ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.08.2016Справа №910/9078/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1
про стягнення грошових коштів
Суддя Дупляк О. М.
Представники сторін:
від позивача: Єлтишева С. Л. за довіреністю;
від відповідача: Шагін О. В. за довіреністю;
від третьої особи: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" про стягнення грошових коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 06.06.2016.
Представник відповідача у судовому засіданні 06.06.2016 подав клопотання про припинення провадження у справі (вих. № 285/06/2016 від 03.06.2016) мотивоване тим, що відповідальність за порушення ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має нести винна особа - водій транспортного засобу, причетний до ДТП - ОСОБА_1. Враховуючи те, що справа щодо стягнення страхового відшкодування в порядку регресу з фізичної особи не підвідомча господарському суду, а тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача підтримав подане клопотання про припинення провадження у справі та просив його задовольнити.
Враховуючи необхідність дослідження доказів у справі, суд оголосив перерву в судовому засіданні на 29.06.2016.
Від відповідача 22.06.2016 надійшов відзив по справі (вих. № 307/06/16 від 15.06.2016), в якому заперечив проти задоволення позову.
Через відділ діловодства суду 22.06.2016 від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1.
Представник позивача у судове засідання 29.06.2016 не з'явився.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав подане клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та просив його задовольнити.
Ухвалою Господарського суду міста Києва залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи на 12.07.2016.
Представник позивача та третьої особи в судове засідання 12.07.2016 не з"явилися.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову у повному обсязі.
Враховуючи необхідність дослідження доказів у справі, суд відклав розгляд справи на 14.07.2016.
У судове засідання 14.07.2016 представник відповідача та третьої особи не з"явилися. Представник відповідача заперечив проти задоволення позову у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 розгляд справи відкладено на 02.08.2016. Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.
Через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 20.07.2016 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вих. № 332/07/16 від 20.07.2016).
Від позивача через відділ канцелярії господарського суду 29.07.2016 надійшли письмові пояснення (вих. № б/н від б/н).
В судове засідання 02.08.2016 третя особа не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Представники сторін в судове засідання 02.08.2016 з'явилися, надали суду усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, в яких позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.
Позовні вимоги мотивовані порушенням водієм його зобов'язання, за страховим полісом № АВ/0217950 щодо повідомлення страховика про настання дорожньо - транспортної пригоди, що дає право страховику, після виплати страхового відшкодування потерпілій особі, на регресний позов до страхувальника або водія. Право вимоги за страховим полісом № АВ/0217950 позивач набув в результаті укладення договору купівлі - продажу боргових зобов'язань із страховиком за полісом № АВ/0217950 - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова".
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що чинним законодавством встановлено обов'язок саме водія транспортного засобу повідомити про настання страхового випадку, а так що те, шкода відшкодовується винною особою, якою в даному випадку є ОСОБА_1, а не відповідач, який до того ж не перебуває з винною особою у трудових відносинах.
У судовому засіданні 02.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач та відповідач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Як підтверджено матеріалами справи, 11.12.2011 між відповідачем, як страхувальником, та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "НОВА", як страховиком, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, який оформлено полісом № АВ/0217950 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі за текстом - Поліс), за умовами якого був застрахований транспортний засіб марки "МАН", НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 (далі по тексту - застрахований транспортний засіб).
Відповідно до Полісу страховик повинен відшкодовувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме: пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок ДТП - дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу.
З матеріалів справи слідує, що 13.03.2012 в м. Києві сталося ДТП, в результаті якої зіткнулися застрахований транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1, в подальшому був визнаний винним у вчиненні ДТП, та транспортний засіб марки "Тойота", державний номер НОМЕР_2, у результаті чого транспортному засобу марки "Тойота", державний номер НОМЕР_2 було завдано пошкодження.
На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 у справі № 910/5345/13 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "НОВА" відшкодувало страховику за договором добровільного страхування транспортного засобу "Тойота", державний номер НОМЕР_2 страхове відшкодування в розмірі 40 837, 90 грн та судовий збір, що підтверджується платіжними дорученнями № 14730 від 06.12.2013, № 15285 від 14.01.2014, № 15520 від 28.01.2014, копії яких наявні в матеріалах справи.
Водій забезпеченого за полісом № АВ/0217950 транспортного засобу свої зобов'язання, визначені у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (щодо повідомлення страховика про страхову пригоду) не виконав, і доказів іншого матеріали справи не містять.
В подальшому, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "НОВА", як продавцем, та позивачем, як покупцем, було укладено договір купівлі - продажу боргових зобов'язань від 02.01.2014, за яким позивач набув регресні права вимоги Приватного акціонерне товариство "Страхова компанія "НОВА" зазначені в додатку № 1 до вказаного договору, в тому числі право регресною вимоги до відповідача за полісом № АВ/0217950.
У вересні 2015 року позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 385/0/3-15 від 14.09.2015, яким повідомив відповідача про перехід до нього прав кредитора за полісом АВ/0217950 та просив сплатити на його користь в порядку регресу 40 837, 90 грн., зазначений лист був отриманий відповідачем 17.09.2015, докази чого наявні в матеріалах справи.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, як страхувальник, який не повідомив страховика про настання ДТП зобов'язаний відшкодувати страховику в порядку регресу суму матеріальної шкоди, яка була сплачена страховиком, розмір якої становить 40 837, 90 грн.
Поданими доказами підтверджується, що власником автомобіля "МАН", НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 є відповідач, цивільно-правова відповідальність якого на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "НОВА" за полісом № АВ/0217950. Страхувальником за полісом № АВ/0217950 є відповідач.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до ліміту відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "НОВА" виконало своє грошове зобов'язання та відшкодувало страхове відшкодування у зв'язку з ДТП, що сталася з вини водія ОСОБА_1 під час експлуатації автомобіля "МАН", НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, який є власністю відповідача.
Відповідно до п.п. "г" п. 38.1.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Згідно підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Оскільки водій забезпеченого за полісом № АВ/0217950 транспортного засобу зобов'язань щодо повідомлення страховика про настання ДТП не виконав, у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" виникло право регресної вимоги до відповідача, як страховика, або водія забезпеченого транспортного засобу у відповідності до положень п.п. "г" п. 38.1.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Яке, як встановлено судом, було набуте позивачем за договором купівлі - продажу боргових зобов'язань від 02.01.2014.
Згідно з указаним вище п.п. "г" п. 38.1.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик здійснює вибір особи (страхувальника або водія), зобов'язаної відшкодувати йому виплачену суму, на власний розсуд.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 40 837, 90 грн суми страхового відшкодування в порядку регресу.
Що стосується заперечень відповідача з приводу відсутності у нього обов'язку відшкодовувати шкоду, оскільки застрахований транспортний засіб за договором фінансового лізингу № 344-L від 26.12.2011 було передано ним третій особі, чий водій винен у скоєнні згаданої ДТП, суд вказує таке.
Згідно договору фінансового лізингу № 344-L від 26.12.2011 відповідачем, як лізингодавцем забезпечений за полісом № АВ/0217950 автомобіль був переданий у тимчасове користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецтехнокомплекс", як лізингоодержувачу.
Пунктом 4.1.1. договору фінансового лізингу № 344-L від 26.12.2011 обов'язок страхування предмету лізингу був покладений сторонами на відповідача (лізингодавця).
Згідно п. 4.4. договору фінансового лізингу № 344-L від 26.12.2011 в будь-якому випадку лізингоодержувач за власний рахунок та в повному обсязі зобов'язаний відшкодувати суму збитків лізингодавця у розмірі франшизи по страхуванню ризиків викрадення, втрати, загибелі і пошкодження предмета лізингу та інші збитки, які не відшкодовані лізингодавцю згідно з договором страхування. Відшкодування збитків та витрат не здійснюється, якщо лізингоодержувач самостійно здійснив витрати щодо ремонту та відновлення предмета лізингу до належного стану.
Отже, позивач правомірно заявив позов до відповідача як страхувальника (власника) застрахованого транспортного засобу, а тому посилання відповідача на відсутність у нього трудових відносин з ОСОБА_1 та наявність договору фінансового лізингу № 344-L від 26.12.2011, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехнокомплекс", не звільняє його від відповідальності.
Крім того, у випадку наявності у відповідача правових відносин з третіми особами, які обумовлюють наявність у зазначених осіб обов'язку відповідати за матеріальні збитки заподіяні транспортним засобом, власником якого є відповідач, ТОВ "ОТП Лізинг" не позбавлено права звернутись до суду за захистом своїх прав з відповідним позовом. Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 24.03.2016 у справі № 910/29847/15
Інші заперечення відповідача спростовуються наведеними вище встановленими судом обставинами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин та враховуючи викладене вище позов підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.
Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" внормовано, що зайво сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких підстав, позивачу слід повернути зайво сплачений судовий збір, але оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору, зайво сплачений судовий збір судом не повертається.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43; ідентифікаційний код 35912126) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" (02660, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 11, оф. 2; ідентифікаційний код 39033190) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму страхового відшкодування в розмірі 40 837 (сорок тисяч вісімсот тридцять сім) грн 90 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.08.2016.
Суддя О. М. Дупляк