Справа № 504/1159/16-к
1кп/504/200/16
"25" липня 2016 р. смт. Комінтернівське
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Комінтернівське кримінальне
провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, маючого на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , молодшого сержанта, начальника водолазної станції - командира машини взводу інженерної розвідки інженерного загону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого на момент проходження служби за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України,
Відповідно до Указу виконувача обов'язків Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію», на території України почав діяти особливий період, який триває до цього часу.
12 травня 2015 року ОСОБА_5 призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу на підставі часткової мобілізації, яку останній з 17 червня 2015 року проходить у військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , у військовому званні молодший сержант.
Згідно положень ч. 1 п. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу для військовозобов'язаних вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.
Відповідно до наказу №117 командира військової частини НОМЕР_1 від 17 червня 2015 року молодшого сержанта ОСОБА_6 призначено на посаду начальника водолазної станції - командира машини взводу інженерної розвідки інженерного загону.
Відтак, з 17 червня 2015 року, тобто з моменту зарахування ОСОБА_6 до списків особливого складу військової частини НОМЕР_1 він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Згідно із вимогами п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, молодший сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем призваним на військову службу за мобілізацією та проходячи службу на посаді начальника водолазної станції - командир машини взводу інженерної розвідки інженерного загону військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , з метою тимчасово ухилитися від військової служби 3 грудня 2015 року самовільно залишив місце служби - територію військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та був відсутнім за місцем проходження військової служби тривалістю понад один місяць до 1 квітня 2016 року включно чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 407 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 допитаний в суді, в інкримінованому йому злочині передбаченому ч. 4 ст.407 КК України, винним себе визнав повністю, розкаявся та пояснив, що дійсно 12 травня 2015 року він призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу на підставі часткової мобілізації, яку він з 17 червня 2015 року проходить у військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , у військовому званні молодший сержант.
Його відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17 червня 2015 року було призначено на посаду начальника водолазної станції - командира машини взводу інженерної розвідки інженерного загону, з цього часу він набув статусу військовослужбовця та розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Проте, він будучи військовослужбовцем призваним на військову службу за мобілізацією та проходячи службу на посаді начальника водолазної станції - командир машини взводу інженерної розвідки інженерного загону військової частини НОМЕР_1 , з метою тимчасово ухилитися від військової служби 3 грудня 2015 року самовільно залишив місце служби - територію військової частини НОМЕР_1 , та був відсутнім за місцем проходження військової служби тривалістю понад один місяць до 1 квітня 2016 року включно. У вчиненому кримінальному правопорушенні (злочині) щиро розкаявся, не заперечував проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає. Обвинуваченому роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, доведена, а дії обвинуваченого ОСОБА_6 правильно кваліфіковані, самовільне залишення місця служби тривалістю понад один місяць, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Крім того, судом враховується при визначенні обвинуваченому ОСОБА_7 міри покарання, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, його особу, а також те, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання та за місцем проходження служби характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину - доньку, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 та вагітну дружину, вчинений ним злочин віднесений законодавцем до категорії тяжких злочинів.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_7 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття у скоєному кримінальному правопорушенні, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Суд враховує, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, вину у вчиненому злочині визнав та щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, до кримінальної відповідальності притягується вперше. Враховуючи наявність цих обставин, що пом'якшують відповідальність та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, який позитивно характеризується за місцем служби, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, суд дійшов висновку, про призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 407 КК України із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України.
До обвинуваченого ОСОБА_6 не застосовувались засоби забезпечення кримінального провадження.
Цивільний позов, речові докази та судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КК України, суд,-
Обвинуваченого ОСОБА_4 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України - звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.
На підставі ст.76 ч.1 п.п. 2, 3, 4 КК України - зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Одеської області через Комінтернівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, крім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1