04.08.16р. Справа № 904/5828/16
За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро
до Комунального підприємства "Марганецьтепломережа", м. Марганець Дніпропетровської області
про стягнення 707 520,56 грн
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від позивача: провідний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління ОСОБА_1, довіреність № 123 від 22.12.2015 р.;
від відповідача: головний юрисконсульт ОСОБА_2, довіреність № 275 від 06.04.2016
14.07.2016 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Марганецьтепломережа" (далі - відповідач), у якій заявило вимоги про стягнення 637503,41 грн основного боргу за надані послуги з розподілу природного газу, 64902,99 грн пені та 5114,16 грн 3% річних, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору розподілу природного газу, укладеного між сторонами.
04.08.2016 позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, у якій посилається на те, що після пред'явлення позову до суду відповідачем частково було погашено суму основної заборгованості у розмірі 559,07 грн, що підтверджується актом взаємозвірки, підписаної обома сторонами. З огляду на що сума основного боргу складає 636944,34 грн, в частині стягнення 559,07 грн, на думку позивача, підлягає припиненню та решта позовних вимог залишилися незмінними.
Господарським процесуальним кодексом України не передбачено такого поняття, як "уточнення позовних вимог", а отже судом розцінено цю заяву як інформацію у справі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та 3% річних визнав повністю, а стосовно пені просить суд зменшити її розмір до належного до стягнення, враховуючи соціальну значимість підприємства для функціонування інфраструктури міста та посилаючись на скрутне фінансово-економічне становище підприємства, спричиненого несвоєчасною оплатою споживачів міста послуг з отриманої теплової енергії та тим, що діючі тарифи на послуги з теплопостачання не відшкодовують фактичні витрати на виробництво цих послуг, а отже своєчасно розрахуватися з позивачем відповідач не має можливості.
Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання про зменшення розміру пені.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
01.01.2016 Комунальним підприємством "Марганецьтепломережа" (далі - відповідач, споживач) було надано до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (далі - позивач, оператор ГРМ (оператор газорозподільної системи)) заяву-приєднання №0942023К34ВТ016 до умов типового договору розподілу природного газу затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 № 2498, зазначений типовий договір підписано сторонами та скріплено печатками (далі - договір).
Відповідно до п. 12.1. договору, цей договір укладено на невизначений строк.
Згідно з п.2.1. договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1. договору).
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 3164 від 29.12.2015 з 01 січня 2016 року для ПАТ "Дніпропетровськгаз" встановлено тариф на послуги розподілу (транспортування) природного газу у розмірі 587,90 грн за 1000 м3 без ПДВ, крім того ПДВ- 117,58 грн за 1000 м3.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.3 договору).
Відповідно до п. 6.4 договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ.
Згідно з абз. 1 п. 7.2 оператор ГРМ має право отримувати від споживача оплату за цим договором.
Згідно з абз. 1 п. 7.4 споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
На виконання умов договору позивач у березні 2016 року надав послугу з розподілу природного газу відповідачу в об'ємі 938,626 тис.м3 на загальну суму 662 181,88 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом надання послуг з розподілу природного газу від 31.03.2016 №НІК00001632 та виставлено рахунок на оплату №00002460 від 31.03.2016.
В порушення умов договору відповідач здійснив оплату за отриманий газ лише частково на загальну суму 24678,47 грн.
В результаті неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг виникла заборгованість, яка складає 637503,41 грн.
Наявна заборгованість відповідача перед позивачем і стала підставою для звернення останнього до суду з цим позовом.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково з таких підстав.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт надання позивачем послуг з розподілу природного газу відповідачу останнім не оспорений та отримання яких підтверджено матеріалами справи.
Позивачем доведено той факт, що станом на 14.07.2016 (тобто на момент подання позову) мала місце заборгованість відповідача перед позивачем на суму основного боргу 637503,41 грн, але дослідження матеріалів справи показало, що 27.07.2016 відповідачем у добровільному порядку сплачено на рахунок позивача 533,36 грн, а також 01.08.2016 - 25,71 грн, що у загальній сумі складає 559,07 грн.
Таким чином, основний борг перед позивачем відповідач погасив частково, а отже провадження у справі в частині стягнення з останнього боргу в сумі 559,07 грн слід припинити за відсутністю предмету спору.
Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову у відповідності до п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України .
В силу приписів п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
З огляду на що основний борг за надані послуги з розподілу природного газу підлягають до стягнення з відповідача у сумі 636944,34 грн.
Відповідач заборгованість визнав повністю.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 64902,99 грн суд зазначає наступне.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Суд, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за загальний період з 02.04.2016 по 05.07.2016 на загальну суму 64902,99 грн, дійшов висновку про її вірність та обгрунтованіть.
Проте, слід зазначити, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені, розглянувши яке суд дійшов наступного.
Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Судом взято до уваги наведені відповідачем доводи в підтвердження винятковості випадку та об'єктивності причин. Однак, врахувавши те, що сторони здійснюють свою діяльність в одному економічному просторі і негативні явища в економіці мають вплив на обидві сторони, судом задовольняється клопотання частково, шляхом зменшення розміру пені на 30%.
Таким чином, сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача складає 45432,09 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки договором не визначено розмір відсотків, які повинен сплатити відповідач на користь позивача за користування його грошовими коштами, то відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України складає 3%.
Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 02.02.2016 по 05.07.2016 у загальній сумі 5114,16 грн, перевіривши які суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо оплати наданих послуг, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, які підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у сумі 636944,34 грн, пені у сумі 45432,09 грн, 3% річних у сумі 5114,16 грн; провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 559,07 грн підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України; в решті позову слід відмовити.
Витрати по сплаті судового збору у сумі 10612,81 грн покладаються на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 75, п.11 ч.1 ст. 80 та ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Марганецьтепломережа" (Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Лесі Українки, буд. 4а, ідентифікаційний код 02128112) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код 03340920) - основний борг у сумі 636944,34 грн, пеню у сумі 45432,09 грн, 3% річних у сумі 5114,16 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 10612,18 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 559,07 грн припинити.
4. В решті позову відмовити.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано - 08.08.2016.
Суддя ОСОБА_3