Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" серпня 2016 р.Справа № 922/1602/16
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Добреля Н.С.
судді: Байбак О.І. , Хотенець П.В.
при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація "Агросвіт", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма", смт. Чкаловське , Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна", м. Харків , Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Агросвіт", м. Харків
про визнання недійсними правочинів
за участю :
представника позивача - ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги від 20.01.2016 року, ОСОБА_3, на підставі договору про надання правової допомоги від 01.04.2015 року.
представника відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма") - ОСОБА_4, за довіреністю від 29.06.2016 року.
представника відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна") - ОСОБА_4, за довіреністю № 04/07-7 від 18.05.2016 року.
представника відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Агросвіт") - ОСОБА_4, за довіреністю від 10.05.2016 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація "Агросвіт" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Агросвіт" про визнання недійсними договорів. У своєму позові позивач просить суд визнати недійсним договір № 16/07-ВПВ про відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 16 липня 2015 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Агросвіт". Також позивач просить суд визнати недійсним договір № 08/08-ВПВ про відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 08 серпня 2015 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Агросвіт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 травня 2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13 червня 2016 року.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 13.06.2016 року та від 21.06.2016 року розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні 05.07.2016 року було оголошено перерву до 08.07.2016 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 08.07.2016 року від представника позивача адвоката ОСОБА_2 (на підставі договору про надання правової допомоги від 20.01.2016 року) надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 липня 2016 року задоволено представника позивача адвоката ОСОБА_2 (на підставі договору про надання правової допомоги від 20.01.2016 року) про призначення колегіального розгляду справи, для розгляду справи №922/1602/16 призначено колегію суддів.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справи (повторний розподіл) від 08 липня 2016 року визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: головуючий суддя Добреля Н.С., судді: Байбак О.І. та Хотенець П.В.
Колегією суддів відповідно до ухвали від 08.07.2016 року було призначено справу до розгляду на 19.07.2016 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 19.07.2016 року від представника позивача адвоката ОСОБА_2 (на підставі договору про надання правової допомоги від 20.01.2016 року) надійшло додаткове обґрунтування позовних вимог (вх. № 23679). У своїх поясненнях ОСОБА_2 вказує на те, що договір № 16/07-ВПВ про відступлення права вимоги від 16.07.2015 року був підписаний не в дату якою датований правочин, а після 09.03.2016 року, тобто особою, яка не мала повноважень діяти від імені ТОВ АПК "Агросвіт". Крім того, протоколи загальних зборів ТОВ "Граківьскі комбікорма" та ТОВ "ТД "Агросвіт" було виготовлено та підписано ОСОБА_5, як директором ТОВ "ТД "Агросвіт" вже після 01.07.2015 року, тобто особою, яка не мала повноважень на відповідні дії.
В судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви з 19.07.2016 року до 25.07.2016 року, з 25.07.2016 року до 01.08.2016 року, з 01.08.2016 року по 02.08.2016 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 01.08.2016 року від представника позивача адвоката ОСОБА_2 (на підставі договору про надання правової допомоги від 20.01.2016 року) супровідним листом (вх. № 25267) надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 01.08.2016 року від представника позивача адвоката ОСОБА_2 (на підставі договору про надання правової допомоги від 20.01.2016 року) надійшли додаткові пояснення (вх. № 25265) з додатками щодо повноважень.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 01.08.2016 року від представника першого, другого та третього відповідача надійшли пояснення (вх. № 25269) по справі.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 01.08.2016 року від представника позивача адвоката ОСОБА_2 (на підставі договору про надання правової допомоги від 20.01.2016 року) надійшло клопотання (вх. № 25266) про призначення у справі технічної експертизи документів.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 01.08.2016 року від представника позивача ОСОБА_3 (на підставі договору про надання правової допомоги від 01.04.2015 року) надійшло клопотання (вх. № 25263) про долучення до матеріалів справи документів.
Представник позивача ОСОБА_2 (на підставі договору про надання правової допомоги від 20.01.2016 року) в судовому засіданні 02.08.2016 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_3 (на підставі договору про надання правової допомоги від 01.04.2015 року) в судовому засіданні 02.08.2016 року просив суд залишити позов без розгляду, клопотання про відмову від позову не підтримував.
Представник відповідачів (ТОВ «Граківські комбікорма», «ТОВ «Торгівельний Дім» Агросвіт», ТОВ «Новаагро Україна») в судовому засіданні 02.08.2016 року проти позовних вимог заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів розглянувши клопотання представника позивача ОСОБА_3 про залишення позову без розгляду, зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідну позовну заяву було подано до суду адвокатом ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 20.01.2016 року, підписаного директором ТОВ АПА «Агросвіт» ОСОБА_6, яка була призначена на посаду директора на підставі протоколу загальних зборів ТОВ АПА "Агросвіт" від 22.04.2015 року та рішення суду від 22.04.2016 року по справі №642/1836/16-ц, даний договір було погоджено директором Компанії «Агросвіт Лімітед».
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, клопотання про залишення позову без розгляду підписано представником ТОВ АПА «Агросвіт» ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 01.04.2015 року, який укладений з ОСОБА_5, як директором ТОВ АПА «Агросвіт». Додатковою угодою від 04.04.2015 року до договору про надання правової допомоги від 01.04.2015 року, дію даного договору було продовжено до 30.06.2016 року.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що предметом розгляду даної справи є визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, в той час як представником ОСОБА_2 та представником ОСОБА_3 було надано до суду рішення та ухвали судів стосовно встановлення повноважень як ОСОБА_6 так і ОСОБА_5 для представництва інтересів ТОВ АПА «Агросвіт» в якості директора зазначеного товариства.
Колегія суддів з цього приводу зазначає, що вказані обставини щодо встановлення повноважень директора ТОВ АПК "Агросвіт" не є предметом доказування по даній справі, оскільки така обставина (наявність чи відсутність повноважень директора) має доводитися сукупністю доказів в іншому корпоративному спорі.
Крім того, представники ТОВ АПК «Агросвіт» ОСОБА_7 та ОСОБА_2 мають різні правові позиції стосовно даного спору, а в матеріалах справи відсутні докази які б спростовували повноваження одного з представників, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, щодо відмови в задоволені клопотання, оскільки залишення даного позову без розгляду може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів інших учасників судового процесу.
Щодо додаткових обґрунтувань позовних вимог, наданих адвокатом ОСОБА_2, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається, представник відповідачів проти вказаних обґрунтувань заперечує, та вказує на те, що фактично дані пояснення є зміною підставі позову, які позивач, у відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України, має право подати лише до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Приймаючи до уваги п.6 Інформаційного листа від 14.08.2007 року №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи вправі позивач частково відмовитись від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.
Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь - якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
В даному випадку, колегія суддів дійшла висновку, що адвокатом ОСОБА_2 доповнено новими обставинами позовні вимоги при збереженні в ньому первісних обставин, що не є в розумінні ст. 22 ГПК України заявою про зміну підстав позову, у зв'язку з чим, суд приймає їх до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з їх урахуванням.
Суд, розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 про проведення у справі судової технічної експертизи документів, зазначає наступне.
Статтею 41 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Відповідно до пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 № 01-8/2651, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Згідно п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", відповідно до ст. 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Як вбачається, в обґрунтування наданого клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи документів, адвокат ОСОБА_2 ) посилається на те, що спірні договори про відступлення права вимоги (від 16.07.2015 року та від 08.08.2015 року) фактично були підписані після укладення угод про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.03.2016 року та від 09.03.2016 року, а протоколи загальних зборів від 14.04.2015 року підписані після 01.07.2015 року.
З матеріалів справи також вбачається, що доказів в обґрунтування відповідних тверджень позивачем до суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідні твердження адвоката ОСОБА_2А ґрунтуються лише на припущеннях та не підкріплені жодними доказами, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні клопотання про проведення у справі судової технічної експертизи документів.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що подача представниками позивача численних клопотань, які за змістом суперечать одне одному та створюють новий спір між представниками ТОВ АПА «Агросвіт» направлені на штучне затягування судового процесу, що в свою чергу порушує права інших учасників судового процесу та суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Ryabykh v.Russia” від 24.07.2003 року, “Svitlana Naumenko v. Ukraine” від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
16.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Граківські комбікорма» (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Агросвіт» (відповідач 2) було укладено договір №16/07-ВПВ про відступлення права вимоги (заміну кредитора).
Згідно умов п.1.1. цього договору первісний кредитор ТОВ «Граківські комбікорма» відступає право вимоги, а новий кредитор ТОВ «Торгівельний дім «Агросвіт» набуває право вимоги та здійснює розрахунок на користь первісного кредитора у спосіб, в порядку, розмірі та строки, визначені договором.
Відповідно до п.1.2. договору його предметом є відступлення права вимоги первісного кредитора ТОВ «Граківські комбікорма» ТОВ Агропромислова Асоціація "Агросвіт", код ЄДРПОУ 32949661, що має місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 5 літ. "Б-3", на підставі Договору позики №25/12-ФП від 25.12.2014р. укладеного між ТОВ «Граківські комбікорма» та ТОВ АПА «Агросвіт».
Відповідно до п. 1.4. договору новий кредитор ТОВ «Торгівельний дім «Агросвіт» набуває право вимагати від боржника ТОВ АПА «Агросвіт» сплати грошових коштів у розмірі строки та порядку, які визначені в Основному договорі та передбачені чинним законодавством України у разі порушення. Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього договору.
Відповідно до п. 1.5 договору загальний розмір права вимоги, який передається за цим договором становить 8 145 955,32 грн. та суми фінансових, штрафних санкцій, збитків, які підлягають стягненню з боржника, у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язання за основним договором.
Крім того, 08.08.2015р. між ТОВ «Торгівельний дім «Агросвіт» та ТОВ «Новаагро Україна» було укладено договір №08/08-ВПВ про відступлення права вимоги (заміну кредитора).
Згідно умов п.1.1. цього договору первісний кредитор ТОВ «Торгівельний дім «Агросвіт» відступає право вимоги, а новий кредитор ТОВ «Новаагро Україна» (відповідач 3) набуває право вимоги та здійснює розрахунок на користь первісного кредитора у спосіб, в порядку, розмірі та строки, визначені договором.
Відповідно до п.1.2. договору предметом договору є право вимоги, яке перейшло первісному кредитору ТОВ «ТД «Агросвіт» до ТОВ Агропромислова Асоціація "Агросвіт", код ЄДРПОУ 32949661, що має місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 5 літ. "Б-3", на підставі договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора) №16/07/-ВПВ від 16.07.2015р. за договором позики №25/12-ФП від 25.12.2014р. укладеного між ТОВ «Граківські комбікорма» та ТОВ АПА «Агросвіт».
Відповідно до п. 1.4. договору новий кредитор ТОВ «Новаагро Україна» набуває право вимагати від боржника ТОВ АПА «Агросвіт» сплати грошових коштів у розмірі строки та порядку, які визначені в Основному договорі та передбачені чинним законодавством України у разі порушення. Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього договору.
Відповідно до п. 1.5 договору загальний розмір права вимоги, який передається за цим договором становить 8 145 955,32 грн. та суми фінансових, штрафних санкцій, збитків, які підлягають стягненню з боржника, у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язання за основним договором.
Як зазначає адвокат ОСОБА_2, договір №16/07-ВПВ про відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 16.07.2015р. є недійсним, оскільки був вчинений виконавчим органом ТОВ «Граківські комбікорма» з перевищенням наданих йому повноважень з огляду на те, що загальними зборами ТОВ «Граківські комбікорма» рішення щодо погодження укладення виконавчим органом цього товариства із ТОВ "ТД "Агросвіт" договору відступлення права вимоги за договором позики №25/12-ФП від 25.12.2014р. не приймалося. В обґрунтування визнання недійсним даного договору, адвокат ОСОБА_2 також посилається на те, що на загальних зборах учасників ТОВ "ТД "Агросвіт" від 14.04.2015 року рішення щодо надання повноважень на укладення виконавчому органу спірного договору не приймалось, а протокол загальних зборів ТОВ "Граківські комбікорма" було виготовлено та підписано ОСОБА_5, як директором ТОВ АПА "Агросвіт" вже після 01.07.2015 року, тобто після звільнення з посади директора. Крім, того договір №08/08-ВПВ про відступлення права вимоги (заміну кредитора) укладений між ТОВ «Торгівельний дім «Агросвіт» та ТОВ «Новаагро Україна» є недійсним з огляду на те, що загальними зборами учасників ТОВ «ТД «Агросвіт» рішення щодо погодження укладення виконавчим органом цього товариства із ТОВ «Новаагро Україна» договору відступлення права вимоги за договором позики №25/12-ФП від 25.12.2014р. не приймалося. В обґрунтування визнання недійсним даного договору, адвокат ОСОБА_2 також посилається на те, що на загальних зборах учасників ТОВ "Новаагро Україна" від 14.04.2015 року рішення щодо надання повноважень на укладення виконавчому органу спірного договору не приймалось, а протокол загальних зборів ТОВ "Новаагро Україна" було виготовлено та підписано ОСОБА_5, як директором ТОВ АПА "Агросвіт" вже після 01.07.2015 року, тобто після звільнення з посади директора.
Заперечення відповідачів ґрунтуються на тому, що 14.04.2015 року загальними зборами учасників ТОВ ТД "Агросвіт" було прийнято рішення про надання згоди директору товариства на укладення спірного договору. Також 14.04.2015 року загальними зборами учасників ТОВ "Граківські комбікорма" було прийнято рішення про надання згоди директору товариства на укладення спірного договору, у зв'язку з чим вимоги позивача про визнання недійсним договору № 16/07-ВПВ про відступлення права вимоги від 16.07.2015 року та договору № 08/08-ВПВ про відступлення права вимоги від 08.08.2015 року є необґрунтованими та безпідставними.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 143 Цивільного кодексу України, установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.
Частина 5 статті 62 Закону України "Про господарські товариства" передбачає, що генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.
Згідно п. 4.1. статуту ТОВ "Граківські комбікорма", органами управління товариством є загальні збори учасників і директор.
Відповідно до п. 4.12. статуту ТОВ " Граківські комбікорма ", виконавчим органом товариства є директор, обраний загальними зборами учасників. Директор здійснює поточне керівництво діяльністю товариства і є підзвітним загальним зборам учасників.
Згідно п. 4.12.1. статуту ТОВ " Граківські комбікорма " директор вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, котрі входять до виключної компетенції загальних зборів учасників.
Відповідно до пп. 5 п. 4.3. статуту ТОВ "Граківські комбікорма" до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить погодження укладання правочинів щодо переведення боргу, відступлення права вимоги, надання або отримання консультаційних послуг.
Так само, згідно п. 4.1. статуту ТОВ «ТД «Агросвіт», органами управління товариством є загальні збори учасників і директор.
Відповідно до п. 4.12. статуту ТОВ «ТД «Агросвіт» виконавчим органом товариства є директор, обраний загальними зборами учасників. Директор здійснює поточне керівництво діяльністю товариства і є підзвітним загальним зборам учасників.
Згідно п. 4.12.1. статуту ТОВ «ТД «Агросвіт» директор вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, котрі входять до виключної компетенції загальних зборів учасників.
Відповідно до п. 5 п. 4.3. статуту ТОВ «ТД «Агросвіт» до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить погодження укладання правочинів щодо переведення боргу, відступлення права вимоги, надання або отримання консультаційних послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про відступлення права вимоги від 16.07.2015 року № 16/17-ВПВ підписаний з боку ТОВ «Граківські комбікорма» директором ОСОБА_8, а з боку ТОВ «ТД «Агросвіт» директором ОСОБА_1
Договір про відступлення права вимоги № 08/08-ВПВ від 08.08.2015 року був підписаний з боку ТОВ «ТД «Агросвіт» директором ОСОБА_1, а з боку ТОВ «ТД «Агросвіт» виконавчим директором А.П. ОСОБА_5
Відповідно до частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, цивільно-правовий договір, який є основною правовою формою договору, що опосередковує рух цивільного обороту. За своєю правовою природою будь-який цивільно-правовий договір є правочином.
Правочин - це дія особи, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до приписів статті 92 Цивільного кодексу України правоздатність юридичної особи реалізується через її органи, які формують і виражають її волю зовні. Органи юридичної особи не тільки здійснюють управління, а й виступають у майновому обороті від її імені. Тобто дії органів визнаються діями самої юридичної особи.
Пункт 4 даної статті передбачає, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 03.11.2011 р. по справі N 51/113.
Крім того, відповідно до п. 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року N 11, відповідно до пункту "і" частини п'ятої статті 41 і статті 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Цими нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт не затвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 19.08.2014 року по справі № 5013/492/12.
Крім того, відповідно до статті 241 ЦК правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Із аналізу змісту частини першої статті 241 ЦК випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.
Так, у постановах Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-38гс14 і від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59гс14 висловлено позицію про те, що за змістом статті 241 ЦК схвалення правочину не залежить від прийняття юридичного рішення про таке схвалення, підтвердженням схвалення правочину можуть бути дії з його виконання, вчинені особою, в інтересах якої його укладено; схвалення може також відбутися у формі мовчазної згоди чи у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 06.04.2016 року по справі № 922/796/15, .
Відповідно до ст. 111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Крім того твердження адвоката ОСОБА_2 щодо відсутності погодження учасниками ТОВ "ТД "Агросвіт" та ТОВ "Граківські комбікорма" на надання повноважень на укладення договорів відступлення права вимоги, спростовуються наступним.
В матеріалах справи наявний протокол загальних зборів учасників ТОВ «Торгівельний Дім «Агросвіт» від 14.04.2015 року, який відповідачем було надано в якості доказу погодження учасниками товариства про надання повноважень директору товариства на укладення договору про відступлення права вимоги ( арк. спр. 233, том 1).
Як вбачається зі змісту наданого протоколу від 14.04.2015 року, ним було погоджено надання директору ОСОБА_9 повноважень на укладення з ТОВ «Новаагро Україна» та ТОВ "Граківські комбікорма" договорів відступлення права вимоги на будь-яких умовах без обмежень.
Крім того в матеріалах справи наявний протокол загальних зборів учасників ТОВ «Граківські комбікорма» від 14.04.2015 року, наданого відповідачем (ТОВ «Граківські комбікорма») в якості доказу на підтвердження погодження учасниками товариства укладення договору про відступлення права вимоги між ТОВ «Граківські комбікорма» та ТОВ «ТД «Агросвіт» за договором позики № 25/12-ФП від 25.12.2014 року ( арк. спр. 234, том 1).
Як вбачається зі змісту наданого протоколу від 14.04.2015 року, ним було погоджено надання директору ОСОБА_8 повноважень на укладення договору про відступлення права вимоги між ТОВ "Граківські комбікорма" та ТОВ "ТД "Агросвіт" за договором позики № 25/12-ФП від 25.12.2014 року, укладеного між ТОВ "Граківські комбікорма" і ТОВ АПА "Агросвіт".
Щодо посилань адвоката ОСОБА_2, як на підставу визнання недійсними спірних договорів про відступлення права вимоги, що дата складання та підписання спірних договорів та протоколів не відповідає дійсності, колегія суддів зазначає, що дані твердження є лише припущенням, які не підтверджені жодними доказами.
Стосовно порушеного права позивача, укладенням відповідачами спірних договорів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Отже, за змістом ст.ст. 1, 2 ГПК України, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Проте, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого зазначеними нормами права. Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд має встановити, чи є особа, за позовом якої порушено провадження по справі, належним позивачем, тобто, звертаючись до суду із вимогами про визнання недійсним спірного договору, укладеного між відповідачами, позивач має довести, яким чином оспорюваний правочин порушує або оспорює права і охоронювані законом інтереси позивача.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не є стороною спірних правочинів.
Одночасно, вказані правочини, укладені відповідачами відповідно до приписів цивільного законодавства, регулюють правовідносини, що склалися саме між відповідачами, та учасником яких не є позивач.
Слід зазначити, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст.20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.
Отже, господарський договір, в тому числі спірні договори, може бути визнаний за наявності двох умов: перша це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.
Згідно статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину (або його окремої частини) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Пунктом 7 та п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Цим же пунктом названої Постанови Верховного Суду України визначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину
Відповідно до п. 2.11. постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. №11 роз'яснено, що за загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною.
Таким чином, позивач в силу викладеного та у відповідності до вимог ст.4-3 та ст.33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) зобов'язаний довести за допомогою належних та допустимих доказів по-перше: порушення спірним право чином прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; по-друге, наявність передбачених законом підстав для визнання спірного договору недійсними, а саме норм права, котрим цей правочин суперечить і доведення факту невідповідності змісту спірного договору цим нормам.
Позивачем цей тягар доказування не витримано.
Відсутність факту порушень прав або охоронюваних законом інтересів означає відсутність підстав для задоволення позовних вимог, адже встановлення такого факту у відповідності до ст. 16, ЦК України, ст. 20 ГК України є обов'язковою передумовою застосування судом передбачених цими нормами способів захисту права.
Крім того, позивачем не доведено також і факту невідповідності умов договорів вимогам Закону, відповідні твердження позивача викладені в позовній заяві носять надуманий характер, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 16.07.2015 року № 16/04-ВПВ та договору про відступлення права вимоги від 08.08.2015 року № 08/08-ВПВ, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 14, 124, 129, 144 Конституції України, статтями 11, 92, 143, 203, 215, 241, 626, 627, 638 Цивільного кодексу України, статтями 1, 12, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
В задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 04.08.2016 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
922/1602/16