова складена у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 9 серпня 2016 року в присутності представника позивача.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складений та підписаний 12 серпня 2016 року.
Суддя Волгіна Н.П.