08.08.2016 Справа № 920/666/16
За позовом: Приватного підприємства «Науково-дослідницьке та конструкторсько-
технологічне бюро автоматизованих систем» (БАС), м.Суми
до відповідача: Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради,
м.Суми
про стягнення 90 000 грн. 00 коп.
Суддя Заєць С. В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 01.07.2016 № 43);
від відповідача: не з'явився;
при секретарі судового засідання Даніловій Т.А.
Суть спору: позивач у позовній заяві від 01.07.2016 № 44, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 90 000 грн. 00 коп. - основного боргу відповідно до умов договору № 17 від 03.06.2015, а також судовий збір.
Представник позивача 08.08.2016 надала додаткові матеріали в обгрунтування позовних вимог.
Судом зазначені документи оглянуті та долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні від 08.08.2016 представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 08.08.2016 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 05.07.2016 та 14.07.2016 р. (вручених відповідно 12.07.2016 та 20.07.2016)
Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.
Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:
03 червня 2015 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № 17.
Відповідно до п. 1.1. договору виконавець надає в тимчасове користування замовнику на строк дії цього договору комп'ютерну програму «Сітіон» (програмний продукт) та виконує роботи з супроводження цього програмного продукту. Замовник за використання цього програмного продукту та роботи з його супроводження сплачує виконавцю винагороду відповідно до п. 8.1. цього договору.
Згідно з п. 9.1 договору програмний продукт «Сітіон» передається виконавцем замовнику для використання шляхом встановлення (вчинення інсталяції) на сервер замовника, на що складається Акт приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що 04 червня 2015 року позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове використання програмний продукт «Сітіон», що підтверджуєтся Актом приймання-передачі від 31.07.2015 програмного продукту «Сітіон» до Договору № 17 від 03 червня 2015 року.
Відповідно до п.п. 8.1, 8.3 Договору сторони погодили щомісячну вартість послуг за використання програмного продукту «Сітіон» та викання робіт з його супроводження в розмірі 45000,00 (сорок п'ять тисяч) грн. без ПДВ на місяць та визначили строки здійснення платежу: 20000 (двадцать тисяч) гривень - до 20 числа поточного місяця, 25000,00 (двадцать п'ять тисяч) гривень - до 30 числа поточного місяця.
Додатковою угодою № 1 від 25 червня 2015 року до Договору № 17 від 03 червня 2015 року, яка набула чинності з моменту підписання і є невід'ємною частиною договору, сторонами було внесено зміни до розділу 8 «Платежі», щодо встановлення щомісячної вартості послуг за використання програмного продукту «Сітіон» та виконання робіт з його супроводження, виклавши п. 8.1. договору в наступній редакції:
«За використання програмного продукту «Сітіон» та виконання робіт з його супроводження, передбачених даним Договором, замовник сплачує виконавцю винагороду за червень 2015 року в розмірі 25000,00 (двадцять п'ять тисяч) грн. без ПДВ, за кожний наступний місяць - в розмірі 45000,00 (сорок п'ять тисяч) грн. без ПДВ.»
Відповідно до п. 8.2. договору сторони щомісячно складають акт виконаних робіт, який підписується сторонами не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за ним.
Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами складено:
- акт здачі-прийняття послуг № 126 від 30 червня 2015 року на суму 25000 грн.,
- акт здачі-прийняття послуг № 143 від 31 липня 2015 року на суму 45000 грн.,
- акт здачі-прийняття послуг № 167 від 51 серпня 2015 року на суму 45000 грн.
Зазначені акти підписані представниками обох сторін та скріпленні печаткою.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково в сумі 25 000 грн. здійснив оплату наданих послуг, що підтверджується платіжними дорученнями від 25.08.2015 № 498 на суму 20 000 грн. та від 23.09. 2015 № 720 на суму 5000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ними договірні зобов'язання виконані в повному обсязі, натомість відповідач оплати за надані послуги в повному обсязі і в обумовлені в договорі терміни не здійснив, в зв'язку з чим відповідач, на час подачі позову, має заборгованість перед позивачем в сумі 90000 грн.
Факт наданні послуг та факт наявності заборгованості визнається відповідачем, шляхом підписання акту звіряння взаєморозрахунків станом на 13 червня 2016 року до Договору № 17 від 03 червня 2015 року, відповідно до якого за даними бухгалтерського обліку, в тому числі і відповідача, наявна заборгованість перед позивачем в сумі 90 000 грн.
Відповідно ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Проте, в порушення умов укладеного договору, та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за надані послуги, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати наданих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 90000 грн. 00 коп. заборгованості.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1378 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. № 21, код 3654796) на користь Приватного підприємства «Науково-дослідницьке та конструкторсько-технологічне бюро автоматизованих систем» (БАС) (42331, Сумська область, Сумський район, с. Битиця, вул. Кірова, буд 104, код 1400586) 90000 грн. 00 коп. боргу, 1378 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 09.08.2016.
Суддя ОСОБА_2