Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" серпня 2016 р.Справа № 922/2139/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.
розглянувши справу
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків 3-тя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 , ч. Чугуїв
простягнення 1510,16 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Бєлая І.М., за довіреністю № 01-16юр/3221 від 25.04.2016 року;
відповідача - Сумцова Н.В., за довіреністю № 3787 від 01.08.2016 року;
третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 - не з'явився;
Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова про стягнення пені в сумі 836,85 грн., 3% річних в сумі 466,29 грн. та інфляційних втрат в сумі 180,02 грн. за неналежне виконання умов договору про постачання електричної енергії № 14111 від 29.04.2005 року, укладеного між АК "Харківобленерго" та Військовою частиною НОМЕР_1 (третя особа) щодо вчасної оплати поставленої електричної енергії. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 липня 2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18 липня 2016 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 18.07.2016 року від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 23309), в якому відповідач визнав прострочення останнім здійснення платежів за поставлену електричну енергію, зазначає про відсутність основної заборгованості перед позивачем та просить суд зменшити розмір пені на 90% у зв'язку з незадовільним майновим станом відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.07.2016 року розгляд справи було відкладено на 01.08.2016 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2016 року розгляд справи було відкладено на 08.08.2016 року.
Представник позивача в судовому засіданні 08.08.2016 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні 08.08.2016 року просив суд зменшити розмір пені на 90%, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем підприємства.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військова частина А-4104 в судове засідання 08.08.2016 року не з'явився, документів, витребуваних судом, не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.
29.04.2005 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник, позивач) та Військовою частиною НОМЕР_1 (споживач, третя особа) було укладено договір про постачання електричної енергії №14111, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався постачати Споживачеві електричну енергію, а Споживач оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі, передбачені даним Договором та додатками до нього.
Згідно з п. 2.2.2. договору постачальник електричної енергії зобов'язався постачати електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 договору, відповідно до Додатку № 1 "Договірні величини споживання" та Додатку № 2 "Порядок розрахунків".
Відповідно до п. 2.2.5 договору, споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків".
Додатком № 2 до договору (а.с. 82-83,) сторони погодили порядок розрахунків (для бюджетних установ та організацій, підприємств житлово - комунального господарства та підприємств, які надають послуги щодо забезпечення комунально - побутових потреб населення).
Згідно з п. 5 Додатку № 2 остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).
Розрахунковим вважається період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (п.1 Додатку №2 до договору).
За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.
Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. В разі неявки відповідача для отримання рахунку позивач направляє рахунок відповідачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим відповідачем з дня його відправлення.
05.01.2015 р. між АК "Харківобленерго" - Постачальник, Військовою частиною А-4104 - Споживач та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова - Платник, укладено Додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії №14111 від 29.04.2005 р., якою внесено зміни до п.4.1 Додатку №2 до Договору та викладено його в наступній редакції: "Оплата за такі види нарахувань, як вартість електроенергії (в тому числі така, що надійшла на підставі претензії або за рішенням суду) з ПДВ здійснюється Платником протягом 10 операційних днів з моменту отримання Споживачем рахунку та акту звіряння взаєморозрахунків. Безоблікове споживання електричної енергії з ПДВ, по актах перевірки порушень ПКЕЕ (у т.ч. розкрадань) з ПДВ, підвищена плата за споживання електричної енергії понад договірну величину, підвищена плата за перевищення договірної величини потужності здійснюється Споживачем на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання Постачальника у відповідному банку". Пункт 4.2 додатку №2 до договору викладено в наступній редакції: " Плата за такі види нарахувань, як надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії з ПДВ, сума пені, 3 % річних, індекс інфляції, плата за надання споживачу додаткових послуг (повторне підключення, перевірка та ремонт лічильників та інші послуги, надання яких погоджено з НКРЕ та Глав КЕУ ЗС України) та інші платежі перераховуються платником на поточний рахунок постачальника в термін 10 операційних днів після отримання споживачем рахунку, акту звіряння взаєморозрахунків або акту виконаних робіт". Також даною додатковою угодою змінено п. 4.4, 4.5, п.6, п.8 додатку № 2, а саме змінено слово "Споживач" на "Платник".
Пунктом 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (надалі - Правила) встановлює, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого та в силу ст. 714 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Як слідує із матеріалів справи, позивач виконував свої зобов'язання за договором, поставляючи відповідачу електроенергію, а відповідач споживав поставлену енергію, однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати спожитої електроенергії виконував не своєчасно і не в повному обсязі, що підтверджується рахунками до сплати за всі види нарахувань за спірний період та доказами їх направлення/отримання споживачем (містяться в матеріалах справи).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, щодо своєчасної оплати станом на 01.06.2016 року позивачем нарахована 863,85 грн. - пені за період з серпня 2015 року по грудень 2015 року та березень 2016 року, 466,29 грн. - 3% річних за період з серпня 2015 року по грудень 2015 року та з березня 2016 року по травень 2016 року, 180,02 грн. - індекс інфляції за період жовтень 2015 року, що і стало підставою позивача для звернення до суду з відповідним позовом.
Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що відповідач є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. Також відповідач зазначає, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, вина відповідача у невиконанні даних зобов'язань відсутня, що виключає його цивільно - правову відповідальність. Враховуючи викладене, відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90%.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Частинами 1, 3 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст.202-205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).
Отже, виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, яке виконано боржником з порушенням строків, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на які заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період прострочення платежу.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 466,29 грн. та 180,02 грн. інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, відповідно до п.4.2.1 договору про постачання електричної енергії та п.6 "Порядку розрахунків" (Додаток № 2 до договору) за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу за весь час прострочення в розмірі 863,85 грн. та просить суд стягнути її на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго".
Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач в своєму відзиві (від 18.07.2016 року, вх. № 23309) просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90% згідно ст. 233 Господарського кодексу України.
Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, суд зазначає наступне.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 863,85 грн.
Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормами права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу. пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 ГК України.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін , які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Згідно Бюджетного кодексу України (БК України) бюджетна установа - орган, установа або організація, визначена Конституцією України, а також установа або організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету або місцевого бюджетів, бюджетні установи є неприбутковими (абзац шостий частини 1 статті 2 БК України).
Таким чином, квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (Відповідач) є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України від 21.09.99 № 1076-ХІУ "Про господарську діяльність в Збройних Силах України", згідно якої квартирно- експлуатаційний відділ м. Харків як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини (установи) несе Міністерство оборони України.
Відповідно ч. 4 ст. 48 БК України зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
У зв'язку з тим, що на теперішній час склалася скрутна ситуація у Збройних силах України, всі кошти які є в наявності у Міністерстві оборони України спрямовані на підвищення обороноздатності країни, відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру пені на 90 %, у відповідності до ст. 233 ГК, 83 ГПК України.
Розглянувши вказане клопотання, суд зважаючи на те, що прострочення відповідача сталося не з прямої вини відповідача та не завдало шкоди позивачу, але при цьому, розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем (863,85 грн.) з урахуванням складного становища відповідача є значним. Стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій в повному розмірі значно ускладнить фінансовий стан відповідача, у зв'язку з чим, суд вважає необхідним задовольнити клопотання відповідача частково та зменшити штрафні санкції на 50%.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені слід задовольнити частково в розмірі 431,93 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно приписів п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу. пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Враховуючи вищевикладене судові витрати по даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 714 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, р/р 352212006000219 УДК в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00131954) 466,29 грн. суми 3% річних, 180,02 грн. інфляційних втрат, 431,93 грн. суми пені та 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 431,92 грн. пені в задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 09.08.2016 р.
Суддя Н.С. Добреля
922/2139/16