22.07.2016
Справа № 482/868/16-ц
Іменем України
22 липня 2016 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді - Ітріна М.В., секретаря судового засідання Андрусенко В.А., за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4, їх представника ОСОБА_5, представника третьої особи ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та їх малолітніх дітей ОСОБА_7 і ОСОБА_8, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_9 у справах дітей Новоодеської районної державної адміністрації Миколаївської області, про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення, -
14 червня 2016 р. позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 28 квітня 2012 р. померла ОСОБА_10, якій належав житловий будинок № 14-а, розташований по вул. 8-го Березня в с. Новопетрівське Новоодеського району Миколаївської області.
Вказав, що проживав з ОСОБА_10 на час її смерті і не відмовився від прийняття спадщини, а тому вважається таким, що прийняв її. Інших спадкоємців немає.
Зазначив, що у зв'язку з його мобілізацією до Збройних Сил України попросив відповідача ОСОБА_3 приглянути за будинком. Повернувшись після демобілізації 02 червня 2016 р. дізнався, що ОСОБА_3 без його дозволу проживає у будинку з чоловіком та двома малолітніми дітьми і відмовляється добровільно виселитися. При цьому внаслідок безгосподаського ставлення та аморального способу життя, привела його майно у стан. Відповідно до якого порушуються санітарні норми внаслідок чого він не може там проживати.
З посиланням на ці обставини і статті 317, 321, 386, 391 ЦК України, ст. 116 ЖК України просив виселити відповідачів з їх дітьми з його житлового будинку.
У судовому засіданні позивач цивільний позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.
Відповідач - ОСОБА_3 заявлені вимоги не визнала і просила в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що вона вселилася в спірний будинок з сім'єю зі згоди та на прохання позивача. Крім того, також успадкувала спірний будинок від померлої матері, а тому має право на проживання в ньому зі своєю сім'єю.
Відповідач - ОСОБА_4 також заявлені вимоги не визнав і просив в їх задоволенні відмовити мотивуючи тим, що дружина не бажає переїжджати в інше село, оскільки там не має роботи, а без неї він не виселиться.
Представник служби у справах дітей висловилася проти задоволення позовних вимог, оскільки таке не відповідає інтересам дітей.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, представника третьої особи та покази свідків, дослідивши обставини справи і перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до статей 41, 47 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15 ЦК).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР. Власник має право користуватися будинком для особистого проживання і проживання членів своєї сім'ї, інших осіб та розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки (ч. 2 ст. 64 ЖК).
В силу ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи і судом встановлено наступне.
Власником житлового будинку № 14-а, що розташований по вул. 8-го Березня в с. Новопетрівське Новоодеського району Миколаївської області є ОСОБА_10, яка була зареєстрована та проживала в цьому будинку зі своїм чоловіком - ОСОБА_1, тобто позивачем.
Відповідач ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_10 та ОСОБА_1, тобто позивача, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, від якого вони мають двох малолітніх дітей, а саме: доньок - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідач ОСОБА_3 зареєстрована з дітьми по вул. Набережна, 38, в с. Новопетрівське Новоодеського району Миколаївської області, а ОСОБА_4
по вул. Жовтнева, 18, в с. Бузьке Новоодеського району Миколаївської області, власного житла, зареєстрованого в установленому законом порядку відповідачі не мають.
28 квітня 2012 року власник спірного житлового будинку ОСОБА_10 - померла.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені діти після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За правилами ч. 4 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно положень частин 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Спадкоємцями майна померлої, а саме спірного житлового будинку є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3, які в установленому законом порядку звернулись із заявами до нотаріуса про прийняття спадщини.
ОСОБА_3 у зв'язку з відмовою від своєї частки на її користь матері померлої - ОСОБА_11 успадковує 2/3 частки житлового будинку, а ОСОБА_1 1/3 частки. До цього часу спадкоємці свідоцтво про право на спадщину не отримали.
Таким чином, незважаючи на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не отримали свідоцтва про право на спадкове майно вони є його власниками та мають рівні права щодо володіння і користування спірним житловим будинком.
Судом з'ясовано, що відповідач ОСОБА_3 до заміжжя проживала у спірному будинку разом з батьками, а після смерті матері виселилася з нього у зв'язку з неприязними стосунками, що склалися з батьком (ОСОБА_1Ф.). Весною 2015 р. ОСОБА_3 за згодою позивача і на його прохання переїхала зі своєю сім'єю проживати до спірного будинку у зв'язку з тим, що позивача було призвано за мобілізацією до Збройних Сил України, де й проживає до цього часу.
Наведене свідчить про те, що відповідачі подружжя ОСОБА_3 вселилися до спірного будинку в установленому законом порядку і проживають в ньому на законних підставах.
Правила статті 16 ЖК Української РСР про виселення не поширюються на учасників спільної власності спірного житлового приміщення та їх сімей. У таких випадках захист права учасника спільної часткової власності на будинок може здійснюватися іншими способами, передбаченими ст. 16 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та їх малолітніх дітей ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про виселення з житлового будинку № 14-а, що розташований по вул. 8-го Березня в с. Новопетрівське Новоодеського району Миколаївської області без надання іншого жилого приміщення з підстав, передбачених ст. 116 ЖК Української РСР - відмовити як заявлені безпідставно.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий