Кіровоградської області
10 серпня 2016 року Справа № 912/2375/16
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/2375/16
за позовом Долинської міської ради
до Комунального підприємства "Редакція газети "Долинські новини"
про зобов'язання спростувати інформацію,
за участі представників:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 11.05.2016 № 01-19/900;
від відповідача - участі не брали;
Долинська міська рада звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про зобов'язання Комунального підприємства "Редакція газети "Долинські новини" за власний рахунок спростувати відомості, поширені нею 02 квітня 2016 року у випуску газети "Долинські новини" № 12 (10667) у статті під назвою: "Рішення міської сесії: харчування в школах не подовжувати!", як такі, що є недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, ганьблять ділову репутацію Долинської міської ради Кіровоградської області і підривають її авторитет серед громади, шляхом публікації статті під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.
Ухвалою від 21.06.2016 порушено провадження у справі за даним позовом, розгляд справи призначено на 14.07.2016 об 11:00, від учасників судового процесу витребувано необхідні для вирішення спору докази.
29.06.2016 на електронну адресу господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 29.06.2016 № 40, за змістом якого редакція газети "Долинські новини" просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
До вказаного відзиву відповідачем додано копію листа Долинської районної державної адміністрації від 31.03.2016 № 01-31/33/2 "Про оприлюднення інформації", у якому зазначено додаток на 3-х аркушах, водночас самого додатку суду не додано.
Ухвалою від 14.07.2016 розгляд справи № 912/2375/16 відкладено до 15:00 10.08.2016.
Заявою від 05.08.2016 № 01-19/1605, яка надійшла до господарського суду 09.08.2016, позивач виклав пункт 2 позовних вимог у новій редакції, якою просить зобов'язати редакцію районної газети "Долинські новини" за власний рахунок спростувати відомості, поширені нею 02 квітня 2016 року у випуску газети "Долинські новини" № 12 (10667) у статті під назвою: "Рішення міської сесії: харчування в школах не подовжувати!" як такі, що є недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, ганьблять ділову репутацію Долинської міської ради Кіровоградської області і підривають її авторитет серед громади, шляхом публікації на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується, статті під заголовком "Спростування" в редакції, наведеній позивачем у заяві.
У судовому засіданні присутній представник позивача позовні вимоги, з урахуванням вказаної заяви, підтримав повністю.
Водночас, господарський суд керується приписами пункту 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
У поданій до суду заяві позивач просить зобов'язати відповідача розмістити спростування недостовірної інформації саме у редакції, наданій позивачем, що є зміною матеріально-правової вимоги до відповідача.
За таких обставин, подана позивачем заява від 05.08.2016 № 01-19/1605 за своїм змістом є заявою про зміну предмету позову, права на подання якої позивач позбавлений після початку розгляду спору у справі № 912/2375/15 по суті, про що зазначено у протоколі судового засідання від 14.07.2016 у даній справі (а.с. 60).
Така заява залишається господарським судом без розгляду, а позовні вимоги розглядаються в редакції, викладеній позивачем у позовній заяві.
Відповідач клопотанням від 22.07.2016 № 51 просить господарський суд, у зв'язку з виробничою необхідністю (підготовкою чергового номера газети до друку), судове засідання 10.08.2016 провести без присутності представника відповідача.
Господарський суд, дослідивши усі наявні у справі докази та обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив таке.
02 квітня 2016 року у районній газеті "Долинські новини" № 12 (10667) надруковано статтю під назвою: "Рішення міської сесії: харчування в школах не подовжувати!"
Позивач у справі у позовній заяві стверджує, що Долинська міська рада не приймала та не могла приймати згідно з наданими законом повноваженнями приймати рішення про припинення харчування в загальноосвітніх школах містах.
До порядку денного засідання четвертої сесії Долинської міської ради сьомого скликання дане питання не включалося.
Позивач стверджує, що інформація у спірній статті відображена не повно, однобоко, не взято до уваги жодного законодавчого обґрунтування міського голови та спеціалістів міської ради.
Як зазначає позивач у позовній заяві, у відповідності до Законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про охорону дитинства" передбачено, що організацію безкоштовного харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, та учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" забезпечують місцеві органи виконавчої влади (у даній справі Долинська РДА) та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом.
Згідно з п.п. 6 п. а) статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських ради належить організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм.
У відповідності до Порядку надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 116 (зі змінами), організація харчування дітей у державних та комунальних навчальних закладах покладається на органи виконавчої влади, а в навчальних закладах, що належать територіальним громадам, - на органи місцевого самоврядування.
Як вказує позивач, школи, розташовані у місті Долинська, підпорядковані відділу освіти Долинської РДА.
Водночас, позивач зазначає, що у спірній публікації відповідачем не вказано, що Долинською міською радою з міського бюджету виділено цільову субвенцію районному бюджету на харчування учнів пільгових категорій (згідно листа та списків, наданих відділом освіти від 25.01.2016, листа Долинської РДА від 22.03.2016) у сумі 62,3 тис. грн, а саме 46,3 тис. грн згідно рішення від 12.02.2016 № 101 та додатково 16 тис. грн згідно рішення від 25.03.2016 № 145.
Разом з цим, позивач наголошує, що в абзацах 3 та 4 спірної статті авторами публікації з невідомих причин стверджується, що "серед схвалених змін до бюджету міста не знайшлося депутатського розуміння у виділенні коштів для безкоштовного харчування дітей 1-4 класів та пільгових категорій дітей 5-11 класів" та зроблено висновок, що внаслідок дій міської ради з 01.04.2016 безкоштовне харчування учнів початкових класів міста та пільгових категорій припиняється.
При цьому, позивач звертає увагу, що за розрахунками загальна сума субвенції, виділеної з міського бюджету, у повному обсязі забезпечує фінансування харчування учнів пільгових категорій до кінця навчального року 2015-2016 р.р. (згідно з списками відділу освіти).
Окрім того, позивач спростовує також викладене в абзаці 13 спірної статті посилання авторів на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911, згідно з яким кошти освітньої субвенції у 2016 році не можна виділяти на харчування учнів загальноосвітніх навчальних закладів.
Разом з цим, позивач наголошує, що у вищевказаному Законі про таку заборону не йдеться. У відповідності до статті 103-2 Бюджетного кодексу України освітня субвенція спрямовується на оплату поточних видатків навчальних закладів, зокрема і загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів. Згідно зі статтею 55 Бюджетного кодексу України забезпечення продуктами харчування є одним із захищених видатків бюджету (загального фонду). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 6 (останні зміни від 23.03.2016) кошти освітньої субвенції казначейством на здійснення видатків перераховуються у такій послідовності: 1) заробітна плата з нарахуваннями; 2) оплата медикаментів і харчування; 3) оплата комунальних послуг та інших захищених видатків; 4) незахищені видатки.
За таких обставин, позивач наголошує, що інформація, опублікована відповідачем у статті під назвою: "Рішення міської сесії: харчування в школах не подовжувати!", є недостовірною, а відтак негативною для позивача та такою, що підриває авторитет та ділову репутацію Долинської міської ради як органу місцевого самоврядування в очах територіальної громади міста.
Неправдива інформація щодо позивача, викладена в оспорюваній статті, поширена у друкованому засобі масової інформації, тираж якого становить 1321 примірник, розповсюджується не тільки у місті, а й на території району, таким чином стала доступною для невизначеного кола осіб.
Позивач звернувся до відповідача з листом від 08.04.206 № 01-19/670 "Щодо спростування інформації", за змістом якого, керуючись статтею 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" вимагав опублікування Редакцією газети "Долинські новини" у найближчому номері газети спростування поширених про нього у статті під назвою: "Рішення міської сесії: харчування в школах не подовжувати!" відомостей, що не відповідають дійсності.
У відповідь на вказаний лист Комунальним підприємством "Редакція газети "Долинські новини" вручено Долинській міській раді лист від 08.04.2016 № 24, згідно з яким відмовлено в опублікуванні спростування поширеної інформації.
Розглядаючи даний спір господарський суд враховує таке.
У відповідності до статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
В силу статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Чинне законодавство не містить визначення понять ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Відповідно до статей 94, 277 Цивільного кодексу фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
При розгляді справ зазначеної категорії судом враховується, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила. Згідно з положеннями статті 277 Цивільного кодексу України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
У відповідності до статті 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.
Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.
Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.
Обсяг спростування не може більше ніж удвічі перевищувати обсяг спростовуваного фрагменту опублікованого повідомлення або матеріалу. Забороняється вимагати, щоб спростування було меншим, ніж половина стандартної сторінки машинописного тексту.
Спростування може бути підготовленим у формі відповіді, обсяг якої не перевищує спростовуваного матеріалу.
При цьому під поняттям "спростування" розуміється доведення неправильності, помилковості, хибності будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення. Спростування має відбуватись, як правило, у формі, ідентичній поширенню інформації, а коли це неможливо чи недоцільно, - в адекватній чи іншій формі, з урахуванням того, що воно повинно бути ефективним. Крім того, спростування обов'язково має бути проведено або підписано особою, яка поширила неправдиву інформацію і цим порушила немайнові права позивача. У протилежному випадку застосовуються інші способи захисту - відповідь, висловлювання своєї думки тощо.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" визначено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву від 29.06.2016 № 40, за змістом якого вказує, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 1.2 Статуту редакції газети "Долинські новини" редакція призначена регулярно інформувати населення про діяльність районної ради та районної державної адміністрації, вищестоящих організації, сприяти виконанню прийнятих ними рішень, відтворювати громадсько-політичне, трудове і духовне життя у всій його повноті і складності.
Згідно з пунктом 1.5 Статуту засновниками редакції виступають Долинська районна рада та райдержадміністрація.
Долинською районною державною адміністрацією листом від 31.03.2016 № 01-31/33/2 направлено для опублікування до КП редакція газети "Долинські новини" інформацію згідно з додатком до такого листа.
Господарським судом Кіровоградської області витребувано як від відповідача у справі, так і від Долинської районної державної адміністрації додаток до такого листа, який останніми подано до господарського суду.
За результатами дослідження такого додатку господарським судом встановлено, що саме інформацію, викладену у ньому і було надруковано 02 квітня 2016 року у випуску газети "Долинські новини" № 12 (10667) у статті під назвою: "Рішення міської сесії: харчування в школах не подовжувати!"
Водночас, відповідач у поданому до господарського суду відзиві на позовну заяву вказує, що після надходження на його адресу позовної заяви Долинської міської ради разом з копіями рішень сесії Долинської міської ради від 12.02.2016 № 101 та від 25.03.2016 № 145, 25 червня 2016 року в номері газети № 24 на другій сторінці, під заголовком "Спростування" надрукована інформація про невідповідність раніше оприлюдненої інформації Долинської РДА в газеті від 02.04.2016 № 12 на другій сторінці із заголовком "Рішення міської сесії: харчування в школах не подовжувати!", за підписом "За інформацією РДА".
Примірник газети від 25.06.2016 № 24 (10679) відповідачем також надано до суду.
Так, у вказаній газеті на другій сторінці, на тому ж самому місці, де було надруковану спірну статтю, надруковано статтю під назвою "Спростування" такого змісту:
"Редакція газети, розглянувши листа Долинської міської ради від 8.04.2016 року за № 01-19/670, оприлюднює спростування до статті "Рішення міської сесії: харчування в школах не подовжувати!" за підписом "За інформацією РДА", опублікованої 02.04.2016 року № 12 в газеті "Долинські новини".
В абзаці № 3, 4 викладена інформація щодо недосягнення депутатами міської ради порозуміння у виділенні коштів на харчування дітей, не відповідає дійсності: "Однак, серед схвалених змін до бюджету міста не знайшлося депутатського порозуміння у виділенні коштів для безкоштовного харчування дітей 1-4 класів та пільгових категорій дітей 5-11 класів міста", так як рішенням від 25 березня 2016 року за № 145 Долинською міською радою за рахунок залишків коштів, які склалися на початок року, надано субвенцію районному бюджету у розмірі 16,0 тис. грн на харчування дітей пільгових категорій на другий квартал 2016 року. Рішенням Долинської міської ради від 12 лютого 2016 року № 101 надано субвенцію районному бюджету для районного відділу освіти на харчування дітей пільгових категорій шкіл міста Долинська в сумі 46,3 тис. грн. У зв'язку з вищевикладеним, з 1 квітня 2016 року безкоштовне харчування для учнів початкових класів та дітей пільгових категорій не припинилось. Редакція газети".
Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню (абзац 11 пункт 5 оглядового листа Вищого господарського суду України від 12.11.2008 № 01-8/676 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами законодавства про інформацію (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)").
Зі змісту спірних правовідносин, враховуючи принцип презумпції добропорядності, вбачається, що обов'язок доказування достовірності поширеної інформації покладається на особу, яка цю інформацію поширила, тобто на відповідача у справі.
За результатами дослідження наявних у справі доказів та норм чинного законодавства господарський суд погоджується з твердженнями позивача щодо відсутності в останнього повноважень на розгляд питання щодо припинення безкоштовного харчування дітей в загальноосвітніх навчальних закладах міста Долинська, а також стосовно недостовірності викладеної у спірній статті інформації щодо припинення з 01.04.2016 безкоштовного харчування для учнів початкових класів міста Долинська та пільгових категорій.
Вказана інформація спростована відповідачем у порядку, визначеному Законом України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".
При цьому, згідно із змістом оспорюваної позивачем статті, інформація щодо заборони виділяти у 2016 році кошти освітньої субвенції на харчування учнів загальноосвітніх навчальних закладів на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 24.12.2015 № 911" є лише помилковим тлумаченням даного Закону відповідачем та не стосується ділової репутації безпосередньо позивача у справі.
Інші твердження, викладені в оспорюваній статті, є оціночними судженнями, а відтак позивач вправі скористатися наданим йому частиною першою статті 277 Цивільного кодексу України та статтею 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
З огляду на позовні вимоги в редакції позовної заяви позивача, господарський суд дійшов висновку про відсутність з 25.06.2016 предмету спору у даній справі, що є підставою для припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові пленуму № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (абзаци 1, 3 пункту 4.4.), визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
До припинення провадження у справі господарський суд роз'яснює, що відповідно до частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Згідно приписів частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат.
Водночас, згідно вимог статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Позивачем станом на день розгляду даної справи відповідних заяв чи клопотань про повернення сплаченої суми судового збору до суду не подавалось.
Одночасно суд роз'яснює позивачеві, що сплачений ним судовий збір у сумі 1378,00 грн може бути повернено на користь Долинської міської ради ухвалою суду у випадку надходження відповідної заяви.
Керуючись статтями 44, 49, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Провадження у справі № 912/2375/16 припинити.
Ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено протягом п'яти днів з дня її винесення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Примірник ухвали направити на адресу відповідача за адресою: 28500, Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Шевченка, 59.
Суддя В.М. Балик