79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" серпня 2016 р. Справа № 909/1192/14
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Зварич О.В.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (надалі регіональна філія «Львівська залізниця» ПАТ "Українська залізниця"), за вих. № ДН-4-2/950 від 03.06.2016р. (за вх. № ЛАГС 01-05/2876/16 від 14.06.2016р.)
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2016р.
у справі № 909/1192/14
за позовом: ПАТ "Українська залізниця", м. Київ
до відповідача-1: Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, м. Яремче, Івано-Франківська обл.
до відповідача-2: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2Я.), с. Микуличин, м. Яремче, Івано-Франківська область
про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради, визнання недійсним договору оренди землі та державного акту на земельну ділянку
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: не з»явився
від відповідача-1: не з»явився
від відповідача-2: ОСОБА_3 - представник (довіреність № НАТ364861 від 15.01.2016р.)
Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації від учасників судового процесу не надходило.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2014р. у справі № 909/1192/14 відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю (а.с. 96-99 том І).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2015р. у даній справі залишено без змін рішення суду першої інстанції (а.с. 135-143 томІ).
Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2015р. касаційну скаргу ДТГО "Львівська залізниця" задоволено. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2014р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2015р. у справі № 909/1192/14 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суду (а.с. 174-180 том І).
Скасовуючи попередні судові рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про відхилення як належного доказу - Плану смуги відведення 1951 року, розробленого Київським відділенням ГУПХ "Транспроекткар'єр" на підтвердження права набуття та користування спірними земельними ділянками позивачем є передчасними. Відповідно, не з'ясувавши повно і всебічно обставини та, не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необґрунтовані рішення.
На новому розгляді рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2016р. у справі № 909/1192/14 (суддя Деделюк Б.В.) відмовлено ПАТ "Українська залізниця" в позові в повному обсязі (а.с. 101-104 том ІІ).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що земельні ділянки, щодо яких прийнято оскаржувані рішення Яремчанською міською радою, знаходяться в межах населеного пункту, в прибережній зоні, а тому суд дійшов висновку, що Яремчанська міська рада діяла в межах наданих їй повноважень та у відповідності до діючого на той час законодавства. Судом також з'ясовано правовий режим спірних земельних ділянок та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України, при укладенні договору оренди землі від 29.12.2004р. та встановлено, що сторони діяли в межах своїх повноважень та дотрималися усіх вимог, необхідних для чинності цього договору. Договір укладений відповідно до волевиявлення власника землі, оформленого рішенням сесії міської ради. Відтак, суд не знайшов підстав для визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради №232-4/2004 від 28.10.2004р., на підставі якого був укладений оскаржуваний договір оренди.
Не погоджуючись з даним рішенням, ПАТ «Українська залізниця» (правонаступник Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця") подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані нею докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що правовий статус земель залізничного транспорту визначено законом і не може бути змінений в будь-який інший спосіб аніж визначено законодавством, а наявність чи відсутність у залізниці документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності земель до залізничного транспорту. Ширина смуги відведення залізниці в даному місці визначена згідно плану смуги відведення земель лінії Івано-Франківськ-Держкордон Львівської залізниці 1994 року. І згідно з цим планом ДТГО «Львівська залізниця» є землекористувачем спірної земельної ділянки.
Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 14.06.2016р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_4, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, ОСОБА_5 та ОСОБА_1
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2016р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 12.07.2016р.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.07.2016р.
У зв'язку з перебуванням судді Скрипчук О.С. у відпустці, 25.07.2016р. здійснено автоматичну заміну члена колегії суддів по розгляду справи № 909/1192/14, замість судді Скрипчук О.С. введено суддю Зварич О.В.
В судовому засіданні 26.07.2016р. оголошено перерву до 04.08.2016р.
Представник позивача в судове засідання 04.08.2016р. не з»явився. На попередньому судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав повністю.
Відповідач-1 в судове засідання 04.08.2016 р. також не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про час , дату та місце проведення судового засідання. На попередньому судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив, проте письмового відзиву суду не подав, оскаржуване рішення суду вважає законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 04.04.2016р. (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/4996/16 від 07.07.2016р.), оскаржуване рішення суду вважає законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Рішенням Яремчанської міської ради №209-3/2002 від 22.03.2002р. "Про продаж земельних ділянок у приватну власність для здійснення підприємницької діяльності" продано ФОП ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 30 кв.м. по вул. Свободи, 278 у м. Яремче для обслуговування торгового кіоску (а.с. 13 том І).
27.09.2004р. ФОП ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ІФ № 9005351 (а.с. 17 том І).
28.10.2004р. Яремчанською міською радою було прийнято рішення №232-4/2004 "Про вилучення, надання земельних ділянок, передачу земельних ділянок у приватну власність та видачу дозволів на виготовлення проекту відведення на землю організаціям, установам та підприємствам", пунктом 7 якого ФОП ОСОБА_2 передано в оренду земельну ділянку площею 100 кв.м. по вул. Свободи, 278 у м. Яремче (а.с. 14 том І).
На підставі зазначеного рішення 29.12.2004р. між Яремчанською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та облаштування літньої площадки для обслуговування кафе "У ОСОБА_2", яка знаходиться у м. Яремче, вул. Свободи, 278 (а.с. 15-16 том І).
Як стверджує позивач, 31.03.2014р. було проведено інвентаризацію земель смуги відведення ДТГО "Львівська залізниця" для виготовлення державних актів на право постійного землекористування по ВП "Івано-Франківська дистанція колії". В зв'язку з чим було встановлено, що у межах м. Яремче в смузі відведення залізниці на ділянці з прив'язкою до колії на км 60 пк8 з лівої сторони по ходу кілометра в смузі відведення залізниці на відстані 6 м від осі колії під залізничним мостом знаходиться будівля кафе "У ОСОБА_2", земельні ділянки (площею 100 кв.м. та 30 кв.м.), під яким відповідно до вищезазначених рішень Яремчанської міської ради надані в оренду та продані ФОП ОСОБА_2, в той час як ширина смуги відведення залізниці в даному місці становить 30 м від осі головної колії. Даний факт був зафіксований в акті обстеження (а.с. 18-20 том І).
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання недійсними рішень Яремчанської міської ради, акту на право власності та договору оренди земельної ділянки з посиланням на порушення його права користування спірною земельною ділянкою, яка знаходиться в смузі відведення залізниці та відноситься до земель залізничного транспорту і перебуває у користуванні ДТГО "Львівська залізниця".
При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Стаття 116 Земельного кодексу України (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно із приписами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад. Згідно зі ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Статтею 83 названого Кодексу унормовано, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Яремчанська міська рада стверджує, що земельні ділянки, щодо яких прийнято оскаржувані рішення №209-3/2002 від 22.03.2002р. та №232-4/2004 від 28.10.2004р., якими відповідно продано та надано в оренду ФОП ОСОБА_2, знаходяться в межах населеного пункту, а тому при прийнятті цих рішень Яремчанська міська рада діяла в межах наданих їй повноважень та у відповідності до діючого на той час законодавства.
Для з'ясування питання належності спірної земельної ділянки до відповідної категорії, місця знаходження спірної земельної ділянки, тощо, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2015р. було призначено судову земельно-технічну експертизу (а.с. 220-222 том І).
Відповідно до висновку судової земельної-технічної експертизи №0029/04-2016 від 14.04.2016р. земельна ділянка площею 100 кв.м. по вул. Свободи, 278 в м. Яремче, яка надана в оренду відповідачу ОСОБА_2 знаходиться в межах земель Яремчанської міської ради. Земельна ділянка площею 30 кв.м. по вул. Свободи, 278 в м. Яремче, яка продана підприємцю ОСОБА_2 знаходиться в межах земель розпорядження Яремчанської міської ради. На даний час фактичні площі та межі земельних ділянок А і Б відповідають тим площам та межам, які вказані в договорі оренди (м.с. ст. № 15-16) від 29.12.2004р., та Державному акту на право власності від 27.09.2004р. (м.с. ст. № 17). Розроблена проектно-технічна документація на ділянки А і Б та її затвердження нормативним вимогам відповідає земельному законодавству та діючих нормативно-методичних документів. Земельні ділянки А і Б відповідно до даних Державного земельного кадастру відносяться до категорії земель населеного пункту. Код цільового використання - 1.11.3 комерційне використання (для обслуговування торгового кіоску). Стосовно питання щодо ширини смуги відведення земель залізничного транспорту на ділянці з прив'язкою до колії на км60 пк7+8 з лівої сторони по ходу кілометра у м. Яремче відповідно до наявної документації на смугу відведення, будівельних норм та стандартів, інших нормативних актів та чи накладаються на смугу відведення залізниці земельні ділянки у м. Яремче по вул. Свободи, 278 площею 100 кв.м. та 30 кв.м., що перебувають в оренді та у власності ПП ОСОБА_2 згідно договору оренди від 29.12.2014р. та Державного акту від 27.09.2004 ІФ № 9005351; - не надається можливим в зв'язку з відсутністю у Держаному земельному кадастрі (у відповідності до відомостей Національної кадастрової системи) файлів обміну даними щодо земельних ділянок Львівської залізниці, а також з відсутністю відомостей про державну реєстрацію Державного акту на право постійного користування землями Львівської залізниці на території Яремчанської міської ради (а.с. 20-38 том ІІ).
Статтею 42 ГПК України визначено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 22.03.2002р.) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.10.2014р. у справі № 911/3427/13).
Відповідно до ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями (п. "б" ч.4 ст. 84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт".
Смуга відведення - це землі залізничного транспорту, що зайняті залізничним полотном, інженерними та штучними спорудами, обладнанням, лінійно-колійними та іншими технологічними будівлями, пристроями залізничної сигналізації, енергетики та зв'язку, лініями електропостачання, захисними лісонасадженнями, спорудами тощо.
Згідно з ч. 1, ч.2 ст. 11 Закону України "Про транспорт" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації..
Частиною 1 ст. 23 Закону України "Про транспорт", яка кореспондується з положеннями статті 68 Земельного кодексу України, встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Згідно з Планом смуги відведення земель лінії Івано-Франківськ-Держкордон Львівської залізниці 1994 року, який є належним доказом землекористування та первинного Плану смуги відведення 1951 року ширина смуги відведення у даному місці становить 30 м від осі голоної колії. Іузвний план 1994 р. смуги ідведення є погоджений і тому числі і Яремчанською міською радою, тому про межі земельних ділянок смуги ідведення залізниці міській раді було відомо.
Як вбачається з акту обстеження земельної ділянки від 31.03.2014р., складеного за участю представників позивача, у межах м. Яремче в смузі відведення залізниці на ділянці з прив'язкою до колії на км60 пк8 з лівої сторони по ходу кілометра в смузі відведення залізниці на відстані 6 м від осі колії під залізничним мостом знаходиться будівля кафе "У ОСОБА_2", земельні ділянки (площею 100 кв.м. та 30 кв.м.), в той час як ширина смуги відведення залізниці в даному місці становить 30 м від осі головної колії. Ці фактичні дані підтверджуються планом смуги відведення 1951 року та 1994 року (а.с. 22-28, 53-59 том І).
Тобто, плани смуги відведення 1951 року та 1994 року підтверджують право користування залізницею спірними земельними ділянками.
Отже, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, які не можуть передаватися у приватну власність, тому Яремчанська міська рада не мала законних повноважень розпоряджатися землями такої категорії.
Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 22.03.2002р.) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.
Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 22.03.2002) встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Вимога Земельного кодексу України про переоформлення прав постійного користування земельною ділянкою до 01 січня 2005 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005р. № 5-рп/2005, визнана неконституційною.
Частиною 5 ст. 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Докази про вилучення земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.
Згідно з пп. "г" п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділу X "Перехідні положення" ЗК), одержані ними до 1 січня 2002 року у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.
За таких обставин, наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом (правова позиція Верховного суду України, яка визначена у постанові № 3-641гс15 від 07.10.2015р.).
Способи захисту прав на земельні ділянки визначені ст. 152 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно п.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відповідно до ч 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Згідно з п.2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011р. для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, з врахуванням вказівок Вищого господарського суду, приходить до висновку, що наявність чи відсутність у ДТГО "Львівська залізниця" документів, які посвідчують право користування земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту. Відтак, висновок місцевого господарського суду про наявність у Яремчанської міської ради повноважень розпоряджатися спірною земельною ділянкою і відсутність підстав для задоволення позову є необґрунтованим, суперечить фактичним обставинам справи і вимогам закону.
Враховуючи спеціальний статус земельної ділянки, який визначений законом, а також з огляду на перебування цієї земельної ділянки у державній власності та її належності до земель залізничного транспорту, рішення Яремчанської міської ради від 22.03.2002р. № 209-3/2002 в частині продажу земельної ділянки площею 30 кв.м та п.7 рішення № 232-4/2004 від 28.10.2004р. в частині передачі в оренду земельної ділянки площею 100 кв.м. підприємцю ОСОБА_2 по вул. Свободи, 278 у м. Яремче слід визнати незаконними, а укладений на підставі вказаного вище рішення договір оренди землі - недійсним.
Пунктом 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.
Відтак, державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0030га від 27.09.2004р. серії ІФ № 9005351, виданий Яремчанською міською радою підприємцю ОСОБА_2 на підставі незаконного рішення Яремчанської міської ради "Про продаж земельних ділянок у приватну власність для здійснення підприємницької діяльності" №209-3/2002 від 22.03.2002р. ФОП ОСОБА_2, слід визнати недійсним, оскільки частина цієї земельної ділянки перебуває у державній власності та належить до земель залізничного транспорту.
Щодо клопотання Яремчанської міської ради від 15.06.2015 р. (т.1 а.с.210) про застосовування позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку позовна давність позивачем не порушена, оскільки, її слід відраховувати не з моменту прийняття відповідачем -1 спірних рішень - 2002 та 2004 р., а з моменту проведення інвентаризації земель смуги відведення ДТГО "Львівська залізниця"-31.03.2014р.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.
Статтею 49 ГПК України встановлено, що при задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу задоволити.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2016р. у справі № 909/1192/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.
Визнати недійсним рішення Яремчанської міської ради № 209-3/2002 від 22.03.2002р. "Про продаж земельних ділянок у приватну власність для здійснення підприємницької діяльності" в частині продажу земельної ділянки площею 30 кв.м. підприємцю ОСОБА_2 по вул. Свободи, 278 у м. Яремче;
Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку ІФ №9005351 від 27.09.2004р. кадастровий № 2611000000050090053;
Визнати недійсним п. 7 рішення Яремчанської міської ради №232-4/2004 від 28.10.2004р. в частині передачі в оренду земельної ділянки площею 100 кв.м. підприємцю ОСОБА_2 по вул. Свободи, 278 у м. Яремче;
Визнати недійсним договір оренди землі від 29.12.2004р., укладений між Яремчанською міською радою та ФОП ОСОБА_2, який зареєстрований у Яремчанському міському відділі філії центру ДЗК 28.01.2005р. за № 040529800001.
3. Стягнути з Яремчанської міської ради (78500, вул. Свободи,266 м. Яремче, Івано-Франківська область, код 04054286) на користь регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (79000, вул. Гоголя,1 м. Львів, код 40081195) 3 031,60 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
4. Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (78590, с. Микуличин, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, код НОМЕР_1) на користь регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (79000, вул. Гоголя,1 м. Львів, код 40081195) 3 031,60 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
5. Стягнути з Яремчанської міської ради (78500, вул. Свободи,266 м. Яремче, Івано-Франківська область, код 04054286) на користь регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (79000, вул. Гоголя,1 м. Львів, код 40081195) 2 436,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.
6. Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (78590, с. Микуличин, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, код НОМЕР_1) на користь регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (79000, вул. Гоголя,1 м. Львів, код 40081195) 2 436,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.
8. Справу передати до господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий суддя Кравчук Н.М.
судді Зварич О.В.
ОСОБА_1