номер провадження справи 1/23/16
08.08.2016 Справа № 908/1753/16
за позовом: Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137) в особі філії Концерну “МТМ” Олександрівського району (69002, м. Запоріжжя, вул. Св. Миколая (Артема), буд. 79А)
до відповідача: Приватного підприємства “Аварістан” (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 20)
про стягнення 8 313 грн. 55 коп.
Суддя Немченко О.І.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 170/20-19 від 07.06.2016 р.;
від відповідача - не з'явився
Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Олександрівського району звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Приватного підприємства “Аварістан” 8313 грн. 55 коп., з яких: 6 911 грн. 38 коп. - основний борг, 1 032 грн. 34 коп. - пеня, 75 грн. 65 коп. - 3% річних; 294 грн. 18 коп. - інфляційні втрати.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України та умов договору № 601058, укладеного між сторонами 01.03.2007 р. і обґрунтовано неналежним виконання з боку відповідача договірних зобов'язань щодо оплати отриманої від позивача теплової енергії у період з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р.
За результатами автоматизованого розподілу справ, справу № 908/1753/16 визначено до розгляду судді Немченку О.І., яким і було порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 28.07.2016 р. на 16 год. 00 хв., про що сторони були повідомлені належним чином.
Представник відповідача в судове засідання 28.07.2016 р. не з'явився, відзив та витребувані документи не надав.
Представник позивача в судовому засіданні 28.07.2016 р. підтримав позов повністю та надав докази направлення на адресу відповідача акту звірки.
Враховуючи неявку представника відповідача, не подання ним відзиву, акту звірки та документів, для встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та правильного вирішення господарського спору, відповідно до ст. 77 ГПК України, колегія суддів відклала розгляд справи на 08.08.2016 р. на 15 год. 00 хв.
У судовому засіданні 08.08.2016 р. представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Про дату судового засідання відповідач був повідомлений належним чином відповідно до норми ст. 64 ГПК України.
Відповідно до п. 3.9.1 Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. Судам на безоплатній основі надається безперешкодний доступ до відомостей названого державного реєстру (частина друга статті 7 і стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"). Порядок доступу до цього реєстру визначається відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011 № 17 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 193/18931).
Судом відповідно до приписів ст. 64 ГПК України відправлено ухвали суду на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 20.
Ухвала від 02.07.2016 року, адресована відповідачу, повернулась до господарського суду Запорізької області із поштовою відміткою “за закінченням терміну зберігання”.
Неявка представника відповідача в судове засідання, належним чином повідомленого про розгляд справи, не перешкоджає вирішенню цього спору.
Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу
По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
КОНЦЕРН “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ” (надалі - позивач, теплопостачальна організація) та Приватне підприємство «Аварістан» (надалі - відповідач, споживач) 01.03.2007 р. уклали договір № 601058 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір).
За умовами договору позивач взяв на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до цього договору, що є невід'ємними частинами.
Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно з п. 6.3, 6.4 договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.
Пунктом 6.6.1 договору встановлено, отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.
Згідно з п. 6.6.2 договору, у разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Пунктом 6.7 договору передбачено, що споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну.
Пунктом 10.1, 10.4 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з 01.03.2007 р. по 01.01.2008 р. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.
Згоди про розірвання договору сторонами не досягнуто, розірвання договору в судовому порядку суду не відбулося, тому договір є пролонгованим на тих самих умовах.
На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2015 р. по квітень 2016 року відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 6 911 грн. 38 коп., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (від 31.10.2015 р. на суму 448,28 грн., від 30.11.2015 р. на суму 1511, 66 грн., від 31.12.2015 р. на суму 1 678,45 грн., від 31.01.2016 р. на суму 2176,07 грн., від 29.02.2016 р. на суму 484,64 грн., від 31.03.2015 р. на суму 489,35 грн., від 30.04.2016 р. на суму 122,93 грн.).
На оплату спожитої теплової енергії позивачем відповідачу виставлялись рахунки.
Відповідач для отримання документів передбачених п. 6.7 договору до позивача не з'являвся, у зв'язку з чим вони направлялися засобами поштового зв'язку, про що свідчать поштові реєстри. Направлялись також і претензії щодо погашення боргу.
В примітках вищевказаних актів було вказано, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту і установлені договором терміни, акт вважається погодженим.
Відповідач письмових заперечень про підписання актів в установлені договором терміни, щодо зазначених актів за спірний період не надав.
Таким чином, акти приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р., підтверджують обсяг фактично спожитої теплової енергії та є підставою для проведення остаточних розрахунків.
Споживач оплату спожитої теплової енергії в установлені договором строки не здійснив, чим порушив умови договору.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічний припис містить ст. 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 24 Закону України “Про теплопостачання” серед основних обов'язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією споживач зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Згідно п. 3.2.6 договору споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату отриманої теплової енергії у встановлений договором строк, не здійснив, з урахуванням чого, сума заборгованості склала 6 911 грн. 38 коп.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.
Факт наявності простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в заявленій до стягнення сумі підтверджений матеріалами справи. Відповідачем доказів відсутності спірної суми заборгованості, чи її сплати, не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено, і матеріалами справи підтверджується правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 6 911 грн. 38 коп. основного боргу.
Суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача. 6 911 грн. 38 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У п. 7.2.8 договору сторони передбачили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
На підставі вищевикладених норм кодексу, закону та умов договору, враховуючи здійснений судом перерахунок суми пені (з урахуванням дати виникнення простроченої заборгованості, періоду нарахування, у т.ч. за допомогою системи «Законодавство»), суд вважає правомірно заявленими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 032 грн. 34 коп. пені.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок заявленої позивачем до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, за допомогою ІПС “Законодавство”, суд визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 75 грн. 65 коп. 3% річних та 294 грн. 18 коп. інфляційних втрат.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі та стягує з відповідача на користь позивача 6 911 грн. 38 коп. основного боргу, 1 032 грн. 34 коп. пені, 75 грн. 65 коп. 3% річних та 294 грн. 18 коп. інфляційних втрат.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом в сумі 1 378 грн. 00 коп. покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 22,33, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Аварістан” (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 20, код ЄДРПОУ 25488793) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління АТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) 6 911 (шість тисяч дев'ятсот одинадцять) грн. 38 коп. основного боргу. Видати наказ.
3 Стягнути з Приватного підприємства “Аварістан” (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 20, код ЄДРПОУ 25488793) на користь на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, рахунок № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління АТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) 1 032 (одна тисяча тридцять дві) грн. 34 коп. пені, 75 (сімдесят п'ять) грн. 65 коп. 3% річних, 294 (двісті дев'яносто чотири) грн. 18 коп. інфляційних втрат та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено і підписано “09” серпня 2016 року.
Суддя О.І. Немченко