Справа № 520/15786/13-ц
Провадження № 2/520/3574/16
про вжиття заходів забезпечення позову
04.08.2016 року
Київський районний суд м. Одеси у складі :
Головуючого - судді Куриленко О.М.,
за участю секретаря - Баранової Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення 3 % річних, інфляційних витрат та курсової різниці,
19.11.2013 року позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив та згідно останньої редакції від 18 березня 2014 року просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 та ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2 суми боргу у розмірі 60 000 дол. США за курсом НБУ на день ухвалення рішення на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, а також витрати по сплаті судового збору.
Свої вимоги мотивував тим, що 01 вересня 2010 року відповідач ОСОБА_2 взяв у нього в борг грошові кошти у сумі 60 000 дол. США, про що власноруч написав розписку.
Позивач стверджує, що ОСОБА_2 отримав від нього грошові кошти, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3, та використав дані грошові кошти в інтересах та на користь подружжя.
Позивач зазначає, що він неодноразово звертався до відповідачів з вимогою повернути гроші, проте, жодних дій на погашення заборгованості від них не послідувало, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.04.2014 року позов ОСОБА_1 - було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 та ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3 суму боргу за договором позики від 01.09.2010 року у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) дол. США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення (100 дол. США = 1297,7090 гривень) становить 778 625 (сімсот сімдесят вісім тисяч шістсот двадцять п'ять) гривень, 40 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 та ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3 судові витрати у розмірі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) гривень.
Проте, в подальшому ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06.06.2016 року було задоволено заяву ОСОБА_3, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.04.2012року по цивільній справі № 520/15786/13-ц скасовано, призначено справу до розгляду в загальному порядку.
21.06.2016 року від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшло до суду клопотання, в якому остання просила суд об'єднати в одне провадження справу № 520/15786/13-ц та справу № 520/9250/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів.
В своєму клопотанні представник позивача посилалась на те, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси на розгляді у судді Огренич І.В. знаходиться справа №520/9250/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення 3 % річних, інфляційних витрат та курсової різниці на загальну суму 1 160 967, 66 гривень.
Подання цього позову було обумовлено тим, що заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.04.2014 року по справі № 520/15786/13-ц не виконувалось відповідачами.
Ухвалою суду від 07.07.2016 року вказані справи були об'єднані в одне провадження.
В ході судового засідання, яке відбулось 04.08.2016 року постало питання про вирішення клопотання позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільної справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення 3 % річних, інфляційних витрат та курсової різниці.
Так, як вбачається з матеріалів справи, одночасно з подачею даного позову позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову (т.3, а.с.13-15), в якій просив забезпечити цивільний позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_2, зареєстрована та проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1), а саме на квартиру АДРЕСА_1.
В своїй заяві посилався на те, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі зробити неможливим виконання у подальшому рішення суду, оскільки іншого нерухомого майна у відповідачів не має.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02.07.2015 року були вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру № 9 по вул. Ак. Вільямса у будинку № 81 у м. Одесі, яка належить ОСОБА_3.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_6 - представник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на те, що судом порушені норми процесуального права.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області від 18.11.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, що представляла інтереси ОСОБА_7 - задоволено частково. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 липня 2015 року скасовано, передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів зазначила, що суд не повно з'ясував обставин справи, а також не пересвідчився, що квартира, на яку був накладений арешт, належить ОСОБА_3, яка в свою чергу передала вказану квартиру ОСОБА_7 відповідно до іпотечного договору, а також договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, 03 грудня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 було посвідчено Договір позики грошей, відповідно до умов якого ОСОБА_7 передав, а ОСОБА_3 прийняла у власність грошову суму в розмірі 446 490 гривень, що в еквіваленті за домовленістю сторін, становить 54 450 дол. США, з кінцевим терміном повернення до 03.06.2014 року.
З метою забезпечення повного та своєчасного виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором за договором позики від 03 грудня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 5364, предметом якого є нерухоме майно, а саме: квартира №9, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Академіка Вільямса, будинок 9, яка в цілому складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 39,3 кв.м., загальною площею 66,2 кв.м.
Крім того, 03 грудня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 Даний договір укладений з метою визначення способів та порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог Іпотекодержателя за Договором позики у випадках, встановлених п.п. 5.1, 5.2 та 6 цього Договору.
За положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотеко держателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України "Про іпотеку"
Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку")
Отже, перебування майна в іпотеці не позбавляє права суд забезпечити позов, оскільки наявність вищевказаної іпотеки є пріоритетним правом та в разі наявності інших кредитодавців, їх право на задоволення своїх вимог є черговим.
Більш тог , даючи оцінку вищевказаним договорам суд зазначає, що вказані договори були укладені та посвідчені приватним нотаріусом після звернення до суду ОСОБА_1 в листопаді 2013 року з позовом про стягнення заборгованості, що в свою чергу дає підстави вважати про їх фіктивність.
Суду також не було надано доказів виконання Договору про задоволення вимог іпотеко держателя, а саме переходу права власності на квартиру від ОСОБА_3 до ОСОБА_7.
Крім того, також підтвердженням фіктивності вказаних правовідносин є те, що ОСОБА_6 у даній справі представляє інтереси як ОСОБА_7, так і ОСОБА_3 та, звертаючись до апеляційного суду, посилалась на рішення апеляційного суду Одеської області від 09.07.2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ін. про звільнення майна з-під арешту, що суперечит вимогам ч.2 ст.40 ЦПК України.
Відносно звільнення з під арешту квартири № 9, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул.. Ак. Вільямса, буд. 81 на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.03.2015 року, яке в цій частині залишено в силі рішенням апеляційного суду Одеської області від 09.07.2015 року, суд зазначає, що виконавчою службою було накладено арешт на зазначену квартиру, у рамках виконавчого провадження за виконавчим листом по рішенню Київського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2014 року, яке на теперішній час скасоване, та справа переглядається, а від так суд не вбачає за необхідне давати правову оцінку даним рішенням.
Разом з тим, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд бере до уваги ціну позовів ОСОБА_1, яка в сукупності становить 2 650 167, 66 гривень (60 000 дол. США за офіційним курсом НБУ на 04.08.2016 року становить 1 489 200 гривень + 1 160 967, 66 гривень), а вразі не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі зробити неможливим виконання у подальшому рішення суду, оскільки іншого нерухомого майна у відповідачів не має.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у проваджені якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 п. п. 1, 2 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні ді
Відповідно до п. 3 та п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього в інших осіб.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як роз'яснено в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам
Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим
Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України вбачається, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути спів мірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Отже, у відповідності з зазначеними нормами процесуального права, враховуючи існування спору між сторонами, заявлені позовні вимоги та ціну позову суд вважає, що клопотання про забезпечення позову підлягає задоволенню, так як невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 151-153, 168, 209, 210, 293 ЦПК України, суд, -
Клопотання позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення 3 % річних, інфляційних витрат та курсової різниці - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення 3 % річних, інфляційних витрат та курсової різниці.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії даної ухвали через Київський районний суд м. Одеси.
Суддя Куриленко О. М.