08 серпня 2016 р.
Справа № 903/174/16
за позовом Державного підприємства “Укрветсанзавод” в особі Жовківської філії Державного підприємства “Укрветсанзавод”, м.Київ
до Відділу державної виконавчої служби Любомльського районного управління юстиції, м.Луцьк
про стягнення 18 037, 32 грн.
Суддя Пахолюк В.А.
Представники:
від позивача: не прибув.
від відповідача: не прибув.
Суть спору:
Державне підприємство “Укрветсанзавод” звернулось до господарського суду Волинської області в особі Жовківської філії Державного підприємства “Укрветсанзавод” з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Любомльського районного управління юстиції про стягнення з відповідача 18 037, 32 грн. заборгованості за договором про надання послуг з утилізації № 62 від 23.07.2013 р., в т.ч. 6 649, 38 грн. основного боргу, 5 590, 78 грн. пені, 517, 56 грн. - 3% річних, 5 279, 60 грн. інфляційних збитків.
В обґрунтування позовних вимог посилається на укладений 23.07.2013р. між сторонами договір про надання послуг з утилізації за № 62, акти виконаних робіт та приймання - передачі майна від 23.07.2013 р.
Відповідачем надані позивачем послуги не оплачені, що підтверджує актом звірки взаємних розрахунків станом на 16.10.2015 р.
23.10.2015 р. на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою погасити протягом п'яти робочих днів заборгованість у сумі 6 649, 38 грн.
Відповідач відповіді не претензію не надав, борг не погасив.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань йому нараховано штрафні санкції.
За клопотанням відповідача на підставі ухвали суду від 04.05.2016 р. провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішення господарського суду Волинської області у справі № 903/209/16 за позовом Головного територіального управління юстиції у Волинській області до Відділу державної виконавчої служби Любомльського районного управління юстиції, Державного підприємства “Укрветсанзавод” в особі Жовківської філії про визнання недійсним договору.
Приймаючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд виходив з того, що у справі №903/209/16 вирішувалось питання щодо дійсності укладеного між сторонами договору № 62 від 23.07.2013 р. Оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості, яка виникла згідно того ж самого договору, то у разі визнання його недійсним, вирішення справи №903/209/16 прямо вплине на оцінку доказів у даній справі.
24.05.2016р. рішеням господарського суду Волинської області у справі № 903/209/16 позов Головного територіального управління юстиції у Волинській області задоволено в повному обсязі.
Відповідно до ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. не прийнято до розгляду і повернуто апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрвестсанзавод" на рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2016 року по справі № 903/209/16.
07.06.2016 р. рішення господарського суду Волинської області від 24.05.2016 р. у справі № 903/209/16 набрало законної сили.
У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення відповідно до ст.79 ГПК України на підставі ухвали від 01.08.2016 р. провадження у справі поновлено.
Представник позивача в судове засідання не прибув, причин нез'явлення не повідомив.
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь у судовому засіданні, повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції.
За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд вважає, що неявка представника позивача та відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, представник відповідача ухилився від виконання вимог ухвали суду від 23.03.2016р. та 01.08.2016 р., не надав суду пояснень по суті заявленого позову, наявність заборгованості не підтвердив та й не спростував, причин не виконання вимог ухвали не повідомив, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника позивача та відповідача за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарським судом встановлено наступне.
23.07.2013р. між Жовківською філією державного підприємства «Укрветсанзавод» (Переробник) та Відділом державної виконавчої служби Любомльського районного управління юстиції (Постачальник) укладено договір про надання послуг з утилізації за № 62.
Згідно п.п.1.1., 1,2., 1.3., 1.4. даного договору Переробник зобов'язується надавати послуги з утилізації відходів тваринного походження (протерміновані та неякісні продукти). Постачальник передає у власність Переробника, а Переробник приймає для подальшої утилізації відходи, які утворились в результаті виробничо-господарської діяльності «Постачальника». Постачальник сплачує Переробнику кошти за утилізацію поставлених відходів відповідно до п.3.1. Підтвердженням факту наданих послуг за цим договором є Акт прийому-передачі робіт, послуг та приймальна квитанція встановленого зразка філії.
Пунктом 3.1 договору в залежності від понесених витрат на утилізацію та придатності відходів для виготовлення кормів тваринного походження передбачено, що Постачальник сплачує Переробнику кошти за утилізацію відходів, а саме:
- вартість прийняття для утилізації 1 тони відходів становить 510, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 85, 00 грн., при умові доставки відходів транспортом Постачальника;
- якщо перевезення відходів відбувається транспортом Переробника, Постачальник сплачує Переробнику кошти на транспортні витрати по ціні 4, 20 грн. за 1 кілометр, в т.ч. ПДВ.
- ціна утилізації відходів, що не можуть бути використані у виробництві кормів тваринного походження 561, 00 грн. за тонну, в т.ч. ПДВ 20% - 93, 50 грн., при умові доставки відходів транспортом Постачальника;
- якщо перевезення відходів відбувається транспортом Переробника, Постачальник сплачує Переробнику кошти на транспортні витрати по ціні 4, 20 грн. за 1 кілометр, в т.ч. ПДВ.
Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. договору Постачальник перераховує на поточний рахунок Переробника на умовах попередньої оплати суму у розмірі 50% з 01 по 05 число кожного місяця. Кінцевий рахунок на надані послуги за цим Договором на підставі рахунку-фактури, у безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок Переробника протягом 7 календарних днів після підписання Акту прийому-передачі робіт, послуг, врахуванням суми попередньої оплати. У випадку, якщо сума попередньої оплати виявиться більшою ніж визначена в Акті прийому-передачі робіт, послуг, різниця між перерахованою сумою і сумою визначеною в Акті прийому-передачі робіт, послуг зараховується у рахунок вартості робіт на наступний місяць.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2013 р. (п.п.6.1, 6.2. договору).
Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його виконання та порушення, які мали місце під час дії цього договору.
Водночас, судом встановлено, що договір про надання послуг з утилізації від 23.07.2013 р. № 62 укладений з порушенням вимог чинного законодавства, а саме, укладений Відділом державної виконавчої служби Любомльського районного управління юстиції з перевищенням повноважень та без погодження з Головним управлінням юстиції у Волинській області як розпорядником бюджетних коштів.
Дана обставина підтверджена рішенням господарського суду Волинської області від 24.05.2016р. у справі №903/209/16 про визнання недійсним договору про надання послуг з утилізації від 23.07.2013 р. № 62, укладеного між Жовківською філією державного підприємства «Укрветсанзавод» та Відділом державної виконавчої служби Любомльського районного управління юстиції, яке набрало законної сили - 07.06.2016р.
Зокрема, рішенням суду встановлено, що Відділ державної виконавчої служби Любомльського районного управління юстиції не мав права укладати спірний договір, в якому він виступає платником, без відповідного погодження з Головним територіальним управлінням юстиції у Волинській області, як розпорядником бюджетних коштів, що здійснює матеріальне забезпечення Відділу державної виконавчої служби Любомльського районного управління юстиції. Спірний договір про надання послуг з утилізації №62 від 23.07.2013р. суперечить вимогам закону, з урахуванням вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України, підписаний особою, яка не мала на те повноважень, відтак є всі підстави для визнання його недійсним в судовому порядку.
Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За змістом статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до роз'яснень постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013р. №11 (п.2.5.) правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). За змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобовязання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення (п.2.6.).
Виходячи з положень наведених приписів ЦК України та враховуючи позицію Вищого господарського суду України, договір про надання послуг з утилізації від 23.07.2013 р. № 62 є недійсним з моменту його укладання, тобто з 23.07.2013р.
Оскільки предметом судового розгляду у даній справі є стягнення з Відділу державної виконавчої служби Любомльського районного управління юстиції заборгованості в сумі 18037, 32 грн., яка нарахована на підставі умов договору про надання послуг з утилізації від 23.07.2013 р. № 62, а останній визнаний судом недійсний, то правові підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
Господарський суд, керуючись ст.ст. 216, 236 Цивільного кодексу України, ст.ст. 35, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
вирішив:
1. В позові відмовити.
Повне рішення складено 10.08.2016 р.
Суддя В.А.Пахолюк