номер провадження справи 1/19/16
04.08.2016 Справа № 908/1742/16
за позовом: Комунального підприємства "Водоканал" (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 61)
до відповідача-1: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (69001, АДРЕСА_1)
до відповідача - 2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (69014, АДРЕСА_4)
про стягнення 7 587 грн. 55 коп.
Суддя Немченко О.І.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_3, довіреність № 80 від 01.06.2016 р.;
ОСОБА_4, довіреність № 89 від 03.08.2016 р.
від відповідача - не з'явився
Комунальне підприємство "Водоканал" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 7 587 грн. 55 коп. заборгованості за безоблікове водокористування.
Позов заявлено на підставі ст. 628 ЦК України, ст.ст 173, 174, 193 ГК України та п.п. 5.4., 5.14, 3.1., 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України та п. 2.1.2 Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізування м. Запоріжжя.
За результатами автоматизованого розподілу справ, справу № 908/1742/16 визначено до розгляду судді Немченку О.І., яким і було порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 26.07.2016 р. на 15 год. 30 хв., про що сторони були повідомлені належним чином.
26.07.2016 р. в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, однак не мав можливості надати суду для огляду всі оригінали необхідних документів.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, необхідні пояснення та документи не надали.
Враховуючи неявку представників відповідачів, для встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та правильного вирішення господарського спору, відповідно до ст. 77 ГПК України, судом було відкладено розгляд справи на 04.08.2016 р. на 14 год. 30 хв.
04.08.2016 р. від позивача у справі надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначив наступне: у відповідач встановлений засіб обліку КВ-1,5 № 297331, попередня держповірка здійснена у 1 кв. 2010 р. Таким чином, наступна повірка повинна була бути проведена у 1 кв. 2013 р., однак відповідач здійснив повірку засобів обілку лише 3 кв. 2013 р., чим порушено умови договору щодо інтервалу повірки та п. 5.14 Правил. Позивач провів розрахунок за безоблікове водокористування відповідачам за період з 26.06.2013 р. по 19.07.2013 р. (з дня виписки останнього акту на оплату від 25.07.2013 р. № 5525/1 до дня надходження заяви абонента від 19.07.2013 р.). Експлуатація засобу вимірювальної техніки (приладу обліку) із порушенням міжповірочних інтервалів свідчить про неможливість стверджувати про технічну придатність облікового приладу, та стверджувати про правильність і точність вимірювань.
В судовому засіданні 04.08.2016 р. представники позивача підтримали у повному обсязі позовні вимоги та письмові пояснення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між позивачем та відповідачами укладено договір № 5525 від 01.01.2003р. про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації. За результатами технічного обстеження водопроводу відповідачів, яке проводилось 27.09.2013р., встановлено факт водоспоживання засобом обліку марки КВ-1,5 № 287331, строк держповірки якого сплинув, у зв'язку з чим позивач згідно п. 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України визначив відповідачам обсяги водоспоживання та водовідведення розрахунковим способом за період з 26.06.2013 р. по 19.07.2013 р., про що складено відповідні акти від 27.09.2013 р. №№ 69, 70 та виписано акт-рахунок від 5525/1 від 27.09.2013 р. на суму 7 587 грн. 55 коп. Відповідачі суму заборгованості за актом-рахунком не сплатили, тому позивач просить стягнути її в судовому порядку.
Відповідачі своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином, за адресами зазначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті в даному судовому засіданні, і розгляд справи можливий без присутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами.
З заявою представників позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.
По закінченні судового засідання судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, суд
Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 242/10 від 29.07.2003 р. оформлено квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 яе нежитлове приміщення для подальшого використання під магазин продовольчих товарів.
01.08.2003 р. між комунальним підприємством "Водоканал" (далі - водоканал, позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - абоненти, відповідачі у справі) укладено договір № 5525 про відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію
За умовами п. 1.1 договору водоканал забезпечує абонентам подачу води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: магазин, АДРЕСА_3
Пункт 2.2.1 договору встановлює обов'язок абонентів своєчасно оплачувати водоканалу послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з договором та нормативними документами, вказаними у п. 1.1 договору.
Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що при відсутності або не встановленому обліковому приладі у встановлений водоканалом термін або розміщенні абонентом водолічильних вузлів чи то їх експлуатації з порушенням "Правил користування...", "Правил експлуатації..." водопостачання абонента вважається безобліковим, а втрати води і об'єм стоків у такому випадку визначаються розрахунковим шляхом у відповідності з пунктами 9.6 та 21.5 "Правил користування...", починаючи з дня виписки останнього акту до дня приймання в експлуатацію облікового приладу або водолічильного вузла.
Відповідно до п. 4.1 договору основним документом на оплату є акт. Акти виписуються 12-14 числа кожного місяця. Абонент зобов'язаний на протязі трьох банківських днів з дня виписки акта перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Водоканалу у сумі, вказаний в акті. Якщо абонент відмовляється підписати акт, він підписується представником водоканалу, а в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Такий акт пересилається абоненту поштою. Оформлений таким чином акт є обов'язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення.
У відповідності до п. 6.1 договору договір вступає в силу з моменту підписання і діє до укладення нового договору.
Доказів припинення дії договору сторони не надали, як і доказів укладення нового договору, а отже його умови є чинними на момент розгляду справи судом.
Як вбачається з акту 79 технічного обстеження водопроводу від 19.03.2010 р., абоненти - відповідачі споживають питну воду від мережі житлового дому по водопровідному вводу діаметром 15 мм. На вводі встановлено прилад обліку КВ 1,5 № 297331, водомір приппломбований до труби пломбою з відбитком №А12683.
27.09.2013 р. Водоканалом було проведено технічне обстеження водопроводу абонентів та складені акти технічного обстеження водопроводу №№ 69, 70 від 27.09.2013 р., в якому зафіксовано, що подача холодної води абоненту відбувається від мережі житлового дому, по вводу діаметром 15мм. На вводі встановлено засіб обліку марки КВ -1,5 № 297331, державна повірка 1 квартал 2010 року. Засіб обліку раніше припломбовано до трубопроводу пломбою А-12683. Пломба збережена. Строк державної повірки приладу обліку сплив. Акти містять посилання на п. 3.3 та 5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. Відповідно до п. 5.14 Правил користування усі засоби обліку у встановлені строки підлягають періодичній повірці. У разі тривалості повірки більше одного місяця об'єм води визначається відповідно до п. 3.3 Правил користування. Об'єм води по безобліковому водоспоживанню по вводу діаметром 15мм становить 30,528 м.куб/добу. Розрахунковий період становить з 22.06.2013 р. по 19.07.2013 р. Таким чином, об'єм води за період з 26.06.2013 р. по 19.07.2013 р. становить 30,528 м.куб.
Акт № 69 від 27.09.2013 р. підписаний представником КП "Водоканал" та ОСОБА_1 Абонент ОСОБА_2 від підпису акту № 70 від 27.09.2013 р. відмовився.
На підставі актів технічного обстеження виставлений акт-рахунок № 5525/1 від 27.09.2013 р. за безоблікове водокористування на суму 7 587 грн. 55 коп.
Акт технічного обстеження № 70 від 27.09.2013 р. та акт-рахунок № 5525/1 від 27.09.2013 р. на суму 7 587 грн. 55 коп. були направлені відповідачам.
Оскільки відповідачі не оплатили нараховану актом-рахунком № 5525/1 від 27.09.2013 р. суму 7 587 грн. 55 коп., то позивач звернувся до відповідачів з позовом про стягнення 7 587 грн. 55 коп., як заборгованості за безоблікове водокористування, що є предметом судового розгляду у даній справі.
Зокрема, позов обґрунтовано тим, що у відповідач встановлений засіб обліку КВ-1,5 № 297331, попередня держповірка здійснена у 1 кв. 2010 р. Таким чином, наступна повірка повинна була бути проведена у 1 кв. 2013 р., однак відповідач здійснив повірку засобів обілку лише у 3 кв. 2013 р., чим порушено умови договору щодо інтервалу повірки та п. 5.14 Правил. Позивач провів розрахунок за безоблікове водокористування відповідачам за період з 26.06.2013 р. по 19.07.2013 р. (з дня виписки останнього акту на оплату від 25.07.2013 р. № 5525/1 до дня надходження заяви абонента від 19.07.2013 р.). Експлуатація засобу вимірювальної техніки (приладу обліку) із порушенням міжповірочних інтервалів свідчить про неможливість стверджувати про технічну придатність облікового приладу, та стверджувати про правильність і точність вимірювань.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Зобов'язання, згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.
В п. 1.1 договору сторони погодили, що вони керуються Законом України "Про питну воду та питне постачання" від 10.01.2002 р. №2918-ІІІ, діючими "Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України", затвердженими наказом Держжиткомгоспа України від 1 липня 1994 №65, "Правилами приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 р. № 37, "Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скидання промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів", зареєстрованого Міністерством Юстиції України 26 квітня 2002 р. № 402/6690, "Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізування м. Запоріжжя", затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради № 167 від 29.05.2003 р., "Правилами експлуатації та технічними вимогами до приладів обліку питної, технічної води, промислових та госпфекальних стоків" від 20.12.1993 р., ГОСТом на воду питну 287482, ДБН 360-92, СНІП 2.04.02-84, "Правилами технічної експлуатації систем комунального водопостачання і каналізації населених пунктів України" КДП 204-12 Укр 242-95.
Так, станом на час проведення технічного обстеження водопроводу відповідачів 27.09.2013 р., порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення регулювався Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190 (далі - Правила користування № 190), пунктом 1.1 яких встановлено, що ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України і є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
Правила користування № 190 є обов'язковими для застосування та виконання, як учасниками правочину, так і судом під час розгляду спору.
Відповідно до п. 5.1 Правил користування № 190 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.
Пунктом 5.4 вказаних Правил № 190 визначено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку проводяться відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", а також інших нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу діяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин сторін, засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.
Відповідно до п. 5.14 Правил користування № 190 усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією.
Суд погоджується з позицією позивача, що при виконанні зобов'язань за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, з метою обліку спожитої води, визначення її вартості, учасники правочину використовують покази засобу обліку води, який повинен відповідати встановленим нормам.
Частиною другою ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" унормовано, що засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ. Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.
Показчиком 2012 "Засоби вимірювальної техніки, занесені до державного реєстру України" затвердженого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України міжповірчий термін лічильників холодної та гарячої води кристальчастих типу Січ-15м-х, результати вимірів яких використовуються під час розрахунків в сфері побутових та комунальних послуг, встановлено 3 (три) роки.
Як слідує з актів технічного обстеження водопроводу, водомір встановлений на вводі. Держповірка водоміру - 1 квартал 2010 року. Строк держповірки сплив.
Разом з тим, пунктом 9.2.11 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, які затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України №30 від 05.07.1995 р., в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин сторін, встановлено, що контроль за наявністю і станом обладнання засобів вимірювальної техніки для обліку відпущеної води, а також за дотриманням термінів їх періодичної повірки здійснюється працівниками абонентського відділу виробника.
В даному випадку за договором № 5525 про відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію від 01.08.2003 р., укладеного між сторонами, виробником є Комунальне підприємство "Водоканал" - позивач у справі.
Відповідно до п. 3.2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з центрального водопостачання та водовідведення, погоджених головою Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємства, головою Антимонопольного комітету України, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31.08.2012 р. за № 1468/21780, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин сторін, суб'єкти господарювання, які провадять (мають намір провадити) господарську діяльність з центрального водопостачання та/або водовідведення, повинні здійснювати своєчасне забезпечення контрольно-вимірювальних інструментів і приладів, а також відповідних приладів обліку, повірки або державної метрології атестації засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд.
Таким чином, контролювати термін повірки та вчиняти дії щодо періодичної повірки засобу обліку води покладено на суб'єктів господарювання, які провадять (мають намір провадити) господарську діяльність з центрального водопостачання та/або водовідведення, тобто на позивача.
На підприємства, організації та фізичних осіб покладений обов'язок своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на п. 2.2.3 договору, в якому сторони узгодили, що при відсутності або не встановленому обліковому приладі у встановлений водоканалом термін або розміщенні абонентом водолічильних вузлів чи то їх експлуатації з порушенням "Правил користування...", "Правил експлуатації..." водопостачання абонента вважається безобліковим, а втрати води і об'єм стоків у такому випадку визначаються розрахунковим шляхом у відповідності з пунктами 9.6 та 21.5 "Правил користування...", починаючи з дня виписки останнього акту до дня приймання в експлуатацію облікового приладу або водолічильного вузла.
Разом з тим, "Правила користування…" та "Правил експлуатації…", які зазначені в цьому пункті, на момент проведення водоканалом перевірки та складення акту втратили чинність, а зміни до вказаного пункту договору сторонами не вносились.
Діючі на момент перевірки Правила користування № 190 та інші норми законодавства не містили норми, яка передбачає, що виробник у разі не проведення споживачем вчасно повірки засобу обліку води має проводити розрахунок витрат води згідно з п. 3.3 Правил користування №190, оскільки розрахунок витрат води згідно із зазначеним пунктом правил проводиться виробником у випадку, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.
Позивач не довів, що використання неповіреного засобу обліку є порушенням правил експлуатації водолічильних вузлів, за яке згідно діючого законодавства можливе застосування розрахунку обсягу води розрахунковим способом. Тому позивач безпідставно посилається на пункт п. 2.2.3 договору у якості підстави для визначення обсягу води розрахунковим способом.
Зазначеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постановах від 01.10.2015 р. у справі №909/1093/14 та від 23.12.2015 р. у справі №908/3025/15.
Відповідно до п.4.1 договору основним документом на оплату є акт.
Позивач здійснив розрахунок вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення за спірний період (з 26.06.2013 р. по 19.07.2013 р.) від дати останнього акту-рахунку № 5525/1 від 25.06.2013 р. за червень 2013 р. по дату подання заяви на роз пломбування.
Вказаний акт не містить даних про факт проведення уповноваженими представниками позивача контрольної перевірки технічного стану водопровідних мереж абонентів, виявлення/встановлення будь-яких порушень, зокрема, порушення міжповірочного інтервалу встановленого приладу обліку, зазначення терміну усунення виявлених порушень, натомість вказаний акт свідчить про вартість наданих відповідачам послуг у червні 2013 р. Тобто зазначений акт є саме актом на оплату, а не актом, що фіксує безоблікове користування водою.
Пунктами 3.3, 3.4 Правил користування № 190 передбачено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.
Згідно з п. 3.2 Правил користування № 190 водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.
Отже, самовільне водоспоживання - це користування питною водою з міського водопроводу без дозволу Виконавця та/або без оформлення необхідних документів (в т.ч. без реєстрації у Виконавця в якості Споживача, ухилення чи відмова від укладення договору на надання послуг з водопостачання тощо). Самовільне приєднання до систем водопостачання - приєднання до мереж централізованого комунального водопостачання, здійснене без письмового дозволу Виконавця.
Аналіз пункту 3.3 Правил користування № 190 свідчить про надання Водоканалу права здійснення розрахунку витрат води у разі встановлення факту безоблікового водокористування абонентом або самовільного приєднання до систем водопостачання.
Позивач доказів самовільного приєднання відповідачів до системи водопостачання або самовільного водокористування та наявності правових підстав застосування положень пунктів 3.3, 3.4 Правил користування не довів.
В актах технічного обстеження водопроводу від 27.09. 2013 р. зазначено, що пломби на засобі обліку збережені. Даний факт позивачем не заперечується. Таким чином, механічних або інших втручань в роботу лічильника не здійснювалося, що, в свою чергу, спростовує факт безоблікового споживання води абонентом.
Позивачем не доведено, що експлуатація засобу вимірювальної техніки (приладу обліку) із порушенням міжповірочних інтервалів свідчить про неможливість стверджувати про технічну придатність облікового приладу, та стверджувати про правильність і точність вимірювань.
Пунктом 5.14 Правил користування № 190, на який посилається позивач у якості підстави для визначення обсягу втрат води розрахунковим способом, встановлено, що усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об'єм води визначається відповідно до п. 3.3 цих Правил до дня установки повіреного засобу обліку.
Тобто положеннями вказаного пункту законодавець передбачив відповідальність підприємств, організацій та фізичних осіб саме за перевищення тривалості повірки приладу, а не за порушення строків подачі ними засобів вимірювальної техніки на повірку, що має місце в даному випадку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 13.05.2015 р. у справі №908/5707/14, від 28.05.2015 р. у справі №908/5606/14 та від 23.12.2015 р. у справі №908/3025/15.
В даному випадку позивач визначив у якості спірного періоду, за який проведено нарахування води розрахунковим способом, не період проведення повірки, а інший період.
За таких обставин норма 5.14 Правил користування №190, на яку посилається позивач у якості підстави позову, неправомірно застосована позивачем для визначення обсягу води розрахунковим способом за спірний, вказаний у позові, період.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.
Конституційним Судом України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. у справі № 11-рп/2012 зазначено, що за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Разом з тим, суд повинен виходити з того, чи є ці вимоги правомірними.
За положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів 7 587 грн. 55 коп. за безоблікове водокористування є необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню.
Суд відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за позовом покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено і підписано " 08" серпня 2016 р.
Суддя О.І. Немченко