Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" серпня 2016 р.Справа № 922/2169/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.
розглянувши справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до 1. Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лекс" 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Дзержинський відділ державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального Управління юстиції у Харківській області; 2. ОСОБА_2; 3. Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області
про визнання права власності та виключення майна з акта опису та арешту
за участю представників сторін:
представник позивача - ОСОБА_1 (особисто), паспорт серії НОМЕР_2;
представники відповідачів - не з'явились;
представники третіх осіб 1, 2, 3 - не з'явились.
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів - Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лекс", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Дзержинський відділ державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_2, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про визнання права власності та виключення майна з акта опису та арешту.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до акта опису та арешту майна від 19 травня 2016 року по виконавчому провадженню №50838125 було помилково включені речі, належні позивачу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06 липня 2016 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/2169/16 та призначено її до розгляду на 26 липня 2016 року, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Дзержинський відділ державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального Управління юстиції у Харківській області та фізичну особу ОСОБА_2.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26 липня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області та відкладено розгляд справи на 28 липня 2016 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28 липня 2016 року розгляд справи було відкладено на 04 серпня 2016 року.
28 липня 2016 року через канцелярію Господарського суду Харківської області від представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 супровідним листом (вх. №24861) надійшли додаткові документи, які досліджені та долучені судом до матеріалів справи.
01 серпня 2016 року через канцелярію Господарського суду Харківської області від Дзержинського відділу Державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального Управління юстиції у Харківській області надійшла заява (вх. №25057), в якій просить розглянути справу без участі третьої особи. Також у заяві зазначено, що Постановою начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 29.06.2016 р. Дзержинський ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області зобов'язано передати виконавче провадження ВП №50838125 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області. На виконання постанови, 29 червня 2016 року виконавче провадження було передано відповідним листом, у зв'язку з цим Дзержинський ВДВС не має доступу до матеріалів виконавчого провадження.
Позивач у судовому засіданні 04.08.2016 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, витребуваних судом документів не надали. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представники третіх осіб 1, 2, 3 у призначене судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На виконанні Дзержинського відділу Державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального Управління юстиції у Харківській області знаходилось виконавче провадження ВП №50838125 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 28.03.2016 року по справі №922/6028/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лекс" на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" 600 000,00 грн., 9000,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 9 900,00 грн. за розгляд апеляційної скарги.
19 травня 2016 року державним виконавцем Дзержинського відділу Державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального Управління юстиції у Харківській області в рамках здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №50838125 було складено акт опису та арешту майна за адресою: АДРЕСА_2.
В ході проведення опису та арешту майна до складу описаного та арештованого майна були включені речі, які не належать боржникові (ТОВ Фірма "Лекс), а належать на праві власності Позивачу. Ці речі, належні позивачу, на момент проведення державним виконавцем дій з опису та арешту майна знаходились за адресою, за якою зареєстрований боржник (АДРЕСА_2).
До акту опису та арешту майна було помилково включено наступні речі, належні позивачу:
1) Системний блок на базі процесору Intel Core i5 4670 та материнської плати Gigabyte GA-B85M-D3H (пункт 195 акту опису та арешту майна від 19.05.2016);
2) Системний блок на базі процесору Intel Core i7 2600K 3.4GHz та материнської плати ASUSTEK P8H67-M Pro (пункт 198 акту опису та арешту майна від 19.05.2016);
3) Колонки Genius SP-F120 (пункт 196 акту опису та арешту майна від 19.05.2016).
Під час проведення опису та арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Лекс" представник позивача присутній не був.
Належність майна Позивачу на праві власності підтверджується наступними документами:
1) Системний блок на базі процесору Intel Core i5 4670 та материнської плати Gigabyte GA-B85M-D3H:
- товарна накладна №10-0000787 від 05 липня 2014 року;
- товарна накладна №10-0000008 від 05 травня 2014;
- гарантійний талон №10-0000787 від 05 липня 2014 року;
- гарантійний талон №10-0000008 від 05 травня 2014 року.
2) Системний блок на базі процесору Intel Core i7 2600K 3.4GHz та материнської плати ASUSTEK P8H67-M Pro:
- товарна накладна №10-0011050 від 07 березня 2012 року;
- платіжне доручення №20 від 07.03.2012 року на суму 7 341,80 грн.;
- гарантійний талон №10-0011050 від 07 березня 2012 року.
3) Колонки Genius SP-F120:
- гарантійний талон ТОВ "Комп'ютерпостач" від 15.12.2007 року.
Посилаючись на норми статей 316, 319 Цивільного кодексу України положень статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", позивач звернувся з даним позовом до господарського суду з метою захисту його порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.
Аналогічна правова позиція викладена в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" від 05.02.2015 р., у справі "Котов проти Росії" від 14.01.2010 р.
У Рішенні Європейського Суду від 29.11.1991р. у справі "Пайн Велей Девелопментс ЛТД проти Ірландії" зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.
Пунктом 2 ст. 5 Господарського Кодексу України встановлено конституційні основи правового господарського порядку в Україні, які становлять: забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; визнання і дія в Україні принципу верховенства права, тощо.
Згідно приписів ст. 6 Господарського Кодексу України, загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Непорушність права власності також закріплена у ст.321 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні
Відповідно до ч. 2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Зазначеною нормою закріплено презумпцію законності набуття права власності, тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності встановлена рішенням суду, а також встановлено відкритість переліку підстав набуття права власності з обмеженням їх виключно тими, що прямо передбачені в законодавстві.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до вимог ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду із позовом про визнання права на майно та про звільнення майна з-під арешту.
Отже, виходячи із змісту зазначених норм власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально-правових вимог позивача має бути встановлення факту належності позивачеві права власності на спірне майно та безпідставність включення такого майна до опису боржника та накладення на нього арешту. Відтак, до предмету доказування у цій справі відноситься, зокрема, дослідження питання права власності позивача на спірне майно.
Згідно пункту 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року зазначено, що відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту, відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.
В свою чергу, пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" роз'яснено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст.24 ЦПК, ст.12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст .628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно зі статтями 655, 658 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 181 Цивільного кодексу України, рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що спірне майно, а саме: Системний блок на базі процесору Intel Core i5 4670 та материнської плати Gigabyte GA-B85M-D3H (пункт 195 акту опису та арешту майна від 19.05.2016); Системний блок на базі процесору Intel Core i7 2600K 3.4GHz та материнської плати ASUSTEK P8H67-M Pro (пункт 198 акту опису та арешту майна від 19.05.2016); Колонки Genius SP-F120 (пункт 196 акту опису та арешту майна від 19.05.2016) були придбані позивачем, про що свідчать наявні в матеріалах справах документи (товарні накладні, платіжні доручення, гарантійні талони, т. 1, арк. с. 27-34).
Таким чином, право власності на вищезазначене майно перейшло до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у 2007, 2012 та 2014 роках.
Виконавче провадження ВП №58838125 по виконанню наказу Господарського суду Харківської області №922/6028/15 виданого 28.03.2016 було відкрито Дзержинським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції 13 квітня 2016 року, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження (т. 1, арк. 14).
Отже, перехід права власності на майно, яке було придбано позивачем, відбувся до моменту відкриття виконавчого провадження ВП №50838125.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд відповідно до приписів ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі зібраних у справі доказів суд дійшов висновку про те, що позивач належними засобами доказування довів набуття ним права власності на спірне майно, яке було включено до Акту опису та арешту майна від 19 травня 2016 року.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, суд залишає клопотання позивача про забезпечення позову без розгляду.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Лекс". Судовий збір за 2-гу немайнову вимогу в розмірі 1 378,00 грн.покладається на позивача на користь державного бюджету.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 316, 319, 328, 392 Цивільного кодексу України, статями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на:
- Системний блок на базі процесору Intel Core i5 4670 та материнської плати Gigabyte GA-B85M-D3H, який складається з: корпус, процесор Intel Core i5 4670, материнська плата Gigabyte GA-B85M-D3H, модуль пам'яті DDR3 4Gb 1600 Hynix PC3-12800, накопичувач на жорстких магнітних дисках Toshiba DT01ACA050 500Gb 7200rpm SATA-III;
- Системний блок на базі процесору Intel Core i7 2600K 3.4GHz та материнської плати ASUSTEK P8H67-M Pro, який складається з: корпус, блок живлення, процесор Intel Core i7 2600K 3.4GHz, материнська плата ASUSTEK P8H67-M Pro, модулі пам'яті DDR3 4096Mb G.Skill DDR-3 в кількості 2 шт., накопичувач на жорстких магнітних дисках Seagate 500Gb ST500DM002 7200rpm SATA-III в кількості 2 шт.;
- Колонки Genius SP-F120.
Виключити належні Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) системний блок на базі процесору Intel Core i5 4670 та материнської плати Gigabyte GA-B85M-D3H (пункт 195 акту опису та арешту майна від 19.05.2016); Системний блок на базі процесору Intel Core i7 2600K 3.4GHz та материнської плати ASUSTEK P8H67-M Pro (пункт 198 акту опису та арешту майна від 19.05.2016); Колонки Genius SP-F120 (пункт 196 акту опису та арешту майна від 19.05.2016) з Акту опису та арешту майна від 19 травня 2016 року, складеного державним виконавцем Дзержинського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_4 в рамках виконавчого провадження ВП №50838125, звільнивши належне Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) майно з-під арешту.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лекс" (61051, місто Харків, вул. Ахсарова, буд. 4/6-А, код ЄДРПОУ 22701364) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.08.2016 р.
Суддя Т.О. Пономаренко
справа №922/2169/16