04 серпня 2016 року Справа № 917/294/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіШвеця В.О. (доповідач),
суддівГоголь Т.Г., Грейц К.В.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016
у справі№ 917/294/16 Господарського суду Полтавської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт"
простягнення 1 208 818,57 грн.
за участю представників сторін від:
позивача: Зембаль О.П. (дов. від 05.04.2016),
відповідача: Талащенко В.Є. (дов. від 01.07.2016)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", в якому, з урахуванням збільшення вимог, просило стягнути з відповідача 1 200 864,25 грн. основного боргу, 3 804,31 грн. 3% річних та 4 150,01 грн. інфляційних витрат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати у повному обсязі вартості отриманого молока за договором на закупівлю молока 1090/13-БМ від 10.01.2013. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.04.2016, ухваленим суддею Пушко І.І., позов задоволено повністю. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи факту несплати відповідачем у повному обсязі вартості отриманого ним за спірним договором молока. При цьому суд керувався приписами статей 526, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України.
Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий, Істоміна О.А., Слободін М.М., постановою від 06.06.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на безпідставне неврахування судами відсутності у матеріалах справи видаткових накладних на спірну суму боргу. Водночас скаржник зазначає про те, що наявні у матеріалах справи приймальні квитанції та товарні накладні на перевезення молочної продукції не можуть вважатися належними первинними документами, а відтак і засвідчувати факт проведення господарських операцій на спірну суму боргу. Окрім цього, наголошує скаржник і на відсутності ветеринарного свідоцтва, яким засвідчується якість молока. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 538, 610, 613 Цивільного кодексу України, статті 221 Господарського кодексу України, статей 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.
На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Розтоцьке (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Білогір'ямолокопродукт (покупець) укладено договір на закупівлю молока №1090/13-БМ. За умовами цього договору продавець зобов'язався систематично відвантажувати і передавати у власність покупця товар - натуральне коров'яче незбиране молоко, а покупець, в свою чергу, приймати й оплачувати його на умовах та в порядку визначеному договором. Відповідно до пункту 1.3. договору орієнтовна кількість, якість та ціна договору вказується в додатках, які є невід'ємною частиною цього договору. Згідно з пунктами 2.1., 2.2. договору одиниця виміру кількості товару: кілограм. Поставка партії товару оформлюється спеціалізованою товарною накладною за формою 1-ТН (МС). Прийнятий товар оплачується покупцем за договірною ціною, вказаною у додатку №1 до договору; вимоги щодо якості молока зазначаються в протоколах погодження цін, які є невід'ємними частинами договору (пункти 5.1., 5.2. договору). Відповідно до пункту 5.3. договору розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця. Згідно з пунктами 5.4., 5.5. договору покупець здійснює оплату за товар подекадно у сумі прийнятого покупцем товару за кожні 10 календарних днів. Покупець оплачує відвантажений продавцем товар за ціною вказаною в додатку №1 (протокол погодження ціни). В ході розгляду спору суди установили, що на виконання умов договору поставки упродовж листопада 2015 року - лютого 2016 року позивач відвантажив, а відповідач прийняв молоко коров'яче 1 ґатунку, і це підтверджується відповідними спеціалізованими товарними накладними форми №1-ТН (МС), приймальними квитанціями №19 від 30.11.2015, №18 від 31.12.2015, №14 від 31.01.2016, №15 від 29.02.2016, підписаними обома сторонами і скріпленими печатками відповідача. Господарські суди установили, що відповідач, отримавши спірну продукцію, розрахувався за неї лише частково. Отже, його борг становить 1 200 864,25 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" 1 200 864,25 грн. основного боргу, 3 804,31 грн. 3% річних та 4 150,01 грн. інфляційних витрат. Ухвалюючи рішення у справі господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Як убачається з матеріалів справи, спір між сторонами стосується виконання умов договору купівлі-продажу, а отже, до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин, пов'язаних з поставкою позивачем та отриманням відповідачем продукції за спірним договором, з підтвердженням цього відповідними документами, та проведення розрахунків за товар. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано обов'язковість договору для виконання сторонами. Відповідно до приписів статті 692 цього ж Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (форма №3-ПК (МС), затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України №176 від 01.07.2002 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин; втратила чинність 15.01.2016) приймальна квитанція - це документ, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою № 1-ТН (МС) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць. Аналогічні положення містяться і в Інструкції щодо заповнення прийомної квитанції на закупівлю молочної сировини (форма №3-ПК (МС), затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України №457 від 01.12.2015 (діє з 15.01.2016). Тобто, дані про кількість та вартість прийнятого молока, відображаються молокоприймальною організацією в приймальній квитанції на підставі спеціалізованих товарних накладних форми №1-ТН (МС). При цьому товарна накладна за формою N1-ТН (МС) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання молочної сировини господарством або молокоприймальним пунктом, що здійснили відпуск цієї сировини, а також оприходування її молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством-одержувачем, для оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України. Указана накладна оформлюється на кожну відвантажену партію сировини і для кожного вантажоодержувача окремо (пункт 1.1. Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики №176 від 01.07.2002 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, на підставі повного та всебічного розгляду справи, господарські суди установили, що позивач на виконання умов спірного договору відвантажив відповідачеві упродовж листопада 2015 року - лютого 2016 року молоко коров'яче першого ґатунку. Факт отримання відповідачем вказаного молока підтверджено спеціалізованими товарними накладними форми №1-ТН (МС), приймальними квитанціями. Суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що вказані документи оформлені у відповідності до вимог названих Інструкцій; підписані обома сторонами і скріплені печатками відповідача. Тобто (як установили суди) вони засвідчують встановлений факт здійснення спірної господарської операції та договірних відносин, а тому у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар. Проте, отримавши спірну продукцію, відповідач розрахувався за неї лише частково, а відтак, сума його боргу становить 1 200 864,25 грн. (тобто заявлену до стягнення суму). Враховуючи установлений господарськими судами факт несплати у повному обсязі відповідачем вартості отриманого ним молока, колегія суддів визнає підставним стягнення з відповідача заявленої суми основної заборгованості, інфляційних втрат і 3% річних за спірний період. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Довід скаржника про те, що спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини за формою №1-ТН (МС) та приймальні квитанції є неналежними доказами у справі не може бути підставою для скасування судових актів у справі. Вказаному доводу надавалася оцінка судом апеляційної інстанції і він був відхилений як необґрунтований; цей довід стосується переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Як вже зазначалося, і це установили суди, з підтвердженням матеріалами справи, вказані документи складені у відповідності до вимог названих Інструкцій; вони були підписані обома сторонами; засвідчені печаткою відповідача. Крім того, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, котрі підтверджують факт здійснення господарської операції з передачі і отримання товару, не може заперечувати таку господарську операцію (постанова Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі №903/679/14). Водночас посилання скаржника на непередання позивачем ветеринарних свідоцтв, а відтак і на відсутність підстав для оплати спірної продукції, теж визнаються неспроможними, оскільки, як було установлено, відповідач (якщо він вважав, що належні документи, котрі стосуються спірної продукції, йому не були надані позивачем) не звертався з вимогою до позивача, як то передбачено приписами статті 666 Цивільного кодексу України; він не відмовився від прийняття молочної сировини, а прийняв її; не повернув позивачу спірний товар; та не відмовився від договору. Крім того, визнаються необґрунтованими і посилання скаржника на порушення судом приписів процесуального права. За приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Приписи наведеної норми визначають дії суду, якщо за якихось причин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Так, у разі коли представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явились в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справ матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. До того ж, скаржник не позбавлений права направити в судове засідання іншого свого представника згідно зі статтею 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Інші доводи касаційної скарги теж не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, позаяк спростовуються обставинами установленими господарськими судами; їм надавалася оцінка судами; та вони ґрунтуються на переоцінці доказів, яка, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 у справі № 917/294/16 Господарського суду Полтавської області залишити без змін.
Головуючий суддя: В. Швець
Судді: Т. Гоголь
К. Грейц