Справа №667/9796/15 -к
н/п 1-кп/766/49/16
про відмову у застосуванні запобіжного заходу
08 липня 2016 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
секретар: ОСОБА_2
за участю:
прокурора: ОСОБА_3
захисника: ОСОБА_4
обвинуваченого: ОСОБА_5
під час розгляду кримінального провадження, відомості про яке 08.10.2015 року внесено до ЄРДР за №12015230020004107, за обвинуваченням ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Херсона, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, -
встановив:
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження здійснює Херсонський міський суд Херсонської області.
До обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід не застосовано.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, обґрунтовуючи свою позицію тим, що ОСОБА_5 та його син ОСОБА_6 незаконно впливають на свідка обвинувачення ОСОБА_7 , погрожуючи фізичною розправою з метою схилити до надання неправдивих показань відносно нього в суді, вказавши, що відомості про такі обставини 15.03.2016 року внесено до ЄРДР. Крім того, посилається на те, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на експерта у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити з викладених у ньому підстав.
Обвинувачений просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на те, що він неправомірні дії відносно свідка ОСОБА_7 , повідомлені прокурором, не вчиняв. Зазначив, що не дивлячись на те, що з моменту внесення відомостей відносно нього за заявою ОСОБА_7 до ЄРДР, пройшло майже чотири місяці, проте пояснення у нього відібрані не були, підозра повідомлена не була. Крім того посилався на те, що працює торгівельним представником у ФОП ОСОБА_8 без оформлення трудових відносин, проживає з дев'ятнадцятирічним сином, місце проживання якого було визначено судом після розірвання шлюбу з колишньою дружиною, яка на даний час перебуває за кордоном, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не засуджувався. Вважає, що поданням вказаної заяви сторона обвинувачення чинить тиск на нього з метою змусити дати визнавальні показання з приводу пред'явленого йому обвинувачення.
Захисник підтримав позицію свого підзахисного та заявив про безпідставність поданого прокурором клопотання.
Заслухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, вважає, що у задоволенні поданого прокурором клопотання слід відмовити з огляду на таке.
За матеріалами справи встановлено, що на момент передання обвинувального акту до суду - 14.12.2015 року - запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_5 застосований не був.
Згідно положень ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, вказані в зазначеній статті.
При цьому, відповідно до ч. 2 тієї самої статті, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
На підтвердження викладених у клопотанні обставин прокурором надано суду витяг з ЄРДР №12016230020001103 від 15.03.2016 року, а також копії протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.03.2016 року та протоколу допиту потерпілого ОСОБА_7 від 15.04.2016 року.
Тобто, позиція прокурора, викладена у клопотанні, що є предметом розгляду у даній справі, фактично ґрунтується на показання ОСОБА_7 ..
Разом з цим, у ч. 4 ст. 95 КПК України визначено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Наведене кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 184 КПК України, за змістом яких прокурору для доведення обставин на підтвердження своєї позиції під час судового розгляду щодо запобіжного заходу надано право заявляти клопотання про допит свідків.
Проте, прокурором під час розгляду даної справи клопотання про допит свідка ОСОБА_7 заявлено не було, що було з доцільним для перевірки його показань, зокрема, з точки зору добровільності, з огляду на те, що за матеріалами справи останній був допитаний попереднім складом суду 02.03.2016 року (а.п. 96-97), а з заявою про вчинення обвинуваченим відносно нього неправомірних дій відповідно до наданих прокурором відомостей звернувся більше, ніж через десять днів, - лише 14.03.2016 року.
Крім того, прокурором не спростовано пояснень обвинуваченого ОСОБА_5 з приводу того, що після внесення відомостей відносно нього за заявою ОСОБА_7 до ЄРДР він до цього часу допитаний не був, підозра йому повідомлена не була.
Інших доказів на підтвердження своєї позиції прокурором суду надано не було.
З огляду на наведене, суд вважає, що прокурором достатніх та переконливих доказів на підтвердження необхідності застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу суду не надано, а отже не доведено наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а тому у задоволенні поданого ним клопотання з цього приводу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 176-178, 194, 369 КПК України, -
постановив:
У задоволенні клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1