"09" серпня 2016 р. № 926/2268/16
Суддя Паскарь Авель Дмитрович, розглянувши матеріали за позовом заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до:1.Кіцманської міської ради (відповідач-1); 2.навчального закладу об'єднання громадян «ОСОБА_1 автомобільна школа Товариства сприяння обороні України» (відповідач-2);
про визнання недійсними рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно та визнання права власності,
Заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону (далі - прокурор) звернувся з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_1 міської ради та навчального закладу об'єднання громадян «ОСОБА_1 автомобільна школа Товариства сприяння обороні України» про визнання недійсними та скасування рішень виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 12.12.2012 № 212/2 та №213/2, свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 18.12.2012 САЕ № 773672 та САЕ № 773673, визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Чернівецька область, м. Кіцмань, вул. Сторожинецька, 7-Б, а саме: на будівлю технічного навчання літ. «А» загальною внутрішньою площею 1145,30 м кв., будівлю класів ЛПЗ літ. «Б» загальною внутрішньою площею 47,10 м кв., будівлю гаражів літ. «В», будівлю прохідної літ. «Д», убиральні літ. «І», споруди естакади І, огорожа № 1; та на будівлю пневматичного тиру літ. «Е», що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Кіцмань, вул. Незалежності, 35-Б.
Можливість об'єднання в одній позовній заяві кількох вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, передбачена частиною першою статті 58 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим пунктом 5 частини першої статті 63 ГПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї матеріали без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Суд вважає, що прокурор порушив правила об'єднання позовних вимог, оскільки оскаржені свідоцтва видані відповідачеві-2 на підставі різних рішень виконкому ОСОБА_1 міськради, нежитлові будівлі, які є предметом спору, знаходяться за різними адресами, а тому одночасний та сумісний розгляд в одній позовній заяві зазначених вимог суттєво утруднить вирішення спору.
Тому на підставі пункту 3.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» суд відповідно до пункту 5 частини першої статті 63 ГПК України, дійшов висновку, що позовна заява і додані до неї матеріали підлягають поверненню позивачеві без розгляду.
Прокурор просить суд звільнити його від сплати судового збору або відстрочити таку сплату до ухвалення рішення у справі, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування, що підтверджується, на його думку, довідкою Військової прокуратури Західного регіону України від 26.05.2016 № 199, в якій йдеться про повне використання зазначеною прокуратурою та підпорядкованими їй нижчестоящими прокуратурами видатків на сплату судового збору на другий квартал 2016 року, однак з дня видачі згаданої довідки пройшло понад двох місяців.
Згідно із статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Пунктом 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (далі - постанова) передбачено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 зазначеного закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Відсутність у Фонду державного майна України коштів для сплати судового збору та неможливість у зв'язку з цим самому звертатися до суду з відповідним позовом, про що йдеться у його листі від 22.06.2016 № 10-24-11786, на який посилається прокурор у позові, є голослівним, оскільки ніякими належними доказами не підтверджена. При цьому суд наголошує на те, що ФДМУ, як і прокурор та будь-який позивач, також не позбавлений права на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати на підставі статі 8 Закону України «Про судовий збір». Одночасно практика достеменно свідчить про те, що на оскарження судових рішень, які, на думку ФДМУ є незаконними, останній, як правило, знаходить кошти для сплати судового збору.
За таких обставин суд дійшов висновку, що непред'явлення даного позову (позовів) самим ФДМУ, насамперед, свідчить про його бездіяльність.
Жодних інших доказів, які б підтверджували зазначені прокурором обставини, не надано, у зв'язку з чим суд, керуючись статтями 33, 34 ГПК України, дійшов висновку, що клопотання прокурора не відповідає вимогам статті 8 Закону України «Про судовий збір».
В контексті зазначеного суд вважає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 63 ГПК України позовна заява також підлягає поверненню без розгляду з підстав відсутності доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Окрім того, суд вважає за потрібне звернути увагу прокурора на наступні порушення та недоліки, які допущені при підготовці позовної заяви.
Як вбачається із змісту пункту 3 частини другої статті 54 ГПК України, невід'ємним елементом позовної заяви є ціна позову.
У пункті 2 частини першої статті 55 ГПК України у позовах про витребування майна ціна позову визначається вартістю майна, що витребується.
Пунктом 2.1.1 постанови встановлено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК України такий обов'язок покладається на позивача.
Таким чином, прокурор заявляючи вимоги про визнання права власності, був зобов'язаний вказати вартість спірного майна та суму позову. Однак позовна заява зазначені реквізити не містить.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 22 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Однак прокурор, зазначаючи одним з відповідачів ОСОБА_1 міську раду, оскаржує рішення, прийнятті виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради, не посилаючись при цьому на відсутність у останнього статусу юридичної особи та не додаючи відповідних доказів в підтвердження даної обставини.
Копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.12.2012 САЕ № 773672 є нечитабельною, а оригінал свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.12.2012 САЕ № 773673 або належним чином засвідчена його копія не додана до позовної заяви, що свідчить про її неналежну підготовку та є проявом неповаги до суду.
Частиною третьою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно із частиною четвертою статті 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Відповідно до частини третьої статті 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
На підставі викладеного, керуючись пунктами 4, 5 частини першої статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву і додані до неї матеріали повернути заступнику військового прокурора Чернівецького гарнізону без розгляду.
Суддя А. Паскарь