01.08.16 Справа № 904/2703/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ НИВ", с. Васильківка, Васильківський район, Дніпропетровська область
до відповідача-1: Васильківської районної державної адміністрації Васильківського району Дніпропетровської області, с. Васильківка, Васильківський район, Дніпропетровська область
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Садове", с. Манвелівка, Васильківський район, Дніпропетровська область
про визнання додаткових угод укладеними
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. від 01.02.2016
від відповідача-1: ОСОБА_2 - представник за дов. від 18.05.2016 б/н
від відповідача-2: ОСОБА_3 - представник за дов. № б/н від 23.04.16
Товариство з обмеженою відповідальністю “Зоря Нив” звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, в якому просить суд:
- визнати укладеною додаткову угоду до договору земельної частки (паю) від 27.04.2010, зареєстрованого у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Богданівської сільської ради 22.07.2010 за № 4, між Васильківською районною державною адміністрацією та ТОВ "Зоря Нив", у редакції зазначеній у позовній заяві;
- визнати укладеною додаткову угоду до договору земельної частки (паю) від 27.04.2010, зареєстрованого у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Богданівської сільської ради 22.07.2010 за № 3, між Васильківською районною державною адміністрацією та ТОВ "Зоря Нив", у редакції зазначеній у позовній заяві;
- визнати укладеною додаткову угоду до договору земельної частки (паю) від 27.04.2010, зареєстрованого у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Богданівської сільської ради 22.07.2010 за № 2, між Васильківською районною державною адміністрацією та ТОВ "Зоря Нив", у редакції зазначеній у позовній заяві;
- визнати недійсним розпорядження Васильківської районної державної адміністрації №Р-3 58/0/276-15 від 17.12.2015 року “Про надання ТОВ “Садове” земельної ділянки загальною площею 20,00 га в оренду”;
- визнати недійсним договір оренди землі від 23.12.2015 року між Васильківською районною державною адміністрацією та ТОВ “Садове”.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем переважного права позивача на поновлення договорів оренди земельних часток (паїв) від 27.04.2010.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 18.05.2016 та залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю “Садове” у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
18.05.2016 через канцелярію суду від ТОВ "Садове" надійшли письмові пояснення, в яких воно просить відмовити у задоволення позову, у зв'язку з недоведеністю позивачем факту порушення його прав.
18.05.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне.
У спірних договорах оренди земельних паїв не встановлено умов щодо переважного права перед іншими особами на укладання договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), що є підставою вважати закінченими терміни оренди земельних ділянок, тобто закінчення строку дії даних договорів.
Позивачем при зверненні із відповідними заявами про поновлення договорів оренди земельних ділянок не було долучено проектів додаткових угод, як того вимагає ч. 3 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”.
18.05.2016 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходів по забезпеченню позову шляхом заборони ТОВ “Садове” до набрання чинності рішення суду у справі № 904/2703/16, вчиняти будь-які дії пов'язані з використанням земельної ділянки загальною площею 20 га, для ведення товарного сільсьгосподарського виробництва, а саме обробки землі, засівання, обробки посівів, збирання врожаю, обробки землі після збору урожаю.
У судовому засіданні 18.05.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 06.06.2016. Після перерви розгляд справи продовжено.
В судовому засіданні 06.06.16, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 14.06.16. Після перерви розгляд справи було продовжено.
09.06.16 відповідач подав письмові пояснення, до яких додав письмові докази, що підтверджують виконання ТОВ "Садове" вчасно і в повному обсязі своїх договірних зобов'язань, щодо сплати єдиного сільськогосподарського податку за 1 квартал 2016 року та підтверджують понесені ТОВ "Садове" витрати на виконання сільськогосподарських робіт з посіву соняшника на орендованій спірній земельній ділянці.
13.06.16 позивач надіслав до суду письмові пояснення, в яких обґрунтовує свою позицію та наводить контраргументи на відзив відповідача та на письмові пояснення третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Частиною 3 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.
Ухвалою суду від 14.06.2016 залучено в якості відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Садове", оскільки відповідно до позовної заяви, позивач просить визнати недійсним договір оренди землі від 23.12.15 між Васильківською районною держаною адміністрацією та ТОВ "Садове" та розгляд справи призначено на 12.07.2016
08.07.2016 через канцелярію суду від відповідача-1 на дійшов відзив, в якому зазначено, що спірний договір оренди припинив свою діяльність та строк оренди не витребуваних земельних часток (паїв) № 371, № 372, № 373 загальною площею 6, 37 умовних кадастрових гектарів скінчився 27.04.2015.
Також, відповідач зазначив, що відповідно до витягу від 08.06.2016 отриманого з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, встановлено, що 07.02.2016 спірну земельну ділянку площею 20,00 га було зареєстровано у Відділі Держгеокадастру у Васильківському районі Дніпропетровської області та зазначено форму власності державна, право власності зазначено держава в особі Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та присвоєно кадастровий номер 1220781100:02:006:0019, що є зміною істотних умов при укладанні договору оренди на новий строк.
На даний момент ТОВ "Садове" своєчасно та в повному обсязі виконує свої зобов'язання за договором оренди земельної ділянки.
12.07.2016 від позивача надійшли пояснення щодо належної процедури реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) від 27.04.2010 у відповідності до Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого Постановою КМУ від 24.01.2000 № 119, та зазначено, що належна реєстрація спірних договорів не заперечується сторонами.
У судовому засіданні від 12.07.2016, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 01.08.2016. Після перерви розгляд справи було продовжено.
У судовому засіданні 01.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
27.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Зоря Нив” (далі - позивач, орендар) та Васильківською районною державною адміністрацією (далі - відповідач-1, орендодавець) було укладено 3 договори оренди земельних часток (паїв) (далі - договори).
Відповідно до п. 1.1 договорів орендодавець передає, а орендар приймає в оренду не витребувані земельні частки (паї):
- № 371 площею 6, 37 умовних кадастрових гектарів, вартістю 83750, 40 грн.;
- № 372 площею 6,37 умовних кадастрових гектарів, вартістю 83750, 40 грн.;
- № 373 площею 6,37 умовних кадастрових гектарів, вартістю 83750, 40 грн., які розташовані на землях колишньої КСП “Ілліча” на території Богданівської сільської ради за межами населених пунктів (план додається).
Згідно з п. 2.1 договорів мета використання земельних часток (паїв): земельні частки (паї) передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Пунктами 2.2 договорів встановлено, що за користування вказаними в договорах не витребуваними земельними ділянками орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі в розмірі 3,0 % від вартості земельних часток (паїв), що становить 2512, 51 грн. за кожну.
Договори складено сторонами терміном на 5 років. Початок дії договорів 27.04.2010, закінчення 27.04.2015 (п. 2.3 договорів).
Орендар зобов'язується після закінчення терміну договорів оренди повернути орендодавцю орендовану землю в стані, придатному для використання за цільовим призначенням (розділ 3 договорів).
Вищезазначені договори оренди земельних ділянок (паїв) від 27.04.2010 зареєстровані у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Богданівської сільської ради 22.07.2010 за №№ 2, 3, 4 (арк. с. 21, 24, 27 том 1).
Згідно з актами приймання-передачі земельної ділянки від 27.04.2010 Васильківська райдержадміністрація передала в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Зоря Нив” не витребувані земельні частки (паї) № 371 площею 6, 37 ум. кад. га, № 372 площею 6, 37 ум. кад. га та № 373 площею 6, 37 ум. кад. га (арк. с. 22, 25, 28 том 1).
08.04.2015 позивач листом вих. № 114 звернувся до відповідача-1 із заявою про заключення договорів оренди землі на не витребувані земельні частки (паї) по Богданівській сільській раді № 385-площа 6,37 га, № 373-площа 6,37 га, № 372-площа 6,37 га, відповідно до ст. 33 Земельного кодексу України (арк. с. 75). Дана заява була отримана відповідачем нарочно 08.04.2015, про що свідчить напис на примірнику даної заяви.
03.08.2015 позивач повторно звернувся до відповідача-1 з клопотанням про надання в оренду вищевказаних нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок. Дане клопотання було отримано відповідачем 03.08.2015, про що міститься напис на примірнику вищевказаного клопотання (арк. с. 76 том 1).
Розпорядженням голови Васильківської районної державної адміністрації від 17.12.2015 № Р-358/0/276-15 "Про надання ТОВ "Садове" земельної ділянки загальною площею 20,00 га в оренду" визначено надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Садове" земельну ділянку державної власності загальною площею 20,00 га (кадастровий номер 1220781100:00:006:0019) в оренду за межами населеного пункту, на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 49 років. Доручено голові ТОВ "Садове" у встановленому законодавством порядку укласти з Васильківською райдержадміністрацією договір оренди земельної ділянки державної власності загальною площею 20,00 га (кадастровий номер 1220781100:02:006:0019).
23.12.2015 між Васильківською районною державною адміністрацією (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Садове" (далі - відповідач-2, орендар) було укладено договір оренди землі.
Відповідно до п. 1.1 договору оренди землі, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Богданівської сільської (селищної) ради Васильківського району Дніпропетровської області.
Згідно п. 1.2 договору оренди землі, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 20 га, у тому числі: рілля 20 га. Кадастровий номер земельної ділянки - 1220781100:02:006:0019.
Вартість земельної ділянки становить 712469, 40 грн. (1.4 договору оренди землі).
Пунктом 2.1 договору оренди землі встановлено, що договір укладено на 49 років. З урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою, договір є чинним до 31 грудня останнього року оренди.
Також, відповідно до статті 13 Закону України "Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), договір діє до моменту виявлення власника земельної ділянки (паю) або звернення спадкоємця за земельною ділянкою (паєм). У разі виявлення власника (спадкоємця) земельної ділянки (паю), договір оренди припиняється у встановленому законодавством порядку (п. 2.3 договору оренду землі).
24.12.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень було внесено запис про реєстрацію права оренди земельної (кадастровий номер 1220781100:02:006:0019) ТОВ "Садове" (арк. с. 203 том 1).
18.01.2016, у зв'язку з неотримання відповідей на вищевказані звернення про передання у оренду земельних часток (паїв), позивач повторно звернувся до відповідача-1 із заявою про надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок. Відповідачем-1 дана заява отримана 18.01.2016 (арк. с. 77 том 1).
08.02.2016 позивач звернувся до відповідача листом № 15, в якому зазначив, що у зв'язку з відсутністю відповіді відповідача-1 на листи позивача щодо продовження строку дії спірних договорів оренди, відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" вважає договори оренди земельних часток (паїв) від 27.04.2010, предметом яких є земельні ділянки (паї) № 371, № 372, № 373, поновленими на той самий строк (5 років) і на тих самих умовах, які були передбачені договорами. до вищевказаного листа позивачем було додано додаткові угоди про поновлення договорів оренди від 27.04.2010 (арк. с. 30-31 том 1).
Листом від 19.02.2016 вих. № 1-16-484/0/275-16 відповідач-1 повідомив позивача, що застосовувати норми Закону України "Про оренду землі" до договорів оренди земельної частки (паю) не можна. Оскільки чинне законодавство не визначає порядку поновлення договору оренди земельної частки (паю), після закінчення терміну дії такого договору оренди, на право користування невитребуваною земельною часткою (паєм) повинен укладатися новий договір (арк. с. 35-36 том 1).
Листом від 03.03.2016 № 5 відповідач-1 повідомив позивача, що земельний масив розміром 20 га з кадастровим номером 1220781100:02:006:0019 та невитребувані земельні частки (паї) № 371, № 372, № 373 є одними й тіж самими земельними ділянками на місцевості (арк. с. 43 том 1).
Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач вважає, що відповідач-1, ігноруючи його звернення про поновлення договорів оренди земельних часток (паїв) від 27.04.2010 та надавши спірні земельні частки в оренду ТОВ "Садове", порушив його право на поновлення договорів оренди земельних часток (паїв) від 27.04.2010, передбачене ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". У зв'язку з чим, позивач просить суд визнати укладеними додаткові угоди до договорів оренди земельних часток (паїв) від 27.04.2010 в редакції, викладеній позивачем у прохальній частині позовної заяви, визнати недійсним розпорядження Васильківської районної державної адміністрації № Р-358/0/276-15 від 17.12.2015 "Про надання ТОВ "Садове" земельної ділянки загальною площею 20,00 га в оренду" та визнати недійним договір оренди землі від 23.12.2015, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі статтями 13, 30 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Відповідно до приписів частин першої - п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час закінчення строку дії договорів) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Разом з тим, згідно з частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. 7 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
Відтак, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною шостою наведеної вище статті.
Так, у частині першій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Частини друга - п'ята ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлюють процедуру, дотримання якої є необхідним для реалізації переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі.
Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України, слід дійти висновку, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.
Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Аналіз зазначених правових норм (частини перша - п'ята ст. 33 Закону України "Про оренду землі") дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди:
- з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;
- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах і укладення з ним договору на тих самих умовах, які були запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;
- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.
Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі: якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", враховуючи також положення частин восьмої та дев'ятої зазначеної статті Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.
Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 року у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 року у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку, що на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" можливе поновлення договору оренди виключно на тих же умовах, які були передбачені договором оренди.
З матеріалів справи вбачається, що спірні договори оренди земельних ділянок, предметом яких були не витребувані земельні частки (паї) № 371, 372, 373 загальною площею 6,37 га умовних кадастрових гектарів кожна, було укладено між Васильківською районною державною адміністрацією та ТОВ “Зоря Нив” 27.04.2010.
Вказані договори оренди земельних ділянок були зареєстровані 22.07.2010 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Богданівської сільської ради під № 2, № 3, № 5.
На період укладання та державної реєстрації вищезазначених договорів оренди землі був чинний Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 №119.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12.02.2015 було внесено зміни до Закону України "Про оренду землі", згідно яких статтю 15 викладено в новій редакції та встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).
Дана редакція Закону була чинною на дату закінчення строку дії договорів оренди земельних ділянок (паїв) - 27.04.2015
Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Частиною 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.
Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України).
Статтею 16 Закону України “Про державний земельний кадастр” визначено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.
Відповідно до ч. 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч. 3 ст. 79-1 Земельного кодексу України).
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Частиною 9 ст. 24 Закону України “Про державний земельний кадастр” встановлено, що при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.
Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.
Відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79- Земельного кодексу України, при їх формуванні (ст. 21 Закону України “Про державний земельний кадастр).
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних спірних ділянок в натурі (на місцевості) (не витребуваних земельних часток (паїв) № 371, № 372, № 373 загальною площею 6, 37 га кожна), за результатами якої спірну земельну ділянку загальною площею 20,00 га було зареєстровано у Відділі Держгеокадастру у Васильківському районі Дніпропетровської області та зазначено форму власності державна, право власності зазначено держава в особі Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та присвоєно кадастровий номер 1220781100:02:006:0019.
Вищезазначена обставина, а саме фактичне об'єднання не витребуваних земельних часток (паїв) № 371, № 372, № 373, що є предметом спірних договорів оренди від 27.04.2010, в одну земельну ділянку загальною площею 20,00 га з кадастровим номером 1220781100:02:006:0019, є істотною зміною умов вищевказаних договорів оренди.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи викладене, у зв'язку з істотною зміною предмету оренди спірних договорів оренди земельної частки (паю) від 27.04.2010, суд доходить висновку щодо відсутності підстав поновлення даних договорів на тих самих умовах на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а тому вимоги позивача про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди земельних часткок (паїв) від 27.04.2010, зареєстрованих у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Богданівської сільської ради 22.07.2010 за №№ 2, 3, 4, між Васильківською районною державною адміністрацією та ТОВ "Зоря Нив", у редакції, зазначеній у позовній заяві, слід відмовити.
Щодо вимог позивача про визнання недійсним розпорядження Васильківської районної державної адміністрації № Р-358/0/276-15 від 17.12.2015 "Про надання ТОВ "Садове" земельної ділянки загальною площею 20, 00 га в оренду" та визнання недійсним договору оренди землі від 23.12.201, укладений між Васильківською районною державною адміністрацією та ТОВ "Садове", суд зазначає наступне.
Позивач у позовні заяві зазначає, що на момент прийняття вищевказаного розпорядження Васильківської районної державної адміністрації та укладання договору оренди землі від 23.12.2015, в силу частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" діяли поновлені на той самий строк і на тих самих умовах договори оренди тих самих земельних часток (паїв) між позивачем та відповідачем-1. За таких обставин, позивач вважає, що відбулась повторна передача права володіння і користування землі, що порушує права первинного орендаря.
Як встановлено судом вище, відбулась зміна істотних умов спірних договорів оренди земельних часток (паїв) від 27.04.2010, зокрема, зміна предмету оренди, а тому у позивача на момент 1) закінчення строку дії вищевказаних договорів (27.04.2015); 2) винесення Васильківською районною державною адміністрацією розпорядження від 17.12.2015 № Р-358/0/276-15 та укладання договору оренди землі від 23.12.2015; було відсутнє право поновлення даних договорів на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Відповідно до ст.ст. 6, 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" питання щодо розпорядження землями державної власності підлягає вирішенню відповідною місцевою державною адміністрацією, голова якої в межах своїх повноважень видає розпорядження, що в передбачених законом випадках можуть бути оскаржені до органу влади вищого рівня або до суду.
Статтями 13, 21 цього Закону встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, в тому числі, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля, місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Статтею 13 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Як встановлено вище, спірні не витребувані земельні частки (паї) № 371, № 372, № 373 загальною площею 6, 37 га кожна, були об'єднані у земельну ділянку загальною площею 20,00 га. яку було зареєстровано у Відділі Держгеокадастру у Васильківському районі Дніпропетровської області та зазначено форму власності державна, право власності зазначено держава в особі Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та присвоєно кадастровий номер 1220781100:02:006:0019.
Згідно ст. 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою ст. 134 цього Кодексу.
Згідно ст. 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного розпорядження № Р-358/0/276-15 від 17.12.2015 "Про надання ТОВ "Садове" земельної ділянки загальною площею 20, 00 га в оренду", головою Васильківської районної держаної адміністрації, вирішено, зокрема, надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Садове" земельну ділянку державної власності загальною площею 20,00 га (кадастровий номер 1220781100:00:006:0019) в оренду за межами населеного пункту, на території Богданівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 49 років. Доручено голові ТОВ "Садове" у встановленому законодавством порядку укласти з Васильківською райдержадміністрацією договір оренди земельної ділянки державної власності загальною площею 20,00 га (кадастровий номер 1220781100:02:006:0019).
Отже, згідно вищевказаного розпорядження в оренду ТОВ "Садове" було передано земельну ділянку державної власності загальною площею 20,00 га (кадастровий номер 1220781100:00:006:0019), в той час як спірні договори оренди земельних часток (паїв) були укладені між позивачем та відповідачем-1 щодо оренди земельних часток (паїв) № 371, № 372, № 373 загальною площею 6, 37 га кожна.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, суд доходить висновку, що розпорядження № Р-358/0/276-15 від 17.12.2015 "Про надання ТОВ "Садове" земельної ділянки загальною площею 20,00 га в оренду" було прийнято у відповідності до норм чинного законодавства України.
А тому, вимоги позивача про визнання вищевказаного розпорядження голови Васильківської районної держаної адміністрації та визнання недійсним договору оренди землі від 23.12.2015, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Щодо заяви позивача про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходів по забезпеченню позову шляхом заборони ТОВ “Садове” до набрання чинності рішення суду у справі № 904/2703/16, вчиняти будь-які дії пов'язані з використанням земельної ділянки загальною площею 20 га, для ведення товарного сільсьгосподарського виробництва, а саме обробки землі, засівання, обробки посівів, збирання врожаю, обробки землі після збору урожаю, господарський суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суд України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 визначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, що позивачем до даної заяви не надано доказів в обґрунтування обставин, викладених у даній заяві. З огляду на вищевикладене та повну відмову позивачеві в задоволенні позовних вимог, заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволені позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 08.08.2016
Суддя ОСОБА_4