2/130/694/2016
130/1283/16-ц
10.08.2016 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Саландяк О.Я.,
секретаря Райчук Б.А..,
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жмеринка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державної казначейської служби України, про визнання незаконними дій, визнання незаконними порушення строків досудового розслідування, визнання незаконною бездіяльності та відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 21.06.2016 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Державну казначейську службу України, ухвалою суду від 06.07.2016 року за клопотанням позивача до участі в справі в якості співвідповідача залучено Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області.
Позивач після відкриття провадження у справі збільшив позовні вимоги та просить визнати незаконним порушення вимог ст. 38 ЗУ «Про Національну поліцію» при незаконному проникненні до його житла без його згоди з боку відповідача, визнати незаконними порушення вимог ч.3 ст. 39 ЗУ «Про Національну поліцію» при незаконному вилученні газового пістолету та електрошокера з боку відповідача, визнати незаконним порушення вимог ч.ч. 1,3,5 ст.43, ч.3 ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію» при застосуванні спецзасобів до нього з боку відповідача, визнати незаконним порушення строків досудового розслідування в кримінальному провадженні №12016020130000212, порушене відносно позивача з боку відповідача, визнати незаконною фактичну бездіяльність відповідача при провадженні кримінального провадження відносно позивача протягом п»яти місяців з боку відповідача, стягнути з Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області 50000 грн. моральної шкоди на його користь.
В ході судового розгляду судом з власної ініціативи було поставлено на розгляд питання щодо закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог: визнати незаконним порушення строків досудового розслідування в кримінальному провадженні №12016020130000212, порушене відносно позивача з боку відповідача, визнати незаконною фактичну бездіяльність відповідача при провадженні кримінального провадження відносно позивача протягом п»яти місяців з боку відповідача, у зв'язку з тим, що їх не належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Позивач з приводу закриття провадження у справі в частині вказаних позовних вимог не заперечив.
У судові засідання, представники відповідачів та третьої особи, будучи належним чином та завчасно повідомленими, не з»являлись, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи відповідно до положень ст.ст. 224-226 ЦПК України.
Судом роз»яснено наслідки закриття провадження у справі, що передбачені ч.3 ст. 206 ЦПК України.
Заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що частину позовних вимог ОСОБА_1, а саме про визнання незаконним порушення строків досудового розслідування в кримінальному провадженні №12016020130000212, порушене відносно позивача з боку відповідача, визнання незаконною фактичну бездіяльність відповідача при провадженні кримінального провадження відносно позивача протягом п»яти місяців з боку відповідача не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, а провадження в частині даних позовних вимог підлягає закриттю, з огляду на наступне.
Згідно статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, ОСОБА_2 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Згідно ч.1, п.3 ч.2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно ст.ст.1-4 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу таЗакону України "Про міжнародне приватне право". Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 дій працівників поліції до внесення до ЄДРДР відомостей у кримінальному провадженні №12016020130000212 (порушення ними вимог ЗУ «Про Національну поліцію» при проникненні до його житла, при вилученні газового пістолету та електрошокера, при застосуванні спецзасобів до нього працівниками Жмеринського ВП, незаконність порушення строків досудового розслідування, незаконність фактичної бездіяльності протягом п»яти місяців з боку відповідача) та завдана цими діями моральна шкода, оцінена позивачем у сумі 50000 гривень.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду таких справ визначається процесуальними законами.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 23 травня 2001 року роз'яснено, що кримінальним судочинством є врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії та бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України), оскільки процесуальна діяльність органів слідства має свої особливості і не належить до управлінської діяльності, і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному главою 31-А ЦПК України.
Органи досудового розслідування і прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують владні процесуальні функції.
Тому, враховуючи приписи ЦК України та ЦПК України, такі спори не випливають із захисту цивільного права особи, а тому не належать до юрисдикції цивільного судочинства.
Також, суд приходячи до висновку щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог, а саме про визнання незаконним порушення строків досудового розслідування в кримінальному провадженні №12016020130000212, порушене відносно позивача з боку відповідача, визнання незаконною фактичну бездіяльність відповідача при провадженні кримінального провадження відносно позивача протягом п»яти місяців з боку відповідача, керується наступними нормами кримінального судочинства.
Відповідно до статей 7 ч.1 п.17, 24, 303-308 КПК України процесуальні рішення, дії чи бездіяльність прокурора, слідчого можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як вбачається із глави 7 розділу першого, розділу третього КПК України продовження строків досудового розслідування та здійснення досудового розслідування має відповідний порядок та процедуру, має кінцевий результат, який приймається слідчим прокурором у встановленій кримінальним процесуальним законом формі.
Згідно з вимогами ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Таким чином, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою, органами досудового розслідування під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження, не є цивільно-правовими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку його здійснення регламентовані КПК України.
Місцевий суд в порядку цивільного судочинства не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника.
За таких обставин вимоги заявника про визнання незаконним порушення строків досудового розслідування в кримінальному провадженні №12016020130000212, порушене відносно позивача з боку відповідача, визнання незаконною фактичну бездіяльність відповідача при провадженні кримінального провадження відносно позивача протягом п»яти місяців з боку відповідача в ході розслідування кримінального провадження повинні розглядатися у межах кримінального, а не цивільного судочинства.
Так, главою 26 КПК України чітко передбачено спеціальний порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідуваннячи прокурора під час досудового розслідування, а ст.ст. 303-308 КПК України, в тому числі і до суду.
З огляду на вищевикладене, суд вбачає, що спірні правовідносини в частині визнання незаконним порушення строків досудового розслідування в кримінальному провадженні №12016020130000212, порушене відносно позивача з боку відповідача, визнання незаконною фактичну бездіяльність відповідача при провадженні кримінального провадження відносно позивача протягом п»яти місяців з боку відповідача витікають з досудового розслідування вказаного вище кримінального провадження, а відтак підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства, що виключає можливість їх розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про необхідність застосування принципу підвідомчості спору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі.
З урахуванням вищенаведеного, виходячи з наявності підстав, передбачених п.1 ч.1ст.205 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог.
Відповідно ч.3 ст. 206 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 209, 210, 294 ЦПК України, суд, -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державної казначейської служби України, про визнання незаконними дій, визнання незаконними порушення строків досудового розслідування, визнання незаконною бездіяльності та відшкодування моральної шкоди в частині позовних вимог: визнання незаконними порушення строків досудового розслідування, визнання незаконною бездіяльності - закрити.
Роз'яснити, що вказані вимоги підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.
На ухвалу суду протягом п»яти днів з часу її проголошення, а особами, що відсутні при її постановленні у цей же час з дня отримання її копії може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області.
Суддя /ПІДПИС/
Копія вірна.
Суддя
Секретар