Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.
Суддя-доповідач - Геращенко І.В.
10 серпня 2016 року справа №805/1437/16-а
84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши в порядку судового засідання апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 805/1437/16-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ» про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів,-
25 травня 2016 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, Фонд інвалідів) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ» (далі - відповідач, підприємство, товариство) про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 1 724 127,36 грн. та пені у сумі 42 413,53 грн. (том 1 а.с.4-5).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у задоволені позову відмовлено повністю за необґрунтованістю (том 2 а.с.101-103).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року були внесені виправлення у зазначеній постанові в частині розміру суми стягнення адміністративного - господарських санкцій. (том 2 а.с.104)
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам, які мають істотне значення для справи, що призвело, на думку позивача, до невірних висновків, просив скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що підприємством порушені правила здійснення господарської діяльності, що свідчить про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені (том 2 а.с.107-108).
В судове засідання сторони не з'явилися, звернулися з клопотанням про розгляд справи у їх відсутність.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, підтверджується наявними матеріалами справи й не оспорюється апелянтом наступне.
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є бюджетною установою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 18 липня 1991 року за кодом ЄДРПОУ 13492430, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявною у матеріалах справи (том 1 а.с.8-9).
Діяльність Фонду інвалідів спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів. Бюджетна установа Фонд інвалідів є правонаступником Фонду соціального захисту інвалідів як урядового органу, що визначено пунктами 1, 2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129.
Фонд інвалідів в силу приписів пункту сьомого частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, положень статті 19, пунктів 9-10 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року №875-ХІІ у спірних правовідносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ» є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 7 квітня 2011 року за код ЄДРПОУ 37598904, що підтверджується відповідним витягом, наявним у матеріалах справи (том 2 а.с.82-83).
За звітом підприємства про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 1261 осіб, з яких: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 18 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року №875-ХІІ становить 50 осіб.
Суть спірних правовідносин у правомірності стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що регулюється нормами Господарського кодексу України, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ), Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129 (надалі - Положенням №129), Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі - Порядок № 70).
Приписами статті 17 Закону №875-ХІІ передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Статтею 19 цього Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Пунктом 2 Порядку № 70 передбачено, що обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної норми права передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною третьою статті 18 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За вимогами частини третьої статті 181 Закону №875-ХІІ Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Згідно з статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Досліджуючи наявні матеріали справи, колегія суддів зазначає, що звіт підприємства про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, який міститься в матеріалах справи, підтверджує, що у відповідності до викладених приписів законодавства відповідач не виконав норматив по створенню 32 робочих місця з працевлаштування інвалідів.
Позивач нарахував товариству адміністративно-господарські санкції у розмірі 1724127,36 грн. та пеню станом на 25 травня 2016 року у розмірі 42413,53грн., що підтверджується розрахунком, наявним у матеріалах справи.
Як вбачається із матеріалів справи, у 2015 році підприємство направляло до центрів зайнятості звітність за формою 3-ПН, де зазначало про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів: від 4 лютого 2015 року (35 вакантних робочих місць для інвалідів), від 2 березня 2015 року (35 вакантних робочих місць для інвалідів), від 2 квітня 2015 року (35 вакантних робочих місць для інвалідів), від 5 травня 2015 року (38 вакантних робочих місць для інвалідів), від 2 червня 2015 року (37 вакантних робочих місць для інвалідів), від 7 липня 2015 року (33 вакантних робочих місць для інвалідів), від 5 серпня 2015 року (33 вакантних робочих місця для інвалідів), від 1 вересня 2015 року (36 вакантних робочих місць для інвалідів), від 6 жовтня 2015 року (34 вакантних робочих місця для інвалідів), від 6 листопада 2015 року (34 вакантних робочих місць для інвалідів), від 3 грудня 2015 року (34 вакантних робочих місць для інвалідів). Про наявність вакансій свідчать також і штатні розклади відповідних підрозділів, які містяться в матеріалах справи.
З наведеного вбачається, що відповідач належним чином інформував Центр зайнятості про наявність вільних місць на підприємстві та потребу у направленні йому Центром зайнятості інвалідів для працевлаштування, проте як протягом 2015 року інваліди для працевлаштування центрами зайнятості не направлялися.
Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та відповідно на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштовуватись. Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
За наведених обставин у їх сукупності колегія суддів вважає обґрунтованою відмову відповідача у сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-15, 17-24, 69-72, 86, 94, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 805/1437/16-а - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 805/1437/16-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ АР ГАРАНТ» про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 1 724 127,36 грн. та пені у сумі 42 413,53 грн. - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: І.В. Геращенко
Судді: Т.Г. Арабей
Г.М. Міронова