04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"09" серпня 2016 р. Справа№ 910/5441/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
при секретарі Місюк О.П.
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Патрик Г.Г.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Моторно (транспортне) страхового бюро України (МТСБУ) на рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2016 (Суддя Мудрий С. М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська Страхова група"
до Моторно (транспортне) страхове бюро України
про стягнення коштів, -
Позивач ПАТ "Страхова компанія "Українська Страхова група" звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Моторного (транспортне) страхове бюро України про стягнення коштів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.
Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи, апеляційна скарга була передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2016 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 09.08.2016.
Представник відповідача в призначене судове засідання з'явився та надав усні пояснення стосовно предмету спору.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день та час розгляду скарги повідомлявся належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями, що містяться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
Враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, представник позивача не був позбавлений можливості подати свої письмові заперечення стосовно поданої апеляційної скарги, у разі наявності такої потреби, неявка представника позивача в судове засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті, проти даного не заперечував представник відповідача, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:
22.08.2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування № 28-0197-14-00106, за яким застраховано транспортний засіб марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_1.
02.07.2015 на вул. Мішуги в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки Chevrolet, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 22.07.2015 ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУаАП України.
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем, як страховиком потерпілої особи, було перераховано страхове відшкодування, відповідно до умов договору добровільного страхування, в розмірі 24386,63 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13254 від 10.07.2015.
Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу автомобіля марки Chevrolet, д.н. НОМЕР_2, на момент ДТП застрахована не була, позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про стягнення на його користь 24386,63 грн.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, та оскаржуючи постановлене судом першої інстанції рішення, обґрунтовує це тим, що МТСБУ не проводить регламентні виплати страховикам за водіїв, які не застрахували свою цивільно-правову відповідальність на підставі пп. а п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що випливає зі змісту п. 36.4. ст. 36 цього ж закону.
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Як зазначає позивач в своїх поясненнях, та дане не було спростовано відповідачем по справі, на час виникнення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу автомобіля марки Chevrolet, д.н. НОМЕР_2, застрахована не була.
Господарський суд міста Києва, постановляючи оскаржуване рішення та задовольняючи повністю позовні вимоги, мотивує своє рішення тим, що п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює порядок виплати страхового відшкодування саме страховиком (страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування" - п. 1.2 ст. 1 даного Закону), в той час як відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ здійснює регламентні виплати у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, тобто пункт 36.4 ст. 36 вказаного Закону не стосується регламентних виплат, які здійснює МТСБУ.
Проте, колегія суддів не погоджується із такою позицією суду першої інстанції, вважає її передчасною та необґрунтовано, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1 п. 39.1 ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно з підпунктами 39.2.1 та 39.2.2 пункту 39.2 ст. 39 цього ж Закону основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом; управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій.
Відповідно до п. 43.1. ст. 43 Закону для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються такі централізовані страхові резервні фонди:
- фонд страхових гарантій, призначений для забезпечення платоспроможності МТСБУ під час взаєморозрахунків з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, з якими МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування та взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди.
- фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом.
Підпунктом "а" п. 41.1 ст. 41 Закону передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до абзацу 9 пункту 41.1 статті 41 Закону регламентні виплати, зазначені у підпунктах "а"- "д" цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.
В пункті 1.7. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Пунктом 1.3. ст. 1 Закону передбачено, що потерпілими є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Як передбачено із п. 41.3. ст. 41 Закону МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. В таких випадках МТСБУ відшкодовується частина шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.
Зазначене підтверджується положеннями п. 36.4. ст. 36 Закону, відповідно до якої виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Отже, з урахуванням обмеження щодо виплат, що міститься в п. 36.4. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", положення якого виключає можливість компенсації МТСБУ витрат страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, за шкоду заподіяну з вини осіб, які на дату ДТП не застрахували цивільно-правову відповідальність, вказані витрати повинна компенсувати особа винна у вчиненні ДТП.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України № № 910/25638/15 від 31.03.2016.
Зауваження місцевого суду стосовно того, що до спірних правовідносин не можна застосовувати положення п.36.4 ст. 36 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вони стосуються лише страховиків, а не МТСБУ, не приймається до уваги колегією суддів, оскільки ч.1 ст. 36 вказаного закону визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Стаття 41 вказаного закону зазначає, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: зокрема транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Як зазначалось вище, цивільно-правова відповідальності винної особи у ДТП, що мале місце 02.07.2015 на вул. Мішуги в м. Києві, застрахована не була, а отже зазначені представником відповідача норми ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з урахуванням всіх виключень, стосуються виниклих спірних відносин між сторонами.
Таким чином, Господарський суд міста Києва, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, дійшов помилкового висновку про наявність у позивача прав та підстав для звернення до відповідача (МТСБУ) з вимогою про регламентну виплату в розмірі 24386,63 грн., що була сплачена позивачем своєму страхувальнику за договором добровільного страхування.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, з урахуванням норм чинного цивільного законодавства України, не позбавлений можливості звернутися із відповідним позовом про стягнення здійсненого ним страхового відшкодування потерпілій особі, до винної в дорожньо-транспортній пригоді особи.
Відповідно до п. 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.
Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Моторно (транспортне) страхового бюро України (МТСБУ) підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2016 у справі № 910/5441/16 підлягає скасуванню.
Згідно ч. 4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулось рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Моторно (транспортне) страхового бюро України (МТСБУ) - задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2016 у справі № 910/5441/16 - скасувати. Постановити нове рішення.
В задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська Страхова група" до Моторно (транспортне) страхове бюро України про стягнення 24386,63 грн. - відмовити.
Стягнути Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, ідентифікаційний код 30859524) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 8; ідентифікаційний код 21647131) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1515,80 грн.
Видати судовий наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 910/5441/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко