Справа №478/1290/16-ц
пров. №2/478/178/2016
03 серпня 2016 року Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі головуючої судді Сябренко І.П.
з участю: секретаря Поліщук С.П.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 селищної ради Миколаївської області про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами дійсним та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 селищної ради Миколаївської області про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами дійсним та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, в якій зазначила, що після смерті матері ОСОБА_5, що мало місце 13.05.2009 року, залишилось спадкове майно, а саме житловий будинок №64 з господарськими будівлями та спорудами, розташований по вул. Котовського в смт. Казанка Миколаївської області. Посилаючись на те, що при зверненні до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, який залишився після смерті матері, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, а саме нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу житлового будинку №64, розташованого по вул. Котовського в смт. Казанка, укладеного між ОСОБА_6 та померлою ОСОБА_5 06.09.2000 року, зареєстрованого Українською товарною біржею за реєстраційним №92492 від 06.09.2000 року, просила визнати зазначений договір дійсним та визнати за нею як спадкоємцем за законом, після смерті спадкодавця ОСОБА_5, яка померла 13.05.2009 року, право власності на житловий будинок №64 з господарськими будівлями та спорудами, розташований по вул. Котовського в смт. Казанка Миколаївської області в порядку спадкування.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні, яке відбувалося 31.05.2016 року, позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення.
Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні, яке відбувалося 31.05.2016 року, позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення.
Вислухавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.
Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості від 06.09.2000 року, зареєстрованого Українською товарною біржею за реєстраційним №92492, ОСОБА_6 власник житлового будинку №64, житловою площею 33,3 кв.м., з господарськими спорудами: погріб В-1, вбиральня Г-1, спорудження І, №1, загорожа №2 розташованого по вул. Котовського в смт. Казанка, Миколаївської області, продала ОСОБА_8 зазначений будинок і сторони підписали вказаний договір.
Відповідно до ст.227 (в редакції Закону 1963 року) ЦК УРСР договір купівлі-продажу будинку (квартири) повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.
З реєстраційного посвідчення виданого ОСОБА_4 бюро технічної інвентаризації вбачається, що житловий будинок №64, розташований по вул. Котовського в смт. Казанка в цілому зареєстрований за ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого ОСОБА_4 філією товарної біржі «Українська» від 06.09.2000 року за №92492, та записаний в реєстрову книгу №2 за реєстровим №391 від 07.09.2000 року.
Згідно ст.47 (в редакції Закону 1963 року) ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених в законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Договір купівлі-продажу будинку, що був укладений ОСОБА_5 і ОСОБА_6 потребує нотаріального посвідчення, але продавець ухилився від нотаріального оформлення угоди, тоді як ОСОБА_5 за життя повністю виконала угоду як покупець, тому згідно до ст.47 (в редакції Закону 1963 року) ЦК УРСР таку угоду можливо визнати дійсною.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ВЛ №216798, виданого 13 травня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харьківського міського управління юстиції, ОСОБА_5 померла 13 травня 2009 року.
Як вбачається з свідоцтва про смерть серії І-ВЛ №216798, виданого 13 травня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харьківського міського управління юстиції, ОСОБА_5 померла 13 травня 2009 року у віці 63 років, про що 13 травня 2009 року складено відповідний актовий запис за №7012.
Свідоцтвом про народження серії І-ФП №057654 підтверджується, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_5.
Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, в тому числі і житловий будинок №64, розташований по вул. Котовського в смт. Казанка Миколаївської області.
Згідно ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту право на спадкування за законом, зокрема, у першу чергу, мають діти спадкодавця (ч.ч.1,2 ст.1223, ч.1 ст.1261 ЦК України).
В силу ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
З копії спадкової справи №717/2009 року, заведеної державним нотаріусом П'ятої Харківської державної нотаріальної контори до майна померлого 13 травня 2009 року ОСОБА_5 вбачається, що 18 вересня 2009 року спадкоємиця першої черги за законом ОСОБА_2 (донька), у встановлені ст.1270 ЦК України строки звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини і 17 серпня 2012 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з 51/100 частини житлового будинку №38, розташованого по вул. Фігнер в м. Харкові та грошових внесків.
Постановою державного нотаріуса від 20.07.2016 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за №64 по вулиці Котовського в смт. Казанка Миколаївської області, у зв'язку з тим, що спадкоємцем на підтвердження права власності спадкодавця ОСОБА_5 на зазначений житловий будинок надано договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений Українською товарною біржею 06.09.2000 року, який підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Інших спадкоємців за заповітом, за законом, чи таких, що мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5, не має, що підтверджується матеріалами спадкової справи (копії) №717/2009 до майна померлої ОСОБА_5
Таким чином, визнання за спадкоємцем ОСОБА_2 права власності на спадкове майно у виді житлового будинку в судовому порядку є винятковим способом захисту її прав, тому вбачаються підстави для задоволення даного позову.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп. та з відповідача ОСОБА_4 селищної ради Миколаївської області в розмірі 1044 грн. 30 коп.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 селищної ради Миколаївської області про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами дійсним та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, - задовольнити повністю.
Договір купівлі-продажу будинку №64, житловою площею 33,3 кв.м., з господарськими спорудами: погріб В-1, вбиральня Г-1, спорудження І, №1, загорожа №2 розташованого по вул. Котовського в смт. Казанка, Миколаївської області, укладеного 06 вересня 2000 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і зареєстрованого Українською товарною біржею за реєстраційним №92492, згідно ч.2 ст. 47 ЦК України, в редакції Закону 1963 року, - визнати дійсним.
Визнати за ОСОБА_2, як спадкоємцем за законом, після смерті матері ОСОБА_5, яка померла 13 травня 2009 року, право власності на житловий будинок №64 з господарськими будівлями та спорудами, розташованих по вулиці Котовського в смт. Казанка Миколаївської області в порядку спадкування.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 551 грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 селищної ради Миколаївської області на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1044 грн. 30 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Казанківський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачі, які не були присутніми у судовому засіданні можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя