01 серпня 2016 року справа № 334/10729/15-а(2-а/334/57/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,
суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2016 року у справі № 334/10729/15-а (2-а/334/57/16) за позовом ОСОБА_2 до Запорізького об'єднаного міського військового комісаріату підполковника Хобот Владислава Петровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 848 від 08.12.2015 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 2101 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів розглянула справу відповідно до вимог ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
07.08.2015 року військовим комісаром ОСОБА_1 складено постанову № 758, якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 2101 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Не погоджуючи з вказаною постановою, 24.11.2015 року ОСОБА_2 оскаржив дії військового комісаріату до суду.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.01.2016 року у справі № 2-а/334/45/16 позов ОСОБА_2 задоволено, тим самим скасовано постанову № 758 від 07.08.2015 року про адміністративне правопорушення. Вказана постанова набрала законної сили. (а.с. 23).
08.12.2015 року відповідачем винесено постанову № 848 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 2101 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. (а.с. 8)
За змістом постанови позивач повторно протягом року не з'явився на виклик військового комісаріату під час проведення мобілізації, про що він був повідомлений, а саме про місце і дату явки, причини неявки не повідомив, чим порушив законодавство України про оборону, мобілізаційну підготовку, та внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи постанову про адміністративне правопорушення суд першої інстанції виходив з того, що протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача не складався, його не було повідомлено про місце і час розгляду справи, справу розглянуто у відсутності позивача, чим порушено його права, передбачені статтею 268 КУпАП.
Відповідач вважає свої дії та прийняту постанову законними, оскільки позивач був присутній при складанні протоколу, проте відмовився його підписувати та отримувати, про час та місце розгляду справи також був повідомлений, але не з'явився, у зв'язку з чим справу було розглянуто у його відсутності.
При вирішення справи колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 2101 КУпАП до відповідальності притягуються особи за повторне протягом року порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно до частини першої статті 235 КУпАП України військові комісаріати розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, щодо порушень військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про неявку на виклик у військовий комісаріат.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543) громадяни під час мобілізації та проведення мобілізаційної підготовки зобов'язані з'являтися за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2015 року відповідачем на адресу керівника підприємства ПАТ «Укрграфіт» надіслано Розпорядження № 2423/7/ВО від 12.11.2015 року для оповіщення військовозобов'язаних за списком про виклик до військового комісаріату з 16 по 20.11.2015 року (а.с. 43), на підставі чого здійснено повідомлення ОСОБА_2 під особистий підпис. (а.с .44).
Таким чином, позивач під особистий підпис був повідомлений про необхідність явки до військового комісаріату, проте за викликом не з'явився, чим порушив вимоги Закону № 3543.
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно з частинами 2 та 3 ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.
До апеляційної скарги відповідачем додано копію протоколу про адміністративне від 1 грудня 2015 року, який складено відносно позивача за ч. 2 статті 210? КУпАП. Зі змісту протоколу вбачається, що розгляд справи призначено о 10-й годині 8 грудня 2015 року. Протокол підписано особою, яка його склала, - інспектором з обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 та двома свідками правопорушення - працівниками Запорізького ОМВК. Підпис позивача в протоколі відсутній. (а.с. 42).
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ОСОБА_2 був повідомлений про дату і місце складання протоколу про адміністративне правопорушення, був присутній при його складанні, проте відмовився від надання пояснень, що підтверджується свідками.
Разом з тим вказані доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки жодних доказів про належне повідомлення позивача про час та місце складання протоколу, а також про присутність позивача при його складанні матеріали справи не містять, а запис про відмову ОСОБА_2 від надання пояснень та підписання протоколу в останньому відсутній.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не був повідомлений про час та місце складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та не був присутній при складанні вказаного протоколу, у зв'язку з чим не був обізнаний про призначений час розгляду справи.
Інші докази щодо повідомлення позивача про час та місце розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення відповідачем суду не надавались. Позивач свою обізнаність щодо вказаних обставин заперечує.
З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивача не було повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Таким чином, справу про адміністративне правопорушення розглянуто у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та за відсутності доказів про належне сповіщення про дату, час та місце розгляду справи.
Відтак, як вірно зазначав суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, відповідач прийняв оскаржувану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності без дотримання порядку розгляду адміністративних матеріалів, а саме, в порушення діючого законодавства, не повідомив позивача про час і місце складання та розгляду як протоколу про адміністративне правопорушення, так і постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, що позбавило позивача скористатись правами, передбаченими статтями 256, 268 КУпАП.
Такі порушення на думку колегії суддів апеляційної інстанції не можуть вважатися суто формальними, а є достатніми для судового захисту прав позивача шляхом скасування спірної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності скасування оскаржуваної постанови.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставним стягнення судового збору з особи, яка оскаржила постанову про адміністративне правопорушення, з огляду на наступне.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2015 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху з підстав ненадання оригіналу документу про сплату судового збору (а.с. 14), який сплачений позивачем у відповідності до оригіналу квитанції № 14879916 від 29.12.2015 року на суму 487,2 грн. (а.с. 17)
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ч. 5 статті 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується.
За таких обставин судовий збір в розмірі 487,2 грн помилково сплачений позивачем відповідно до вимог ухвали суду першої інстанції, у зв'язку з чим не може бути стягнутий на користь позивача за рахунок відповідача за правилами про розподіл судових витрат.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити в частині порядку стягнення судових витрат.
Керуючись ст. 160, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2016 року у справі № 334/10729/15-а (2-а/334/57/16) - змінити.
Виключити з резолютивної частини постанови абзац третій щодо стягнення з Запорізького об'єднаного міського військового комісаріату на користь ОСОБА_2 судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції, прийнята в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий: С.Ю. Чумак
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: І.В. Юрко