Справа № 752/10283/16-а
Провадження №: 2-а/752/267/16
26.07.2016 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Крекотень О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Правобережного об"єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про спонукання до вчинення певних дій, -
у липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся у суд з адміністративним позовом до Правобережного об"єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про спонукання до вчинення певних дій.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 15 червня 2016 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", приєднавши необхідні документи.
24 червня 2016 року він отримав лист № 12072/05 від 17 червня 2016 року, в якому відповідач відмовив позивачу у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
ОСОБА_1 не погоджується з доводами відповідача щодо підстав відмови, у зв"язку з чим просить зобов'язати Правобережне об"єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити йому з 08 червня 2016 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді у Вищому адміністративному суді України.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на необгрунтованість вимог позивача з підстав, наведених у письмових запереченнях.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
У відповідь на звернення позивача щодо призначення йому довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, листом відповідача від 17 червня 2016 року № 12072/05 повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для призначення йому щомісячного грошового утримання, оскільки норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», скасовано.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У відповідності до ч.1 ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В силу вимог ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.
Проголосивши незалежність і недоторканість суддів, Конституція України передбачила однією з гарантій цієї незалежності право судді на відставку (п.9 ч.5 ст.126 Конституції України).
З системного аналізу законодавства зміст поняття «право на відставку» слід розуміти як одну із позитивних підстав припинення суддею своїх повноважень з одночасним гарантуванням отримання належного матеріального забезпечення після відставки, а тому право судді на відставку, передбачене у п.9 ч.5 ст.126 Конституції України, передбачає припинення повноважень судді, а також призначення належного матеріального забезпечення. При цьому, пенсія за віком, призначена на загальних підставах, не є таким матеріальним забезпеченням.
Крім того, за своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання, на відміну від пенсії на загальних підставах, є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді, виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді, як фінансова гарантія незалежності суддів.
Такий висновок ґрунтується на аналізі чинного законодавства, а також рішень Конституційного Суду України та Європейського Суду з прав людини.
У відповідності до п.14 ч.1 ст.92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.
Пунктами 8, 11 ч.4 ст.47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням, а також правом судді на відставку.
У відповідності до ч.6 ст.48 вищезазначеного Закону при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 визнано такими, що не відвідають Конституції України (є неконституційними) положення:
-частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ;
-абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від02 березня 2015 року № 213 змін-УІІІ, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 24 грудня 2015 року № 911-УІІІ;
-пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ в частині скасування з 01 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення встановлено, що положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 24 грудня 2015 року № 911-УІІІ та положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення.
Крім того, Конституційний Суд України у пункті 4 зазначеного рішення роз'яснив наступний порядок виконання:
-частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 215 року № 192-УІІІ, а саме: щомісячне довічне грошове утримання вплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Абзаци перший, другий, третій, четвертий та перше, друге речення абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів від 24 грудня 2015 року № 911-УІІІ, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Підлягає застосуванню перше речення частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-УІІІ, а саме: пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержаного суддею після виходу у відставку;
-не підлягає застосуванню положення пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ в частині скасування з 01 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У пункті 5 Рішення зазначено, що Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень Законів України, визнаних неконституційними.
Пунктами 1.1, 1.4 Європейської хартії про Закон України «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, передбачено, що метою закону є забезпечення компетентності, незалежності та неупередженості, на які законно розраховує кожна людина при зверненні до суду і до кожного судді за захистом своїх прав. Закон надає кожному судді, який вважає, що його права за законом або в більш широкому порозумінні його незалежності чи незалежності юридичного процесу так чи інше знаходиться під загрозою або не приймаються до уваги, можливість звернутися до такого незалежного органу, який володіє ефективними можливостями правового впливу або який може зарадити таку можливість.
Відповідно до п.1.6 вказаної хартії закон передбачає, що судді, які досягли встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади і які виконували суддівські повноваження протягом зазначеного терміну, повинні отримати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як найближче до рівня їх останньої заробітної плати в якості судді.
Згідно із п.54 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо суддів від 17 листопада 2010 року №(2010) 12 оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці.
Таким чином, гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що неодноразово було наголошено Конституційним Судом України.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З урахуванням вищенаведеного, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.
Враховуючи, що на законодавчому рівні України гарантувалось право судді на відставку та отримання суддями за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди; судді мали законні правомірні очікування отримувати задекларований державою розмір щомісячного довічного грошового утримання, як один з елементів гарантій їх незалежності.
Відповідними записами у трудовій книжці копія якої надана відповідачу, встановлено, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді перевищує 20 років. (а.с. 12)
З аналізу вищенаведеного вбачається, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має визначатись, виходячи з розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що посилання відповідача на скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є необґрунтованими, та враховуючи норми законодавства України, що діяли на момент набуття позивачем права на відставку, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення шляхом зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 з 08 червня 2016 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді у Вищому адміністративному суді України.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати Правобережне об"єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 з 08 червня 2016 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді у Вищому адміністративному суді України.
Стягнути з Правобережного об"єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 551 грн. 20 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя